Справа №551/1222/25
"07" квітня 2026 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Вергун Н.В.,
за участю секретаря судових засідань Курінної Я.М.,
розглянувши поза межами судового засідання у письмовому провадженні заяву відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 551/1222/25,-
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 17 березня 2026 року у справі № 551/1222/25 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ПАТ « Національна страхова компанія « Оранта » про стягнення матеріальної шкоди, завданої дорожньо - транспортною пригодою, відмовлено ( а.с. 14 - 16 ).
23 березня 2026 року на адресу суду поштовим зв'язком надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , яка датована 17 березня 2026 року, про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з позивача ОСОБА_2 на її користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 100 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 25 березня 2026 року доведено до відому сторін, що розгляд заяви відповідача ОСОБА_1 щодо ухвалення додаткового рішення відбудеться у порядку письмового провадження о 14 год. 00 хв. 07 квітня 2026 року ( а.с. 17 ).
07 квітня 2026 року від представника позивача - адвоката Корнієнко Н.Ю. на адресу суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, вказуючи на те, що сума гонорару неспівмірна зі складністю справи, ціною позову (15415,08 грн.), обсягом матеріалів у справі (позов на 5 сторінках і в додатках копії постанови Київського районного суду м. Полтави від 22 травня 2025 року, паспорту, страхового акту ПАТ НАСК “ОРАНТА» № ОЦВ-25-16-13628-1, акту огляду лакофарбового покриття кузову автомобіля, виданого СПД ФО ОСОБА_3 ), кількістю підготовлених процесуальних документів (відзив та заява про залучення третьої особи), кількістю засідань (судові засідання, призначені судом 09.02.2026, 26.02.2026, 17.03.2026 року, відбувалися за часовим проміжком 16 хв., 5 хв., 18 хв. відповідно, також в режимі відеоконференції з представником відповідача). Тому, визначаючи розмір витрат, які підлягають відшкодуванню, просила суд врахувати незначну складність даної справи, обсяг виконаних робіт (наданих послуг), принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій їх необхідності, виходячи з конкретних обставин справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про місце, дату та час її розгляду.
Вивчивши зміст поданої до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Так, за змістом п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів ( договорів, рахунків тощо ). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповіднузаяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Наявними в справі письмовими доказами підтверджується, що представником відповідача вищенаведені вимоги закону дотримані, оскільки ним до закінчення судових дебатів було зроблено заяву про стягнення витрат за професійну правничу допомогу, а докази про судові витрати подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такої ж думки дотримується Верховний суд у постановах від 13 червня 2018 року по справі № 757/47925/15-ц та від 19 вересня 2018 року по справі № 361/6253/16-ц.
Верховний суд у постанові від 16 травня 2018 року по справі № 127/13154/16-ц зокрема зазначив, що доводи касаційної скарги щодо безпідставності відшкодування позивачу витрат на правову допомогу, оскільки його представник не залучався ухвалою суду, як особа, яка надає правову допомогу, є необґрунтованими.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару ( фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суду при визначенні розміру компенсації слід ураховувати (а сторонам доводити) співмірність витрат на оплату послуг адвоката із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг ); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг ); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» п.131).
На підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу відповідачем надано:
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 3116 від 22 жовтня 2019 року, виданого на ім'я Ольховського В.М. ( а.с. 7, зворот );
- договір про надання правничої ( правової ) допомоги № б/н від 20 січня 2026 року, який укладений між адвокатом Ольховським В.М. та відповідачем ОСОБА_1 ( а.с. 3 - 5 );
- додаткову угоду № 1 до договору № б/н від 20 січня 2026 року про надання правничої ( правової ) допомоги від 17 березня 2026 року, відповідно до умов якої сторони погоди, що розмір гонорару адвоката по цивільній справі в Шишацькому районному суді Полтавської області складає 6 100 грн. 00 коп. Строки оплати гонорару визначені до 24 березня 2026 року ( а.с. 6 );
- розрахунок суми гонорару ( винагороди ) за надання адвокатських послуг від 17 березня 2026 року
з детальним описом робіт, загальна вартість яких становить 6 100 грн. 00 коп. ( а.с. 9 );
- акт виконаний робіт від 17 березня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 сплатила гонорар у розмірі 6 100 грн. 00 коп. ( а.с. 10 );
- квитанцію № б/н від 17 березня 2026 року про отримання адвокатом Ольховським В.М. гонорару за надання правничої допомоги при розгляді цивільної справи в Шишацькому районному суді Полтавської області у розмірі 6 100 грн. 00 коп. ( а.с. 8 ).
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц викладено наступний правовий висновок.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
07 квітня 2026 року представник позивача - адвокат Корнієнко Н.Ю. відповідно до частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України подала суду клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, в якому заперечувала щодо вказаного розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, покликаючись на їх неспівмірність, а також, що розмір таких витрат є необґрунтованим.
Зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення сторони позивача про неспівмірність понесених відповідачем у суді витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що оскільки у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, враховуючи складність справи, обсяг наданої правничої допомоги, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), кількість та тривалість судових засідань, тому з позивача на користь відповідача належить стягнути понесені та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. 00 коп., що буде відповідати критерію співмірності та обґрунтованості таких витрат, які реально понесені останнім у суді.
На підставі викладеного, керуючись статями 137, 141, 264, 270 ЦПК України, суд,
Заяву відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 551/1222/25, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. 00 коп.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство « Національна акціонерна страхова компанія « Оранта », місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7/д, код ЄДРПОУ:00034186.
Повний текст додаткового рішення виготовлено 07 квітня 2026 року.
Головуючий суддя: