01 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 205/8131/21
провадження № 61-6360св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
відповідачі: ОСОБА_7 , який діє у своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради,
треті особи: Дніпровська міська рада, Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , який діє в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, треті особи: Дніпровська міська рада, Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про визнання недійсним та скасування ордера, визнання протиправними та скасування рішень, скасування права власності,
за касаційною скаргою адвоката Плотниченка Дениса Геннадійовича як представника ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19 березня 2019 року № 288 про видачу ордера на ім'я ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним та скасувати ордер від 02 квітня 2019 року, виданий Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради, на ім'я ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 на право заселення у квартиру АДРЕСА_1 ;
визнати протиправним та скасувати рішення органу приватизації Дніпровської міської ради від 12 листопада 2020 року № 6/50-20 про передачу у спільну часткову власність ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 квартири АДРЕСА_1 ;
скасувати свідоцтво про право власності, реєстраційний НОМЕР_1, видане 12 листопада 2020 року Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради на ім'я ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1 ;
припинити та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 203408712101), а саме:
державну реєстрацію права власності від 24 листопада 2020 року № 39407319 на 1/5 частину квартири за ОСОБА_10 ;
державну реєстрацію права власності від 24 листопада 2020 року № 39407379 на 1/5 частину квартири за ОСОБА_8 ;
державну реєстрацію права власності від 24 листопада 2020 року № 39407233 на 1/5 частину квартири за ОСОБА_7 ;
державну реєстрацію права власності від 24 листопада 2020 року № 39407175 на 1/5 частину квартири за ОСОБА_11 ;
державну реєстрацію права власності від 24 листопада 2020 року № 39407454 на 1/5 частину квартири за ОСОБА_9 .
Як на обґрунтування заявлених вимог позивачі посилися на те, що ОСОБА_1 разом з родиною - дітьми: ОСОБА_3 , 1995 року народження, ОСОБА_4 , 2001 року народження, ОСОБА_5 , 2002 року народження, ОСОБА_12 , 2004 року народження, ОСОБА_2 , 2007 року народження, та матір'ю, ОСОБА_13 , до 2008 року проживали у квартирі на АДРЕСА_2 . Районна технічна комісія при Бабушкінській районній у м. Дніпропетровську раді визнала цей будинок аварійним і непридатним для проживання. 16 травня 2008 року протоколом засідання громадської комісії з житлових питань Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради ОСОБА_1 з родиною була прийнята на квартирний облік як багатодітна сім'я з метою поліпшення житлових умов та отримання житла. У грудні 2008 року виконавчий комітет Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради на ім'я ОСОБА_13 видав ордер на житлове приміщення на право зайняття житлового приміщення родиною з 7 осіб, а саме квартири АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконкому Бабушкінської районної у місті ради від 21 листопада 2008 року № 786. У грудні 2008 року родина ОСОБА_14 на підставі виданого ордера переїхала до квартири, де проживає постійно до цього часу. У травні 2021 року на особистий номер ОСОБА_1 зателефонував невідомий чоловік, який представився ОСОБА_15 , та повідомив, що бажає зустрітися з питання квартири та він є власником квартири, у якій проживає сім'я ОСОБА_14 . З офіційного сайту «Судова влада» позивач дізналася, що ОСОБА_7 подав позов про виселення ОСОБА_1 і членів її сім'ї. Посадові особи Дніпровської міської ради не перевірили, чи квартира вільна, і видали родині ОСОБА_16 ордер на вселення в квартиру, яка була зайнята сім'єю ОСОБА_14 . Сім'я ОСОБА_16 не вселилася у спірну квартиру протягом 30 днів, як передбачено законом. До того ж до 2021 року родина ОСОБА_14 не знала про те, що на квартиру, у якій вони проживають, видано ордер ОСОБА_7 та членам його сім'ї з 4 осіб. Відповідачі у подальшому приватизували спірну квартиру.
Ордер ОСОБА_7 та членам його сім'ї видано на зайняту квартиру, що порушує права позивачів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 27 серпня 2024 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19 березня 2019 року № 288 про видачу ордера на ім'я ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1 .
Визнав недійсним ордер від 02 квітня 2019 року, виданий Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради, на ім'я ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 на право заселення у квартиру АДРЕСА_1 ;
Визнав протиправним та скасував рішення органу приватизації Дніпровської міської ради від 12 листопада 2020 року № 6/50-20 про передачу у спільну часткову власність ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 квартири АДРЕСА_1 .
Скасував свідоцтво про право власності, реєстраційний НОМЕР_1, видане 12 листопада 2020 року Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради на ім'я ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1 .
Припинив та скасував державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 203408712101), а саме:
- від 24 листопада 2020 року № 39407319 на 1/5 частину квартири за ОСОБА_10 ;
- від 24 листопада 2020 року № 39407379 на 1/5 частину квартири за ОСОБА_8 ;
- від 24 листопада 2020 року № 39407233 на 1/5 частину квартири за ОСОБА_7 ;
- від 24 листопада 2020 року № 39407175 на 1/5 частину квартири за ОСОБА_11 ;
- від 24 листопада 2020 року № 39407454 на 1/5 частину квартири за ОСОБА_9 .
В решті позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачі вселилися у спірну квартиру на підставі ордера в грудні 2008 року та постійно проживають в ній. Позивачі зайняли квартиру на законних підставах. Рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19 березня 2019 року № 288 «Про надання квартири АДРЕСА_1 », яким вирішено надати квартиру ОСОБА_7 та членам його сім'ї і видати їм ордер на вселення до неї, порушує права позивачів, гарантовані Конституцією України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
На підставі протиправного рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради видано ордер на вселення відповідачів, який підлягає визнанню недійсним. Скасування ордеру не передбачено законом як відповідний спосіб захисту прав.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення про видачу ордера, та визнання недійсним ордера від 19 березня 2019 року, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення органу приватизації Дніпровської міської ради від 12 листопада 2020 року № 6/50-20 про передачу в спільну часткову власність відповідачам квартири АДРЕСА_1 , а також скасування свідоцтва про право власності на спірну квартиру на ім'я відповідачів.
Оскільки свідоцтво про право власності відповідачів скасоване, підлягає скасуванню і припиненню державна реєстрація їх прав у реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 16 квітня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_11 та ОСОБА_7 задовольнив. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оригінал ордера, виданий ОСОБА_13 на квартиру АДРЕСА_1 , в житлово-експлуатаційну організацію не здавався; особові рахунки ні на кого з позивачів або ОСОБА_13 не відкривались і договір на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не укладався.
Позивачі не зареєстрували своє місце проживання в спірній квартирі.
ОСОБА_1 подавала заяву до КП «Експрес» ДМР із проханням перевести особовий рахунок з ОСОБА_13 на ОСОБА_1 , зазначивши в заяві адресою проживання житловий будинок на АДРЕСА_2 . Заяву подано у грудні 2016 року.
У позивачів на праві користування фактично є два комунальних жилих приміщення.
Крім того, позивачам та померлій ОСОБА_13 житло мало бути надано у переселенському фонді. Позивачі не довели, що на сьогодні квартира на АДРЕСА_3 в якій вони зареєстровані до цього часу та користуються нею, є аварійною і не придатною для проживання.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Плотниченко Д. Г. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 759/3119/16-ц, від 02 серпня 2023 року у справі № 464/2311/21, від 27 червня 2022 року у справі № 740/3188/20; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах за всіма критеріями (з таким самим суб'єктним складом сторін, предметом позову тощо), а саме - невідповідність вимогам статті 58 ЖК України ордера, який виданий особам на підставі рішення органу місцевого самоврядування на спірну квартиру, у якій фактично мешкають інші особи на підставі ордера, який видний на підставі рішення того самого органу місцевого самоврядування на ту саму квартиру раніше.
Касаційна скарга мотивована порушенням норм матеріального і процесуального права.
Житлово-експлуатаційна організація, яка обслуговувала будинок, в який заселились позивачі у 2008 році, ліквідована. КП «Жилсервіс-5» і ТОВ «Екологія-Д» є іншими юридичними особами , і не є правонаступниками тієї організації, якій ОСОБА_13 віддала оригінал ордера.
Жиле приміщення, на вселення в яке видається ордер, повинно бути не тільки фактично, а й юридично вільним. Ордер не може бути виданий на жиле приміщення, якщо в ньому будь-яка особа (хоча б не на законних підставах) проживає.
Суди встановили обставини проживання позивачів у спірній квартирі, що також підтверджується наявністю судового спору про виселення із спірного житла (справа № 205/628/21), а тому цю квартиру не можна вважати вільною.
В жовтні 2025 року до Верховного Суд надійшов відзив ОСОБА_17 як представника ОСОБА_11 , мотивований законністю й обґрунтованістю постанови апеляційного суду.
Ніхто із родини ОСОБА_14 не може зазначити, у яку саме ЖЕК було здано ордер. Позивач не надала належних і допустимих доказів щодо законності вселення у спірне житло, зокрема рішення, на підставі якого видано ордер, відомості про укладення договору найму, доказів сплати комунальних послуг.
Сім'я ОСОБА_18 у складі з семи осіб отримала ордер на нову квартиру, однак вселились до неї лише дочка ОСОБА_1 з дітьми, а ОСОБА_13 залишилась проживати в аварійній квартирі.
ОСОБА_13 не проживала у спірній квартирі, зобов'язання щодо передачі ключів від квартири на АДРЕСА_3 не виконала, а отже, у позивачів було дві квартири у користуванні.
Ордер на вселення у жиле приміщення не є правовстановлювальним документом на надане для вселення житло. Лише отримання особою такого документа не призводить до виникнення у неї права на користування жилим приміщенням.
У позивача не виникло майнового права щодо квартири.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
11 серпня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2026 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Бабушкінська районна у місті Дніпропетровську рада на заяву ОСОБА_13 відповіла, що житловий будинок на АДРЕСА_3 визнаний аварійним, рекомендовано балансоутримувачу будинку звернутися в міськвиконком щодо надання житла сім'ям ОСОБА_13 і ОСОБА_1 у переселенському фонді.
04 грудня 2008 року Виконавчий комітет Ленінської районної у місті ради м. Дніпропетровська видав ОСОБА_13 ордер на житлове приміщення № 08 серія Н/08 на підставі рішення виконкому Бабушкінської районної у місті ради від 21 листопада 2008 року № 786.
Відповідно до ордера його видано на право зайняття житлового приміщення, що складається з чотирьох кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , родиною із 7 осіб: ОСОБА_13 (квартиронаймач), ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_3 (онук), ОСОБА_4 (онук), ОСОБА_5 (онук), ОСОБА_19 (онука), ОСОБА_2 (онука).
В ордері зазначено, що він є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, при заселенні здається в житлово-експлуатаційне підприємство та дійсний протягом 30 днів.
У грудні 2008 року родина ОСОБА_14 вселилася в надану квартиру та проживає в ній досі.
Діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_2 (у різні періоди кожний) з 26 лютого 2009 року до 06 вересня 2021 року навчались в КЗО «Середня загальноосвітня школа № 143» Дніпровської міської ради, що розташований поряд з адресою: АДРЕСА_4 , та територіально віддалений від будинку АДРЕСА_3 (довідки про навчання).
У грудні 2016 року ОСОБА_1 подавала заяву до КП «Експрес» ДМР із проханням перевести особовий рахунок з ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її доньку - ОСОБА_1 , зазначивши в заяві адресу проживання - АДРЕСА_2 .
В 2017 році ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом (справа №205/6880/17) до КП «Експрес» Дніпровської міської ради про визнання основним квартиронаймачем та зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2021 року позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з надходженням заяви представника позивача про залишення позову без розгляду.
Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19 березня 2019 року № 288 «Про надання квартири АДРЕСА_1 » надано ОСОБА_7 чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , зі зняттям з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та видано ордер на цю квартиру на склад сім'ї 5 осіб: ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
02 квітня 2019 року виконавчий комітет Дніпровської міської ради видав ОСОБА_7 ордер № 0000000618 на право зайняття сім'єю з 5 осіб: ОСОБА_7 (наймач), ОСОБА_11 (дружина), ОСОБА_10 (син), ОСОБА_8 (син), ОСОБА_9 (донька) чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_4 .
Сім'я ОСОБА_16 в спірну квартиру не вселялася, ніколи в ній не проживала.
12 листопада 2020 року рішенням органу приватизації Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради № 6/50-20 на підставі заяви ОСОБА_7 задоволено прохання наймача ОСОБА_7 про передачу квартири, в якій він мешкає і яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , та передано квартиру в спільну часткову (в рівних частках) власність.
12 листопада 2020 року Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради видав свідоцтво, реєстраційний № 50Л-20, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
24 листопада 2020 року за ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в рівних частках, тобто по 1/5 частини за кожним, зареєстровано право власності на спірну квартиру (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно).
Оригінал ордера, виданий на ім'я ОСОБА_13 на квартиру АДРЕСА_1 , в житлово-експлуатаційну організацію не здавався; особові рахунки ні на кого з позивачів або на ОСОБА_13 не відкривались і договір на утримання будинку і споруд та прибудинкових територій не укладався ( лист КП «Жилсервіс-5» від 03 листопада 2022 року, лист ТОВ «Екологія-Д» від 03 листопада 2022 року).
З відповіді відділення поліції № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровської області від 10 жовтня 2022 року № 437/2-4957 відомо, що ОСОБА_1 08 лютого 2020 року зверталася до поліції із заявою про крадіжку з квартири на АДРЕСА_3 .
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 9 ЖК України (діючий на час виникнення спірних правовідносин) громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Відповідно до статті 15 ЖК України до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду входить, зокрема, видача ордерів на жилі приміщення.
Відповідно до статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Згідно зі статтею 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
У цій справі суди встановили, що 04 грудня 2008 року ОСОБА_13 (квартиронаймач), ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_3 (онук), ОСОБА_4 (онук), ОСОБА_5 (онук), ОСОБА_19 (онука), ОСОБА_2 (онука) видано ордер на квартиру АДРЕСА_1 .
Встановлено та не заперечувалося учасниками справи, що позивач разом із дітьми вселилась у спірну квартиру і проживає у ній з грудня 2008 року, тобто після отримання ордера.
Водночас у квітні 2019 року виконавчий комітет Дніпровської міської ради видав ОСОБА_7 ордер на право зайняття сім'єю з 5 осіб квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини другої статті 58 ЖК України ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Аналіз наведеного положення свідчить про те, що жиле приміщення, на вселення в яке видається ордер, повинно бути як фактично, так і юридично вільним. Ордер не може бути виданий також і на жиле приміщення, якщо в ньому будь-яка особа (хоча б й не на законних підставах) проживає. Відповідний орган місцевого самоврядування, органи з управління житловим фондом до видачі ордера повинні вжити заходів з метою звільнення спірного приміщення.
Так само надане жиле приміщення повинно бути юридично вільним від прав третіх осіб на нього, тобто таке житло повинно перебувати на балансі відповідного органу місцевого самоврядування та на нього не повинно існувати прав власності, користування або будь-яких інших майнових прав у третіх осіб.
Схожі за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 464/2311/21.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 361/2965/15-а , від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17, постанову Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 521/8304/16).
Встановивши, що у спірній квартирі з 2008 року проживають позивачі, які вселилися до неї на підставі ордера, і станом на квітень 2019 року спірна квартира не була вільною, відповідачі в ній ніколи не проживали, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання рішення виконавчого комітету про видачу ордера на ім'я ОСОБА_7 протиправним та визнання недійсним цього ордеру, адже законних підстав для його видачі не було, а відповідне розпорядження суперечить частині другій статті 58 ЖК України, порушує законні права та інтереси позивачів і становить втручання у їх право на повагу до житла.
Крім того, з часу вселення позивача з дітьми у спірну квартиру та до видачі оспорюваного ордера на ту саму квартиру, минуло понад десять років, і протягом цього часу питання щодо законності вселення позивачів або вимоги про їх виселення уповноваженими органами не порушувалися. Також не встановлено порушення прав третіх осіб при заселенні позивачів.
Відсутність реєстрації позивачів у спірній квартирі, а також відсутність доказів щодо здачі оригіналу ордера не спростовують законності вселення позивачів до спірної квартири (на підставі ордера).
Аргументи про те, що ОСОБА_1 зверталась із заявою про переведення особового рахунка кв. АДРЕСА_3 , а також звернення до поліції щодо факту крадіжки у цій квартирі не вливає на незаконність видачі оспорюваного ордера відповідачам на квартиру в ж/м Червоний камінь за відсутності доказів того, що на момент його видачі спірне житло було фактично та юридично вільним.
Згідно з частинами третьою, четвертою, п'ятою статті 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об'єднань.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» за громадянами, які не виявили бажання приватизувати займане ними житло, зберігається чинний порядок одержання і користування житлом на умовах найму.
Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку (частина друга статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Встановивши, що відповідачі ніколи не проживали у спірній квартирі, а також внаслідок задоволення вимоги про визнання протиправним рішення про видачу ордера відповідачам та визнання цього ордера недійсним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування розпорядження органу приватизації Дніпровської міської ради № 6/50-20 про передачу спірної квартири у спільну часткову власність відповідачам, скасування свідоцтв про право їх власності, а також припинення та скасування за ними державної реєстрації права власності.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Апеляційний суд помилково скасував рішення районного суду, здійснив переоцінку доказів, надану судом першої інстанції, при цьому не вказав, які норми процесуального права порушив районний суд.
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Оскільки апеляційний суд скасував законне рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду відповідно до статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу адвоката Плотниченка Дениса Геннадійовича як представника ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року скасувати.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2024 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов