Справа № 344/3943/26
Провадження № 11-сс/4808/138/26
Категорія ст.183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
31 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2026 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 ,-
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2026 року задоволено клопотання слідчого про продовження щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного за ч. 4 ст. 189 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 квітня 2026 року включно.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що підозра є обґрунтованою, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 . Інший більш м'який запобіжний захід не буде дієвим для запобігання ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України та не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
Захисник ОСОБА_8 не погодився з ухвалою слідчого судді та подав апеляційну скаргу, в якій оскаржує її законність і обґрунтованість. Апелянт наголошує, що при її постановленні слідчий суддя обмежився формальним викладенням положень закону та позиції сторони обвинувачення, не здійснивши реальної перевірки наявності обґрунтованої підозри, не встановивши існування конкретних, а не абстрактних ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Також, не було досліджено можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів. Окрім наведеного, слідчий суддя не лише формально підійшов до оцінки доказів, але й фактично проігнорував ті обставини, які прямо свідчать про відсутність у діях підозрюваного складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, оскільки наявні у матеріалах провадження дані вказують на існування цивільно-правових відносин між іншими особами, пов'язаних із невиконанням договірних зобов'язань та можливими шахрайськими діями третьої особи. Зокрема, встановлено, що грошові кошти у сумі 10 500 євро були отримані іншою особою в межах господарських відносин, підтверджено факт існування боргу, складення розписки та відсутність виконання зобов'язань, що за своєю правовою природою свідчить про наявність спору цивільно-правового характеру або, в окремих випадках, ознак шахрайства. Такі обставини є підставою для перекваліфікації дій підозрюваного на іншу норму кримінального закону, зокрема на ч.2 ст.355 КК України. Також, на момент розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу органом досудового розслідування не було надано жодних нових доказів, які б обґрунтовували необхідність подальшого тримання під вартою. Фактично ухвала ґрунтується на припущеннях, а не на конкретних фактах. Доводи щодо наявності ризиків є надуманими та не підтверджуються жодними об'єктивними даними. Не враховано дані про особу підозрюваного та його поведінку після повідомлення про підозру. Звертає увагу на те, що слідчий суддя не виконав обов'язку щодо перевірки дотримання прав підозрюваного під час його затримання та тримання під вартою, не надав оцінки заявам про застосування до нього насильства та не вжив заходів, передбачених ст.206 КПК України. Крім того, суд безпідставно не розглянув можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, хоча сторона захисту надала всі необхідні дані для їх застосування, включаючи підтвердження наявності постійного житла, згоду власника житла на відбування домашнього арешту, а також можливість застосування електронного засобу контролю.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, або визначити альтернативний запобіжний захід у розмірі 3000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник та підозрюваний підтримали апеляційні вимоги.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та промови учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи, перевіривши апеляційні доводи, апеляційний суд дійшов висновків, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У відповідності до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як встановлено ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя в достатній мірі дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують його дію.
В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя виклав обставини, які переконують у обґрунтованості підозри та доведеності наявності ризиків передбачених ст.177 КПК України.
Матеріалами кримінального провадження висновки слідчого судді підтверджуються.
Зокрема, органом досудового розслідування ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відноситься до особливо тяжких злочинів.
Доводи сторони захисту про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення є безпідставними, оскільки на даному етапі кримінального провадження суд не вирішує питання доведеності вини особи чи правильної кваліфікації її дій у повному обсязі, а лише перевіряє наявність достатніх даних, які вказують на ймовірність причетності особи до вчинення кримінального правопорушення. З матеріалів провадження вбачається, що така підозра підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема показаннями потерпілих, результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами слідчих дій та іншими матеріалами, які в їх сукупності на даному етапі є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Посилання захисника на цивільно-правовий характер правовідносин, існування боргових зобов'язань та можливу перекваліфікацію дій підозрюваного не можуть бути предметом остаточної оцінки під час вирішення питання про застосування чи продовження запобіжного заходу, оскільки такі обставини підлягають перевірці під час досудового розслідування та судового розгляду по суті, а не на стадії вирішення питання про запобіжний захід.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про формальний характер оцінки доказів слідчим суддею, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції врахував як обставини, що підтверджують підозру, так і дані, що характеризують особу підозрюваного, а також навів мотиви, з яких дійшов висновку про наявність підстав для продовження запобіжного заходу. Сам по собі незгода сторони захисту з такою оцінкою не свідчить про її незаконність чи необґрунтованість.
Щодо доводів апелянта про відсутність ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом, апеляційний суд зазначає, що такі доводи спростовуються матеріалами кримінального провадження та обставинами, встановленими слідчим суддею. Зокрема, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді тривалого позбавлення волі, характер та спосіб його вчинення, дані про особу підозрюваного, дають обґрунтовані підстави вважати, що у разі перебування на волі він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Наявність у підозрюваного місця проживання, сім'ї чи інших соціальних зв'язків сама по собі не виключає такого ризику та не нівелює його, враховуючи сукупність інших обставин.
Так само безпідставними є доводи про відсутність ризику незаконного впливу на потерпілих чи свідків. З огляду на характер інкримінованого діяння, який передбачає застосування погроз та психологічного тиску, а також враховуючи наявність інших підозрюваних у провадженні, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про існування реальної можливості впливу на учасників кримінального провадження з метою зміни їх показань або ухилення від участі у процесуальних діях. Твердження захисту про те, що всі свідки вже допитані, не виключає такого ризику, оскільки кримінальне провадження не завершене.
Посилання сторони захисту на відсутність нових доказів для продовження запобіжного заходу не приймаються до уваги, оскільки закон не вимагає обов'язкового надання нових доказів при кожному продовженні строку тримання під вартою, якщо раніше встановлені ризики не зменшилися та залишаються актуальними.
Як убачається з матеріалів провадження, на момент розгляду клопотання досудове розслідування не було завершено з об'єктивних причин.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення прав підозрюваного та ненадання оцінки заявам про застосування до нього насильства, апеляційний суд зазначає, що такі обставини не впливають на вирішення питання про наявність підстав для продовження запобіжного заходу, а підлягають перевірці у встановленому законом порядку в межах відповідних процесуальних процедур. Відсутність окремої оцінки цим твердженням у межах оскаржуваної ухвали не свідчить про її незаконність.
Не заслуговують на увагу і доводи, що слідчий суддя не розглянув можливість застосування інших запобіжних заходів.
Слідчий суддя належним чином мотивував свої висновки щодо виду запобіжного заходу та належним чином перевірив такі можливості та обґрунтовано дійшов висновку, що жоден із альтернативних запобіжних заходів, у тому числі домашній арешт чи застава, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам.
Щодо не визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, таке право слідчого судді відповідає вимогам п.1 ч.4 ст.183 КПК України, оскільки підозра стосується злочину, який є особливо тяжким вчиненим із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2026 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4