Іменем України
27 березня 2026 року
м. Харків
справа № 639/5816/25
провадження № 22-ц/818/1640/26, 22-ц/818/1641/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа - Комунальний заклад охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про стягнення неправомірно отриманої пенсії за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України на рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року та на додаткове рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2025 року, постановлені під головуванням судді Марченка В.В., -
У серпні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальний заклад охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи», в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача неправомірно отриману пенсію у розмірі 44958,00 грн.
Рішенням Новобаварського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено.
Додатковим рішенням Новобаварського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2025 року стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області просить рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ГУ ПФУ в Харківській області задовольнити.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; Зазначає, що ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи з 25 квітня 2023 року на підставі заяви від 09 травня 2023 року за № 2652, виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 688922 від 25 квітня 2023 року, виданої міжрайонноною Шевченківською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова. Виплата пенсії припинена на підставі довідки Харківської обласної адміністрації Департаменту охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 29 листопада 2024 року № 10, якою скасовано інвалідність ОСОБА_1 з 25 квітня 2023 року. ОСОБА_1 було повідомлено про призупинення пенсії у зв'язку із скасуванням інвалідності та запропоновано внести на рахунок Пенсійного фонду України зайво виплачену пенсію у розмірі 44958,00 грн. На момент звернення до суду відповідачем зазначені кошти не повернуто.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області просить скасувати додаткове рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права; Зазначає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності предмету спору.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить у задоволенні апеляційних скарг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовити, рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року та додаткове рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2025 року залишити без змін.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких доказів, які б свідчили про рахункову помилку головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області або надання відповідачем завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживань з його боку при отриманні наведеної в позові суми, позивач суду не надав.
При цьому, ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що керуючись принципами справедливості та верховенством права, виходячи з реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, вважає доцільним зменшити розмір витрат відповідача на надання правової допомоги адвокатом Мірошник Р.С. на професійну правничу допомогу до 5 000, 00 грн.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що з виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААВ № 688922 вбачається, що ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 25 квітня 2023 року за загальним захворюванням на строк до 01 травня 2024 року. Дата чергового переогляду 25 квітня 2024 року (а.с. 9).
З довідки про невизнання інвалідом № 10 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29 листопада 2024 року заочно оглядався РЕК № 1 КЗОЗ «ОЦМСЄ». За результатами огляду не визнаний інвалідом з 25 квітня 2023 року. Рішення Шевченківської міжрайонної МСЕК скасовано (а.с. 8).
Рішенням відділу перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31 грудня 2024 року № 204950017917 встановлено, що ОСОБА_1 на підставі заяви від 07 червня 2023 року № 2855, наданих документів та виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААВ № 688922, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14 червня 2023 року № 204950017917, призначено пенсію по інвалідності з 25 квітня 2023 року. Враховуючи те, що розширеною експертною комісією закладу від 29 листопада 2024 року ОСОБА_1 скасовано інвалідність, право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону відсутнє (а.с. 17).
З довідки про розмір перерахованої пенсії вбачається, що за період з 01 липня 2023 року по 31 грудня 2024 року на рахунок ОСОБА_1 перераховано пенсію у розмірі 44958,60 грн. (а.с. 20).
Листом відділу перерахунків пенсій № 1 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомлено ОСОБА_1 про призупинення виплати пенсії у зв'язку із невизнанням особи з інвалідністю та запропоновано внести на рахунок Пенсійного фонду України переплату пенсії у розмірі 44958,60 грн. за період з 25 квітня 2023 року по 31 грудня 2024 року (а.с.19).
Як на підставу позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області посилалось на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку та отримував пенсію як особа з інвалідністю, яку в подальшому скасовано на підставі довідки Харківської обласної адміністрації Департаменту охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 29 листопада 2024 року № 10 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 25 квітня 2023 року. Відповідачем у добровільному порядку не було перераховано переплату по пенсії у зв'язку із скасуванням інвалідності за період з 25 квітня 2023 року по 31 грудня 2024 року у розмірі 44958,60 грн., що є підставою для звернення її стягнення у судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1 ст. 4 Закону №1058).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності , пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з вимогами ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок: трудового каліцтва або професійного захворювання; загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок № 22-1).
Розділом ІІ вказаного Порядку встановлено, зокрема, перелік документів, необхідних для призначення пенсії.
Згідно із п. 2.2. Порядку № 22-1 до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто, документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; індивідуальні відомості про застраховану особу, надані органом, що призначає пенсію та відомості про місце проживання особи.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з вимогами ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо особа не з'явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 21.03.2003 року № 6-4 (із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2014 року № 25-3) визначає механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення.
Зі змісту п. 3 вказаного Порядку вбачається, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припинити виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом.
Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Отже, обов'язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи з 25 квітня 2023 року, призначену на підставі особистої заяви від 09 травня 2023 року за № 2652, виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 688922 від 25 квітня 2023 року, виданої міжрайонногою Шевченківською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова, яку в подальшому було скасовано, у зв'язку із невизнанням особою з інвалідністю ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та виплату пенсії, здійснено внаслідок недобросовісної поведінки відповідача. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що виплата грошових коштів була здійснена внаслідок технічної чи арифметичної помилки або з інших підстав, які відповідно до закону можуть бути підставою для повернення отриманих сум.
Висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зазначеного висновку суду не спростовують.
Додаткове рішення суду першої інстанції також відповідає закону, з огляду на таке.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.
Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив, в тому числі, стягнути з позивача на користь відповідача понесені і документально підтверджені судові витрати, докази яких будуть надані у строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Звертаючись до суду із заявою про розподіл судових витрат представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надано додаткову угоду від 28 серпня 2025 року № 2 до Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 29.05.2025 р., акт наданих послуг № 31/10 від 31 жовтня 2025 року до Договору про надання правової правової допомоги б/н від 29 травня 2025 року. Просив стягнути витрати на правову допомогу в сумі 15000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанціїврахував те, що справа є малозначною справою, всі обставини по цій справі були встановленні в судовому порядку. Тому, керуючись принципами справедливості та верховенством права, виходячи з реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, суд першої інстанції вважав доцільним зменшити розмір витрат відповідача на надання правової допомоги адвокатом Мірошник Р.С. на професійну правничу допомогу до 5 000, 00 грн.
Підстав для зменшення визначеного судом розміру витрат на правову допомогу або відмови у їх стягненні колегія суддів не вбачає.
Додаткове рішення відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області- залишити без задоволення.
Рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року та додаткове рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина