08 квітня 2026 р.Справа №160/5894/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в письмовому провадженні у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/5894/26 за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування постанови, наказів, звільнення з військової служби, -
11.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії оформлену довідкою військово-лікарської комісії від 05.11.2025 № 2025-1105-2259-3405-0, згідно до якої ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби; визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.11.2025р. №161 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №444-РС від 07 листопада 2025 року в частині переведення ОСОБА_1 з 07 листопада 2025 року до військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження служби; визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08 листопада 2025р. №312, в частині зарахування ОСОБА_1 на посаду кулеметника з відділення морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_2 , ВОС - 101627М та звільнити ОСОБА_1 з військової служби.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/5894/26.
06.04.2026 року до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить заборонити командиру військової частини НОМЕР_2 переводити до іншої військової частини, та на іншу посаду ОСОБА_1 кулеметника з відділення морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_2 , ВОС - 101627М до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі; Заборонити командиру військової частини НОМЕР_2 переміщати до іншої військової частини, та на іншу посаду ОСОБА_1 кулеметника з відділення морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_2 , ВОС - 101627М до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі; заборонити командиру військової частини НОМЕР_2 переміщати за межі фактичної дислокації військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 кулеметника з відділення морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_2 , ВОС - 101627М до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі.
Заява обґрунтована тим, що переміщення,переведення позивача з військової частини НОМЕР_2 до іншої частини може призвести до ускладнення або неможливості виконання рішення суду по цій справі, оскільки після переведення позивача командир військової частини НОМЕР_2 не буде вже належним відповідачем та особою, яка наділена компетенцією приймати рішення про виключення позивача зі списків особового складу та іншої військової частини. Вважає, що в цьому випадку існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому.
Вирішуючи питання наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову в даній справі, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Так, положення статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Верховний Суд в постанові від 01.06.2022 року по справі №380/4273/21 зазначив, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є діючим військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_2 .
Вирішуючи заяву позивача про забезпечення позову суд враховує, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022 введено на території України воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений і триває, у тому числі, на момент розгляду заяви про забезпечення позову.
В цей період законодавцем внесено зміни до положень Кодексу адміністративного судочинства України, що регулює питання забезпечення адміністративного позову. Зокрема, частиною 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пункт 10 згідно із Законом України «Про внесення зміни до частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 08.07.2022 року №2359-IX, за яким, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Відповідно, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення наказу (розпорядження) командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Як зазначено вище, позивач фактично просить забезпечити позов шляхом заборони командиру військової частини НОМЕР_2 здійснювати будь-які дії з його переміщення (переведення) для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період. Таким чином, даний спосіб забезпечення позову опосередковано матиме вплив на дію можливих наказів командира, відданих в умовах воєнного стану.
Отже, обраний заявником спосіб забезпечення позову за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які можуть бути видані командиром в майбутньому, що відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Відтак, на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із клопотанням про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю.
На думку суду, звернувшись з адміністративним позовом позивач реалізував своє право на судовий захист. В свою чергу наразі суд не може встановити наявність очевидних ознак протиправності рішень відповідачів, оскільки вказана обставина підлягає встановленню на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Крім того, позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідач має намір направити його до іншої військової частини для виконання військових завдань до завершення розгляду справи судом чи вирішення питання про його звільнення з військової служби.
Також суд зазначає, що сам факт подання позову не може бути підставою для забезпечення позовної заяви.
Таким чином, вирішуючи заяву про забезпечення позову судом не виявлено підстав передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України для застосування заходів забезпечення позову.
При цьому, суд роз'яснює, що позивач не позбавлений можливості ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі виникнення відповідних підстав для цього.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування постанови, наказів, звільнення з військової служби - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська