18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
01 квітня 2026 року м.Черкаси справа № 925/69/26
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, із секретарем судового засідання А.М.Буднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтра-Україна" від 12.03.2026 (вх.суду №4238/26 від 13.03.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, вул.Є.Гедройця,5
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтра-Україна", Черкаська область, м.Сміла, вул.Коробейника,1
про стягнення 355714,09 грн заборгованості (неустойки) за договором,
без участі повноважних представників сторін,
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтра-Україна" із вимогами про стягнення 372644,45 грн на підставі договору закупівлі матеріально-технічних ресурсів від 02.07.2025 №ОД/НХ-25-422НЮ, зокрема: 290990,70 грн штрафу, 81653,75 грн пені та відшкодування судових витрат.
Рішенням суду від 09.03.2026 позов задоволено частково; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтра-Україна", Черкаська область, м.Сміла, вул.Коробейника,1 код ЄДРПОУ 42543695, номер рахунку в банку невідомий) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, вул.Є.Гедройця,5, код ЄДРПОУ 40075815, номер рахунку в банку невідомий) 193993,8 грн - 10% штрафу від суми заборгованості, 55023,70 грн пені та 2988,21 грн судового збору, в решті вимог відмовлено за необґрунтованістю.
13.03.2026 за вх.суду №4238/26 до суду надійшла заява відповідача від 12.03.2026 про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), понесених у зв'язку із розглядом справи, в сумі 10800,00 грн, яку ухвалою суду від 13.03.2026 призначено до розгляду у судове засідання 01.04.2026.
До дня судового засідання від позивача у справу надійшли письмові заперечення позивача від 16.03.2026 (вх.суду №4396/26 від 16.03.2026) проти задоволення заяви відповідача.
Сторони були належним чином повідомлені про місце розгляду справи, однак участі представників у судове засідання не забезпечили; участь представників сторін обов'язковою не визнавалась.
Відповідно до ч.4 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з'явились.
Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні приєднано до справи вступну та резолютивну частини додаткового судового рішення - без їх проголошення.
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає, що заява відповідача від 12.03.2026 (вх.суду №4238/26 від 13.03.2026) не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України:
ч.1 ст.3. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
ч.1 і 2 ст.4. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом; юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;
ч.1-4 ст.13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;
ст.16. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом;
ч.1 ст.58. Представником у суді може бути адвокат або законний представник;
ч.1, п.1 ч.3 ст.123. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;
ч.1-3 ст.124. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору; попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи;
ст.126. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;
ч.4-8 ст.129. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись; якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку; якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (…);
п.3 ч.1, ч.2-4 ст.244. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати; заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення; суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":
п.4 і 9 ч.1 ст.1. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
ч.3 ст.4. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності);
ч.1 ст.26. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (…);
ст.30. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час;
Згідно з положеннями Цивільного кодексу України:
ч.1, 3 ст.237. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідачем відповідно до ч.1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України разом із першою заявою по суті спору (відзивом від 04.02.2026 (вх.суду №1904/26 від 04.02.2026)) подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку із розглядом справи, в сумі 20000,00 грн.
Рішенням суду від 09.03.2026 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 193993,8 грн - 10% штрафу від суми заборгованості, 55023,70 грн пені та 2988,21 грн судового збору. В решті вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд зазначив, що невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання у строки, встановлені п.4.2 договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів від 02.07.2025 №ОД/НХ-25-422-НЮ є підставою для стягнення у примусовому порядку суми нарахованих позивачем на підставі п.9.3.1 договору штрафних санкцій, однак використав дискреційні повноваження суду на зменшення розміру неустойки відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України (зокрема: штрафу з 15% до 10%, пені - на 10%), а також відмовив у задоволенні вимоги позивача про стягнення пені у сумі 9699,69 грн за прострочення поставки товару за письмовою рознарядкою від 24.10.2025 №НХ04/1926н з мотивів неправильного визначення позивачем строку, протягом якого в порушення умов договору не було поставлено товар.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на часткове задоволення позову ухвалив понесені позивачем судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покласти пропорційно задоволених вимог на відповідача та стягнути з останнього 2988,21 грн судового збору.
