Справа № 624/1129/25
провадження № 1-кп/624/28/26
08 квітня 2026 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Кегичівського районного суду Харківської області кримінальне провадження № 12025221090000893 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сир-Дар'я, Казахстан, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
- обвинувачення: прокурора Кегичівського відділу Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , його представника ОСОБА_6
- захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника ОСОБА_7 ,
ОСОБА_3 12.09.2025, близько 15:30 год, керуючи належним йому на праві особистої власності, технічно справним автомобілем «RENAULT MIDLUM», д.н. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Т2110 зі сторони села Новоіванівка в сторону села Павлівка Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області.
Під час руху на вказаній ділянці автодороги, на відстані 720 метрів від Т-образного перехрестя при в'їзді в с. Новоіванівка Берестинського району Харківської області, в районі електроопори №103. ОСОБА_3 , діючи необережно, при наближенні до трактора «Беларус МТЗ-982», що стояв на правій стороні проїжджої частини попереду в попутному йому напрямку, своєчасно не застосував заходів для зниження швидкості свого транспортного засобу та безпечного його об'їзду, а також не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, чим грубо порушив вимоги п.п. 12.3., 13.1., 13.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
- п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечно для інших учасників руху об 'їзду перешкоди».
- п. 13.1 «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу».
- п. 13.3 «Під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху».
Це призвело до наїзду автомобіля «RENAULT MIDLUM», д.н. НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_5 , який стояв впритул до трактора «Беларус» з лівої його сторони.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді поєднаної травми тіла, а саме: травми тазу у вигляді закритого уламкового перелому тіла клубової кістки та лобкової кістки зліва зі зміщенням, та наявністю зовнішніх ушкоджень - відкритої рваної рани здухвинної ділянки, калитки та правого стегна справа, рваної рани шкірних покривів нижнього відділу живота зправа; закритої травми лівої верхньої кінцівки у вигляді закритого уламкового перелому тіла лівої плечової кістки зі зміщенням: а також з наявністю зовнішніх ушкоджень: садна потиличної та правої лобної ділянки.
Порушення п.п. 12.3., 13.1., 13.3. Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 перебувають в причинному зв'язку з подією та її наслідками у вигляді спричинених потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень
Отже, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
06.04.2026 до суду надійшло клопотання потерпілого ОСОБА_5 , в якому він зазначив, що примирився з обвинуваченим. Останній вибачився за скоєний злочин, розкаявся у скоєному. Потерпілий обвинуваченого вибачив, на теперішній час жодних матеріальних чи моральних претензій до нього не має, у зв'язку з повним їх відшкодуванням. Просить звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв'язку із примиренням, а кримінальне провадження закрити.
06.04.2026 до суду надійшло клопотання захисника - адвоката ОСОБА_7 , в якому вона просила задовольнити клопотання потерпілого ОСОБА_5 в повному обсязі, звільнивши ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілим та закрити кримінальне провадження. В обґрунтування клопотання зазначила, що обвинувачений примирився з потерпілим, вибачився перед ним за скоєний злочин, проявив розкаяння у скоєному, відшкодував завдані матеріальні збитки та моральну шкоду потерпілому.
Потерпілий ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні підтримав раніше подане клопотання та просив його задовольнити. Також відмовився від позовної заяви, в зв'язку з повним відшкодуванням обвинуваченим матеріальних збитків та моральної шкоди.
Представник потерпілого, адвокат ОСОБА_6 , в підготовчому судовому засіданні підтримала клопотання потерпілого про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в зв'язку з примиренням, а також вважала за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.
Обвинувачений підтвердив, що з потерпілим примирився та просив закрити зазначене кримінальне провадження на підставі ст. 46 КК України, в зв'язку з примиренням з потерпілим, пояснивши, що він відшкодував потерпілому завдані збитки, вперше вчинив кримінальне правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому, що виразилося в негативному ставленні до свого вчинку, активно сприяв розкриттю злочину, в ході досудового розслідування вину визнав повністю. Інших кримінальних та адміністративних правопорушень не вчиняв. Вказав, що розуміє суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, наслідки закриття кримінального провадження, надані йому законом права на проведення судового провадження в повному обсязі.
Захисник, адвокат ОСОБА_7 , у підготовчому судовому засіданні просила задовольнити клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з примиренням між обвинуваченим та потерпілим. Також, просила при закритті провадження у справі вирішити питання щодо речових доказів, а саме транспортного засобу, який належить обвинуваченому ОСОБА_3 .
Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважала за можливе закрити кримінальне провадження стосовно обвинуваченого та звільнити останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим.
Вислухавши думки учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, суд вважає, що клопотання потерпілого підлягає задоволенню, оскільки є всі підстави, передбачені ст. 46 КК України, для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим.
Згідно з ч.1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
За змістом ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом.
Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Відповідно до п.п.2,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» за наявності передбачених у ст. 46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
У Загальній частині КК України передбачено випадки звільнення особи від кримінальної відповідальності, одним з яких є звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим (ст.46) - лише за наявності визначених у КК України умов і підстав.
З огляду на положення ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилась з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Зі змісту вказаної статті слідує, що необхідною підставою звільнення від кримінальної відповідальності є примирення сторін, тобто законом встановлено факт прощення потерпілим кривдника, що заподіяв йому шкоду, досягнення з ним згоди та миру. Результатом цього є угода між ними, відповідно до якої потерпілий не наполягає на притягненні до кримінальної відповідальності винної особи, а остання відшкодовує завдані нею збитки або усуває заподіяну шкоду.
Будь-яких інших умов для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України - законом не передбачено.
Ухвалюючи рішення про застосування ст. 46 КК України, суд враховує, що обвинувачений винним себе визнає повністю, раніше не судимий, вчинив злочин невеликої тяжкості вперше, примирився з потерпілим і повністю відшкодував завдану шкоду.
Отже, для застосування ст.46 КК України та прийняття судом рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим необхідною є сукупність таких умов: 1) вчинення особою злочину вперше; 2)вчинене діяння належить до кримінальних проступків або необережного нетяжкого злочину, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; 3) примирення особи, яка вчинила такий злочин, з потерпілим; 4) відшкодування завданих нею збитків або усунення заподіяної шкоди.
При цьому згідно з усталеною судовою практикою примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором та з яких мотивів (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
Крім того, відповідно до ч.8 ст.284 КПК України, закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Іншими словами, під примиренням як однією з умов звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК слід розуміти примирення як кінцевий результат усіх попередніх примирних процедур та домовленостей між винним та потерпілим, який полягає, з одного боку, у добровільному волевиявленні потерпілого, яке проявляється у його проханні (клопотанні) про звільнення винного від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК або у відсутності заперечень щодо такого звільнення, а з іншого - у відсутності заперечень щодо такого звільнення з боку самого обвинуваченого.
При цьому з огляду на положення ст.46 КК України та ч. 2 і ч. 3 ст.288 КПК України у їх взаємозв'язку для встановлення факту такого примирення обов'язковим є підтвердження потерпілим своєї позиції у суді, що слугує важливою процесуальною гарантією забезпечення добровільності його волевиявлення.
Виходячи з наведених нормативних положень, суд дійшов висновку, що обов'язковою процесуальною умовою для встановлення такої підстави звільнення від кримінальної відповідальності, як «примирення особи, яка вчинила злочин, з потерпілим» (ст.46 КК), під час розгляду відповідного питання в суді є підтвердження факту примирення винного з потерпілим, зокрема і під час з'ясування думки потерпілого щодо можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за цією підставою.
Так, зі змісту ст. 46 КК України вбачається, що передумовою звільнення від кримінальної відповідальності може бути лише такий злочин невеликої тяжкості, яким шкода заподіяна певному потерпілому, тобто фізичній особі, якій заподіяна моральна, матеріальна, або фізична шкода і яка визнана потерпілою відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України.
За ч. 1 ст. 286 КК України кримінальна відповідальність особи настає в разі порушення нею правил безпеки руху й експлуатації транспорту тільки за умови, якщо в результаті цих порушень настали суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння особі тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості та наявності причинного зв'язку між діянням та цими наслідками.
При розв'язанні клопотання, суд враховує, що ст. 46 КК України не містить будь-яких обмежень в її застосуванні щодо кола осіб чи конкретних складів злочину за умови наявності зазначених в самій нормі цього закону підстав та умов її застосування, а, відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», за наявності передбачених у ст. 46 КК України підстав, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вчинений ОСОБА_3 злочин, згідно зі ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості, вчинений без обтяжуючих обставин, обвинувачений вперше вчинив злочин, свою вину визнав в повному обсязі, щиросердно розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, відшкодував матеріальні збитки та моральну шкоду потерпілому, дав в судовому засіданні згоду на закриття провадження з відповідної підстави.
Таким чином, викладені вище обставини свідчать про те, що виправлення обвинуваченого можливо без застосування заходів кримінального покарання, тому він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, а кримінальне провадження за ч.1 ст. 286 КК України - закриттю на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що при розгляді питання про звільнення від кримінальної відповідальності, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Потерпілим ОСОБА_5 пред'явлено цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Проте, нормами статті 129 КПК України встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову чи відмову у ньому, може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Окрім того, пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 31.03.1989 року, «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» роз'яснено, що в разі закриття кримінальної справи цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілих можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, цивільний позов потерпілого, судом не розглядається.
Крім цього, суд, вважає за необхідне вирішити питання щодо зняття арешту з речових доказів у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2025 ухвалою слідчого судді Берестинського районного суду Харківської області був накладений арешт на автомобіль «RENAULT MIDLUM», д.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місцем зберігання визначено майданчик для зберігання транспорту СПД №1 ВП №1 Берестинського РВП ГУ НП в Харківській області.
Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України, суд скасовує арешт майна, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
У зв'язку з закриттям кримінального провадження потреба в подальшому застосуванні арешту на вищезазначене майно відпала, а тому арешт підлягає скасуванню.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Судові витрати відсутні.
Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.
Керуючись ст. 46 КК України, ст.ст. 284, 285, 286, 288, 372 КПК України, суд
Клопотання потерпілого ОСОБА_8 про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Сир-Дар'я, Казахстан, від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221090000893 від 12 вересня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - закрити.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирати.
Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Берестинського районного суду Харківської області від 17.09.2025, на автомобіль RENAULT MIDLUM, д.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Речові докази - змиви речовини бурого кольору, схожої на кров, які поміщено до трьох паперових конвертів; змиви з кузову та в салоні автомобіля, які поміщено до чотирьох паперових конвертів; фрагмент нитки темного кольору, які передані на зберігання до кімнати речових доказів СПД №1 ВП №1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області (с-ще Кегичівка, вул. Волошина 26) - знищити.
Речовий доказ - автомобіль RENAULT MIDLUM, державний номерний знак НОМЕР_1 , який переданий на зберігання до майданчику для зберігання транспорту СПД №1 ВП №1 Берестинського РВП ГУ НП в Харківській області (с-ще Кегичівка, вул. Волошина, 26) повернути законному власнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Долю речових доказів вирішити після набрання ухвалою законної сили.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в семиденний строк з дня проголошення ухвали, а якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.
Копію ухвали, негайно, після її проголошення вручити учасникам судового провадження. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.
Суддя ОСОБА_1