Єдиний унікальний номер 341/2218/25
Номер провадження 2/341/243/26
(заочне)
08 квітня 2026 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув заочно у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Представниця Хлопкова М. в інтересах ТзОВ «Юніт капітал» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
У позові просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 18.09.2024 № 153966 у розмірі 31570,21 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,0 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за Договором від 18.09.2024 № 153966, у зв'язку з чим у нього виникла загальна заборгованість на суму 31570,21 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 19692,04 грн, заборгованість за процентами - 11178,17 грн, заборгованість за комісією - 700,0 грн.
Ухвалою суду від 24.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Судове засідання призначено на 22.01.2026, яке відкладалось на 13.02.2026, 12.03.2026 та 03.04.2026.
У судове засідання 03.04.2026 сторони не з'явились.
Представниця позивача у позові просить справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоч про день, час та місце розгляду справи вважається повідомленим належним чином відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Повістку-повідомлення з датою судового засідання надіслано на офіційну зареєстровану адресу відповідача. Відповідач документи не отримав, оскільки відсутній за адресою зареєстрованого місця проживання.
Документи з суду повторно повернулись без вручення відповідачу.
Водночас до позову долучено докази направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками за адресою зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 (а. с. 63).
Таким чином відповідач вважається належним чином повідомленим про час, дату і місце судового засідання. Проте, відзив на позовну заяву відповідач не подав, жодних заяв чи клопотань до суду не надсилав. Ходом розгляду справи не цікавився. У судове засідання не прибув.
Положеннями частини першої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частина третя статті 223 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд прийняв рішення про заочний розгляд справи, оскільки відповідач вважається повідомленим належним чином про судове засідання, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
У позовній заяві заявлено клопотання про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк» для підтвердження виконання зобов'язань за кредитним договором в частині надання коштів відповідачу.
З огляду на принцип змагальності, відсутність заперечень відповідачки щодо факту отримання кредитних коштів у межах спірних правовідносин, ураховуючи достатність наданих позивачем доказів для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність необхідності для задоволення клопотання позивача та витребування відповідних доказів.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладені обставини та строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення без участі сторін на підставі наявних матеріалів.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
18.09.2024 між ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Договір № 153966 (далі - Договір, Кредитний договір) (а. с. 9-12).
Відповідно до п. 2.2.1 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 22892,0 грн.
Згідно з п. 2.3 Договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 330,0 % річних. Тип процентної ставки - фіксована.
Комісія за надання кредиту складає 3891,64 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 17,0 % від загальної суми кредиту (п. 2.5 Договору).
Загальний строк кредитування за цим Договором складає 126 днів з 18.09.2024 до 22.01.2025 (п. 2.6 Договору).
Цей договір підписаний від імені ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором f856aff3.
До Договору надано паспорт споживчого кредиту з аналогічними умовами кредитування (а. с.19-20).
Згідно з графіком платежів за кредитним договором: дата видачі кредиту - 18.09.2025; кількість днів у розрахунковому періоді - 126 днів; чиста сума кредиту - 39699,27 грн; сума кредиту за договором - 22892,0 грн; проценти за користування кредитом - 16798,27 грн; за обслуговування кредитної заборгованості - 9,0 грн; комісія за надання кредиту - 3891,64 грн; реальна річна процентна ставка - 7331,87 грн; загальна вартість кредиту - 43590,91 грн (а. с. 12 зворот).
До матеріалів справи надано розрахунок заборгованості ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 за кредитним договором № 153966, відповідно до якого загальна заборгованість становить 31570,21 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 19692,04 грн, заборгованість за процентами - 11178,17 грн, заборгованість за комісією - 700,0 грн. Ураховано платежі відповідача 10.10.2024 у розмірі 4500,0 грн та 28.10.2024 у розмірі 4421,06 грн, які зараховано в погашення заборгованості зі сплати тіла, процентів та комісії (а. с. 49-50). Нарахування процентів здійснено до 22.01.2025.
Таке нарахування процентів та строк їх нарахування відповідають погодженим сторонами Договору умовам, які відповідач прийняв, частково виконував шляхом отримання коштів, їх використання та часткової сплати заборгованості.
