07 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 395/212/25
провадження № 61-3661ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 15 грудня 2025 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 04 лютого 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Новомиргородська міська рада Кіровоградської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,
У лютому 2025 року Приватне акціонерне товариство «Кіровоградобленерго» (далі - ПрАТ «Кіровоградобленерго») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Новомиргородська міська рада Кіровоградської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області
від 07 лютого 2025 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області
від 24 червня 2025 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про відвід головуючого - судді Забуранного Р. А. Передано матеріали справи до канцелярії суду для визначення іншого судді.
Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області
від 21 серпня 2025 року задоволено самовідвід судді Орендовського В. А. Справу передано до канцелярії суду для визначення іншого судді.
Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області
від 03 вересня 2025 року задоволено самовідвід головуючої судді Кавун Т. В. Справу передано до канцелярії для визначення судді в порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області
від 12 вересня 2025 року у складі судді Бадердінової А. В. справу № 395/212/25 прийнято до провадження. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.
Не погоджуючись із ухвалою суду від 12 вересня 2025 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 15 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2025 року повернуто на підставі положень пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України, оскільки скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
16 січня 2026 року до Кропивницького апеляційного суду надійшла заява
від ОСОБА_1 про перегляд ухвали Кропивницького апеляційного суду
від 15 грудня 2025 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04 лютого 2026 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Кропивницького апеляційного суду від 15 грудня 2025 року за нововиявленими обставинами.
16 березня 2026 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 15 грудня 2025 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 04 лютого
2026 року, які просить скасувати, змінивши підсудність даної справи або закрити провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд обмежив право заявниці на доступ до правосуддя, а керівник апарату Новомиргородського районного суду Кіровоградської області, який раніше був реєстратором та зробив документи позивачу на право власності на комплекс будівель, куди увійшов й будинок, у якому знаходиться квартира відповідачів, сприяє рейдерському захопленню житла. Вважає, що ПрАТ «Кіровоградобленерго», шляхом подання повторних позовів, намагається обійти рішення суду, яке набрало законної сили.
За змістом частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Щодо оскарження ухвали Кропивницького апеляційного суду від 15 грудня 2025 року
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала про повернення апеляційної скарги не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Згідно з пунктом 3.1. рішення Конституційного Суду України від 29 червня
2010 року № 17-рп/2010 принцип правової визначеності передбачає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження
№ 14-190цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з
пунктом «d» статті 5 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 7 лютого
1995 року для забезпечення того, щоби суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі. Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що «право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 1909/3089/2012 (провадження № 61-11723сво20) вказано, що «тлумачення положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Згідно з частиною другою статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Зазначене положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 757/47946/19-ц (провадження № 14-37цс23) вказано, що: «об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з урахуванням висновків Конституційного Суду України при застосуванні норм процесуального права щодо права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції послідовно сформулювала підхід, за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню. В основу підходу покладена ідея неодмінності дотримання конституційного права особи на судовий захист.
Суть цього підходу полягає в такому:
1) ухвали, вказівка про можливість оскарження яких прямо зазначена в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є самостійними об'єктами апеляційного оскарження;
2) заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга
статті 353 ЦПК України, статті 255 ГПК України);
3) ухвали суду, які залежно від їх змісту та стадії процесу не можуть бути оскаржені шляхом включення заперечень до рішення суду, можуть бути оскаржені окремо від рішення, якщо це зумовлено потребою судового захисту процесуальних прав та інтересів особи.
Тож ухвала суду, яка не зазначена у переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист.
Велика Палата Верховного Суду з такими висновками погоджується та констатує, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.
Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України) перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб)».
Апеляційний суд проаналізував зміст апеляційної скарги ОСОБА_1 та встановив, що вона стосується оскарження ухвали районного суду, яка не підлягає окремому оскарженню від рішення суду, а саме ухвали про прийняття справи до провадження та призначення підготовчого судового засідання.
Встановивши ці обставини, апеляційний суд дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги.
Відповідачка не позбавлена права включити свої заперечення на ухвалу суду від 12 вересня 2025 року до апеляційної скарги на рішення суду, яке буде ухвалено за результатом розгляду даної справи.
Отже право заявниці на доступ до суду прийняттям апеляційним судом оскарженої ухвали від 15 грудня 2025 року не порушено.
Щодо оскарження ухвали Кропивницького апеляційного суду від 04 лютого 2026 року
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня
2020 року у справі № 19/028?10/13).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).
У постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі
№ 463/6259/15-ц (провадження № 61-2146св18), від 03 червня 2021 року
у справі № 2-1210/11 (провадження № 61-1537св21), від 08 червня 2021 року
у справі № 2-1207/2011 (провадження № 61-1546св21) зазначено, що ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; про скасування рішення третейського суду; про видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишення заяви без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі
№ 461/11703/15-ц (провадження № 61-2382св20) зроблено правовий висновок про те, що: «Перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами підлягають рішення суду першої інстанції (у тому числі заочне або додаткове рішення), ухвалені за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили, а також рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими вказані рішення місцевих судів було змінено або ухвалено нове рішення.
При цьому ухвалами, якими закінчено розгляд справи і які можуть бути предметом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду.
Разом із тим інші ухвали судів не можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, оскільки не належать до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 127/2-н-439/09 (провадження № 61-18192св18),
від 06 березня 2020 року у справі № 1121/1717/12-ц (провадження
№ 61-22788св19).
Відповідно, не можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами і судові рішення судів апеляційної інстанції, ухвалені за результатами апеляційного перегляду ухвал судів першої інстанції, які не належать до ухвал, якими закінчено розгляд справи».
У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 2-1244/11 (провадження № 61-6739св22) вказано, що прийняття судом до розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об'єктом перегляду за нововиявленими обставинами, процесуальним законом не передбачено, а тому процесуальним наслідком звернення із такою заявою є постановлення судом ухвали про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.
Отже, процесуальним наслідком звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, що не належить до тих судових рішень, якими закінчено розгляд справи, є постановлення апеляційним судом ухвали про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.
Оскільки ухвала Кропивницького апеляційного суду від 15 грудня 2025 року не є судовим рішенням, ухваленим по суті спору, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про те, що така ухвала не може бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами та правомірно відмовив у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, а також про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Кропивницького апеляційного суду від 15 грудня 2025 року за нововиявленими обставинами є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 2, 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 15 грудня 2025 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 395/212/25.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников