ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 березня 2026 року Справа № 903/1038/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Миханюк М.В. , суддя Крейбух О.Г.
секретар судового засідання Кравчук О.В.
за участю представників:
від позивача: Бортнік О.О. (адвокат),
від відповідача: Наумчик Р.П. (самопредставництво),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Волинської митниці на рішення Господарського суду Волинської області від 10.12.2025 (суддя Гарбар І.О.)
у справі № 903/1038/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клауд Кастл Лаб"
до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Волинської митниці
про стягнення 367 426,23 грн
На розгляді Господарського суду Волинської області перебувала позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Клауд Кастл Лаб" до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Волинської митниці з вимогою про стягнення збитків в розмірі 367 426,23 грн внаслідок винесення Волинською митницею класифікаційних рішень № КТ - UA205000 - 0050/2024 від 24.05.2024 та № КТ - UA205000 - 0068/2024 від 10.07.2024.
Підставою звернення позивача до суду стали понесені збитки внаслідок протиправних класифікаційних рішень Волинської митниці № КТ - UA205000 - 0050/2024 від 24.05.2024 та № КТ - UA205000 - 0068/2024 від 10.07.2024, які були визнані адміністративними судами протиправними та скасовані.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, зазначаючи про безпідставність позовних вимог ТОВ "Клауд Кастл Лаб".
Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.12.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клауд Кастл Лаб" грошові кошти у розмірі 367 316,52 грн, а також 4 407,80 грн витрат по сплаті судового збору та 9 997,01 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване обґрунтованістю позовних вимог з огляду на доведення причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та завданою позивачу шкодою.
Водночас встановлено, що позивач неправильно визначив ціну позову в національній валюті України, у зв'язку з чим у відповідній частині було відмовлено.
Також суд зменшив розмір заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 10.12.2025 скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Аргументуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає про недоведеність причинно-наслідкового зв'язку між діями Волинської митниці щодо винесення класифікаційних рішень та заявленою позивачем шкодою, а отже - про відсутність підтвердження складу правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків. Вважає, що збитки, пов'язані з непридатністю товару, виникли саме через поведінку декларанта, а не через дії митниці, оскільки останній, усвідомлюючи значення своїх дій, розуміючи процедуру здійснення митного контролю та митного оформлення, спірність питання класифікації товару, використовуючи можливості, визначені Митним кодексом України, передав товар на склад тимчасового зберігання ТОВ "Фул Кастом Сервіс", що призвело до додаткових витрат.
Також скаржник висловлює незгоду із сумою витрат на надання професійної правничої допомоги позивачу, задоволеною судом першої інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Волинської митниці на рішення Господарського суду Волинської області від 10.12.2025 у справі № 903/1038/25; апеляційну скаргу постановлено розглянути із повідомленням (викликом) сторін.
Позивач правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу не скористався.
В судовому засіданні присутні представники сторін підтримали доводи, викладені у поданих ними процесуальних документах та надали усні пояснення.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Дослідивши матеріали справи № 903/1038/25 та проаналізувавши наявні докази, суд встановив наступне.
Між ТОВ "Клауд Кастл Лаб" та компанією Hertz&Selck&Co 14.08.2023 укладено Договір поставки № 1/HS CC.
За умовами Договору Постачальник продає, а Покупець купує харчові ароматизатори (надалі - товар) в кількості та за цінами, що викладені в Специфікації. Поставка харчових ароматизаторів здійснюється партіями в асортименті та за цінами відповідно до Специфікації. Харчові ароматизатори постачаються партією на умовах вказаних в Рахунку відповідно до INCOTERMS 2020.
Пунктом 4.1. Розділу 4 передбачено, що оплата харчових ароматизаторів здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника відповідно до виставленого рахунку з умовою 100% передоплата.
На виконання умов Контракту № 1/HS-CC компанією-експортером Hertz&Selck&Co 28.02.2024 складено рахунок - фактуру № 18/38010 на: харчовий ароматизатор за смаком апельсину арт. 54.027 35 кг.; харчовий ароматизатор зі смаком баблгам - фреш, арт. 700.167 35 кг.; харчовий ароматизатор зі смаком гуави арт. 39.318 5 кг.; харчовий ароматизатор за смаком дині арт. 53.071 10 кг.; харчовий ароматизатор зі смаком кавуна-лимона арт. 700.165 35 кг.; харчовий ароматизатор із полунично - чорничним смаком арт. 700.166 10 кг.
Для проведення митного оформлення товарів, ввезених на адресу ТОВ "Клауд Кастл Лаб" декларантом подано електронну митну декларацію № 24UA205140026700U4 на партію товару, ввезену на виконання вищезазначеного Договору.
У графі 33 митної декларації зазначений код товару відповідно до УКТЗЕД щодо Товару № 1 -Товару № 6 "33029090". За даним кодом декларантом була визначена ставка мита у відповідності до Закону України "Про митний тариф України". При визначенні коду товару декларант керувався товаросупровідними документами наданими компанією-експортером, виробником товару, котрі підтверджують характеристики товару за заявленим кодом.
