про залишення позовної заяви без руху
07 квітня 2026 року м. Київ № 320/8582/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Аудиторської палати України про визнання протиправним та скасувати рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Аудиторської палати України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Ради Аудиторської палати України № 163/71 від 29.05.2025 в частині застосування дисциплінарного стягнення до аудитора ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальних норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.
Так, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Разом із тим, судом встановлено, що зазначений позов був уперше поданий позивачем до Київського окружного адміністративного суду 15 жовтня 2025 року та зареєстрований у справі № 320/54762/25. Ухвалою суду від 01 грудня 2025 року подану позовну заяву залишено без руху з підстав неналежного підтвердження сплати судового збору та надано строк для усунення відповідних недоліків. У подальшому ухвалою суду від 07 січня 2026 року позовну заяву у справі № 320/54762/25 повернуто позивачу у зв'язку з неусуненням зазначених процесуальних недоліків у встановлений строк. Ухвала суду надійшла позивачу в її електронний кабінет 08.01.2026.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов до адміністративного суду може бути подано у межах строку, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється загальний шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того, частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися спеціальні строки звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У даному випадку після повернення первинної позовної заяви ухвалою від 07.01.2026 позивачка фактично отримала рішення суду 08.01.2026. Відповідно до частини четвертої статті 172 КАС України, якщо позовну заяву повернено, особа може повторно звернутися до суду з тим же позовом після усунення підстав повернення. При цьому обчислення строку для повторного подання позову відбувається з дня усунення підстав для повернення або з дня, коли позивач дізнався про обставини, що стали підставою для повернення (ч. 4 ст. 172 КАС України).
Позивачка зазначає, що у період перебігу встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, а також після подання первинної позовної заяви, вона перебувала на лікарняному у зв'язку зі станом здоров'я, що, за її твердженням, підтверджується відповідними медичними документами. Однак, до матеріалів справи не додано належних доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного усунення недоліків позовної заяви та повторного звернення до суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку для повторного подання позову після отримання ухвали від 08.01.2026 є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, у зв'язку з чим не можуть бути визнані поважними.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.
Відтак, обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Також суд звертає увагу, що принцип змагальності, передбачений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, стосується активної поведінки зацікавлених осіб, що беруть участь у справі. Йдеться про реалізацію їхніх матеріальних і процесуальних прав задля впливу на результат розгляду та вирішення справи в межах адміністративного процесу з метою захисту законних прав та інтересів
Принцип диспозитивності пов'язаний з розглядом і вирішенням адміністративного спору з ініціативи зацікавлених осіб в обсязі заявлених сторонами вимог по суті спору.
Тому, на етапі до того, як відбулося відкриття провадження у справі, для оцінки судом наявності спору у справі, саме позивач має надати відповідні докази, пояснення і забезпечити їх переконливість.
Частиною 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом, зокрема, з ініціативи суду.
З урахуванням викладеного суд, з метою забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого підходу у вирішенні питання щодо можливості розгляду адміністративного позову судом, вважає за доцільне, згідно з частиною 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжити позивачеві на п'ять днів строк для усунення недоліків.
Недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись статтями 121, 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
2. Встановити позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
3. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати (видати) позивачу (його представнику).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Леонтович А.М.