06.02.2025 між ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТзОВ «Юніт капітал» укладено договір факторингу № 06022025 (далі - Договір факторингу) (а. с. 40-42).
Суд установив, що відповідно до Договору факторингу, реєстру прав вимог № 2 від 06.03.2025 та платіжної інструкції від 11.03.2025 № 317 до ТзОВ «Юніт капітал» перейшло право вимоги до відповідача за Договором (40-42, 45, 48).
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором від 18.09.2024 № 153966 заборгованість ОСОБА_1 перед ТзОВ «Юніт капітал» станом на 01.11.2025 (включно) складає 31570,21 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 19692,04 грн, заборгованість за процентами - 11178,17 грн, заборгованість за комісією - 700,0 грн. Станом на 01.11.2025 заборгованість за Кредитним договором не погашена (а. с. 51).
Надаючи правову оцінку установленим у справі обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з приписами статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
У частині 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про укладання між ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» і відповідачем правочину. Без отримання на мобільний номер телефону відповідачем коду, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення передбачених Договором і законодавством дій з боку ОСОБА_1 . Договір не був би укладеним.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Так, у Договорі містяться конкретні умови використання коштів, зокрема відсоткові ставки, сплата комісії, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомився і які прийняв шляхом підписання відповідного Договору.
Отже, суд установив, що відповідач був ознайомлений з указаними у вищевказаному Договорі умовами користування кредитними коштами і на них погодився.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 514 ЦК України установлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, право вимоги за Договором від ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» перейшло до ТзОВ «Юніт капітал» на підставі договору факторингу від 06.02.2025 № 06022025.
Ураховуючи викладене, суд установив, що позов обґрунтований невиконанням з боку ОСОБА_1 умов Договору від 18.09.2024 № 153966, у зв'язку з чим у нього виникла загальна заборгованість на суму 31570,21 грн. Така заборгованість складається з: 19692,04 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11178,17 грн - заборгованість за процентами, 700,0 грн - заборгованість за комісією.
Розмір заборгованості позивач обґрунтував наданими письмовими доказами: зокрема копією Договору, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, розрахунком заборгованості, Правилами надання коштів та банківських металів у кредит, копією договору факторингу від 06.02.2025 № 06022025 тощо.
Водночас ОСОБА_1 відзиву, будь-яких пояснень чи доказів, які б спростовували вимоги позову, суду не надав.
З огляду на принцип змагальності та відсутність будь-яких доказів, які б спростовували обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,0 грн, суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу позивач обгрунтовує копією договору про надання правничої допомоги від 10.09.2025 № 10/09/25-02, укладеним між ТзОВ «Юніт капітал» та адвокатським об'єднанням «Соломко та партнери», копією акта прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копією довіреності, копією додаткової угоди від 11.09.2025 № 25770863413 до договору про надання правничої допомоги від 10.09.2025 № 10/09/25-02, копією протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги від 10.09.2025 № 10/09/25-02 (а. с. 52-57).
Відповідно до частин 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вирішуючи питання про стягнення витрат позивача на правничу допомогу, суд ураховує, складність справи, яка є типовою, і участь у ній адвоката мала місце на підставі загального договору, укладеного між позивачем та АО «Соломко та партнери» про комплексний супровід судових справ зі стягнення заборгованості за кредитними договорами. Тобто, у межах цього договору адвокати адвокатського об'єднання представляють інтереси фінансової установи у типових справах. Також, суд ураховує неспівмірність між ціною позову (31570,21 грн) та заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу (7000,0 грн).
Отже, оцінюючи обгрунтованість заяви позивача в контексті положень частини 4 статті 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об'єктивно необхідним на їх виконання, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 7000,0 грн є необгрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи складність справи, об'єктивно наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат та пропорційність складності справи вартості послуг адвоката, не співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приписами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, оскільки позивач подав до суду позовну заяву в електронній формі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а. с. 6).
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, суд, з дотриманням положень частини шостої статті 259, частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п'яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог частини четвертої статті 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 128, 141, 178, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272-274, 279-280, 284, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за Договором від 18.09.2024 № 153966 у розмірі 31570,21 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 19692,04 грн, заборгованість за процентами - 11178,17 грн, заборгованість за комісією - 700,0 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,0 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення складено 08 квітня 2026 року.
Учасники:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