07 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 757/57122/25-к
провадження № 51-1276 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від
10 березня 2026 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від
22 січня 2026 року частково задоволено скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , скасовано повідомлення про підозру від
19 серпня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000002305 від 14 грудня 2023 року відносно ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3
ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-4 КК України.
Київський апеляційний суд ухвалою від 10 березня 2026 року постановив нову ухвалу, якою скасував вказану ухвалу слідчого судді та відмовив в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 про скасування повідомлення про підозру від
19 серпня 2025 року ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-4 КК України.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати, оскільки вважає її постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Перевіривши касаційну скаргу, долучені до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2
ст. 428 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції вправі відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, без перевірки відповідності касаційної скарги вимогам статті 427 цього Кодексу.
Зі змісту касаційної скарги та долученої до неї копії оскаржуваного судового рішення убачається, що ухвала слідчого судді переглянута в апеляційному порядку, тому ухвала Київського апеляційного суду від 10 березня 2026 року оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа
№ 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження)».
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком установленої законом заборони на таке оскарження.
За приписами ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
У даному випадку ухвала Київського апеляційного суду від 10 березня 2026 року постановлена в порядку, передбаченому КПК України, а тому відсутні підстави для застосування приписів ч. 6 ст. 9 КПК України щодо загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 КПК України.
Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України, а тому у відкритті касаційного провадження захиснику необхідно відмовити.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 березня 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3