Відповідач у заяві від 12.03.2026 (вх.суду №4238/26 від 13.03.2026) про ухвалення додаткового рішення просить стягнути з позивача на його користь витрати, понесені на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи, у розмірі 10800,00 грн. На підтвердження вказаного розміру понесених витрат відповідачем надано: договір про надання правничої допомоги від 12.01.2026 №1/0126, укладений між Адвокатським бюро "Оприсняк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елтра Україна"; звіт про надані послуги від 11.03.2026 на суму 10800,00 грн; акт наданих послуг від 11.03.2026 №1 на суму 10800,00 грн (підписаний сторонами без зауважень одна до одної); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Оприсняк Б.Р. серії ВН №000595; ордер про надання правничої допомоги від 12.01.2026 №2096503.
Позивач у запереченні від 16.03.2026 (вх.суду №4396/26 від 16.03.2026) у задоволенні заяви відповідача просив відмовити, і пояснив, що:
відповідно до п.12 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення;
ухвалюючи рішення у даній справи, суд визнав вимоги позивача (з урахуванням їх зменшення) про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору обґрунтованими та доведеними, задовольнив їх (окрім вимоги про стягнення пені у розмірі 9699,69 грн за письмовою рознарядкою від 24.10.2025 №НХ04/1926н). Зменшення розміру штрафних санкцій відноситься до дискреційних повноважень суду в силу ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України та не свідчить про необґрунтованість таких вимог. Відтак, право на відшкодування витрат на правничу допомогу у відповідача відсутнє, а відповідна заява останнього - є безпідставною;
згідно із заявою відповідача, пропорційний розмір задоволених вимог на користь відповідача у розмірі 9699,69 складає 10800,0 грн витрат на правничу допомогу. При цьому заявляючи таку вимогу, відповідачем рішення суду у даній справі не виконано, штрафних санкцій у загальному розмірі 249017,50 грн на користь позивача не сплачено. Вказане свідчить про недобросовісну поведінку відповідача, враховуючи, що спір виник саме через неналежне виконання останнім договірних зобов'язань, що стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення боргу.
Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд зауважує, що:
в ході розгляду справи судом встановлено обставини порушення відповідачем умов договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів від 02.07.2025 №ОД/НХ-25-422-НЮ (так, першу письмову заявку позивача від 24.10.2025 №НХ04/1926н виконано відповідачем із простроченням на 11 днів, а другу від 24.10.2025 №НХ04/1928н - взагалі не виконано), що стало підставою для звернення позивача в суд із позовом про стягнення неустойки за неналежне виконання вказаного договору;
ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд констатував, що невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання у строки, встановлені п.4.2 договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів від 02.07.2025 №ОД/НХ-25-422-НЮ є підставою для стягнення у примусовому порядку суми нарахованих позивачем на підставі п.9.3.1 договору штрафних санкцій, однак суд використав свої дискреційні повноваження на зменшення розміру неустойки відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України (зокрема: штрафу з 15% до 10%, пені - на 10%);
щодо вимоги про стягнення пені у сумі 9699,69 грн - суд погодився із позивачем про допущення відповідачем прострочення поставки товару за письмовою рознарядкою від 24.10.2025 №НХ04/1926н, разом з тим, з огляду на неправильне визначення позивачем строку, протягом якого товар в порушення умов договору не було поставлено (11 днів, а не 15), - відмовив у задоволенні цієї вимоги.
Відповідно до Господарського процесуального кодексу України
п.12 ч.3 ст.2. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення;
ч.9 ст.129. /.../ якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача; що саме своєю поведінкою (порушення господарського зобов'язання) відповідач створив ситуацію, що призвела до звернення позивача до позову про стягнення з нього штрафних санкцій і позивачем у суді доведено це, суд, керуючись принципами справедливості та розумності, дійшов висновку, що право на відшкодування понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10800,00 грн шляхом їх стягнення з позивача в порядку ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України - відсутнє.
З цих підстав та обґрунтувань суд дійшов висновку, що заява відповідача від 12.03.2026 (вх.суду №4238/26 від 13.03.2026) - задоволенню не підлягає, оскільки чинним ГПК України не передбачено покладення/розподіл на позивача витрат відповідача на послуги адвоката при задоволенні судом позову про стягнення боргу з відповідача.
Понесені відповідачем у зв'язку із розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу належить покласти на заявника та не стягувати.
Керуючись ст.ст.124, 129, 130, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтра Україна" від 12.03.2026 (вх.суду №4238/26 від 13.03.2026) - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Повне додаткове рішення складено і підписано 07.04.2026.
Суддя Г.М.Скиба