До митного оформлення декларантом було подано товаросупровідні документи, отримані від експортера-виробника: рахунок - фактуру № 18/38010 від 28.02.2024; сертифікат аналізу від 06.12.2023 та паспорти безпеки на кожен харчовий ароматизатор; пакувальний лист № 12/48224 від 12.04.2024; автотранспортна накладна від 12.04.2024; платіжний документ, що підтверджує сплату за товар № 22 від 18.03.2024; рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг № 18/04/2024 від 18.04.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення від 18.04.2024; Контракт № 1/HS-CC від 14.08.2024; доповнення до Контракту № 3 від 11.03.2024; договір про перевезення № 12-1 від 14.04.2024; документ, що підтверджує реєстрацію потужностей № 16 від 20.11.2023; документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів № 7.3-28-05-32/2461 від 19.04.2024; експортна митна декларація № 24DE485131426329B1.
Під час митного оформлення, у зв'язку з спрацюванням ризиків АСАУР (за кодами 203-1, 902-1, 905-3, 908-1, 911-1), митним органом ініційовано проведення митного огляду товару, за результатами якого складено відповідний акт про проведення огляду (переогляду товарів, транспортних засобів, ручної клажі № 24UA205140026700U4.
На виконання ст. 356 МК України митним органом відібрано проби зразків товарів, зокрема, відібрано проби Товару № 1 - Товару № 6, про що складено відповідний акт про взяття проб і зразків від 23.04.2024. Взяті проби були направлені Одеського управління експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби.
За результатами дослідження СЛЕД Держмитслужби 26.05.2024 склала Висновок № 142000-3600-0120.
16.05.2024 Волинська митниця направила запит ПМО (підрозділ митного оформлення) № 026700.
24.05.2024 Волинською митницею на підставі складеного висновку СЛЕД Держмитслужби винесено рішення № КТ - UA205000 - 0050/2024 про визначення коду товару. Зазначеним класифікаційним рішенням зроблено висновок, що ввезений на адресу ТОВ "Клауд Кастл Лаб" : Товар № 1 - Товар № 6 в графі № 31 (опис товару) слід зазначати: " - Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину, ароматизатор зі смаком апельсину арт. 54.027 35 кг. (склад: основа пропіленгліколь (1,2 - пропандіол), запашні речовини (етилбутират, октаналь, бензиловий спирт, лімонен, етилмальтол, ванілін)); - Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину, зі смаком баблгам-фреш арт. 700.167, 10 кг. (склад : основа пропіленгліколь (1,2 пропандіол), запашні речовини (пінен, мірцен, бензиловий спирт, ментол, карвон, анетол)); - Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину, зі смаком гуави арт. 39.318 5 кг. (склад: основа пропіленгліколь (1,2 пропандіол), запашні речовини (2 - метил - етил масляна кислота, 3 - гексен - 1 - ол, 3 - гексен - 1 - ол, ацетат, ізоамілацетат, етилгексаноат, гексилацетат, евкаліптол, ізопулегол)); - Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину, зі смаком дині арт. 53.071 10 кг. ( склад: основа пропіленгліколь (1,2 - пропандіол), запашні речовини (ізобутилацетат, етил бутират, 2 - метил - етил масляна кислота, 3 - гексен - 1 - ол ацетат, ізоамілацетат, ліналоол, бензилацетат, ванілін)); - Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину, зі смаком кавуна - лимона арт. 700.165 35 кг. (склад: основа пропіленгліколь (1,2 - пропандіол), запашні речовини (етилбутират, 2 - метил - етил масляна кислота, 3 - гексен - 1 - ол, лімолен, бензиловий спирт, лінаоол, карвон, ментол, триацетин)); - Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину, зі смаком полунично - чорничним арт. 700.166 10 кг. (склад: основа пропіленгліколь (1,2 пропандіол), запашні речовини (етилбутират, 3 - гексен - 1 - ол, бензиловий спирт, ліналоол, нерилацетат)). Наркотичні засоби, психотиропні речовини і прекурсори, етиловий спирт, вода, цукри, крохмаль, жири відсутні. Торгівельна марка Hertz&Selck. Виробник: Hertz&Selck&Co. Тобто, на думку митного органу, ввезені харчові ароматизатори за рахунком - фактурою № 18/38010 слід класифікувати за кодом згідно УКТ ЗЕД 2404199010.
Не погодившись із класифікаційним рішенням про визначення коду товару № КТ-UA205000 - 0050/2024 від 24.05.2024, ТОВ "Клауд Кастл Лаб" звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання його протиправним та скасування.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 по справі № 140/7115/24 позовні вимоги було задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано класифікаційне рішення Волинської митниці про визначення коду товару № КТ-UA205000 - 0050/2024 від 24.05.2024.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2025 по справі № 140/7115/24 апеляційну скаргу Волинської митниці залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки зазначене рішення в передбаченому законом прядку набрало законної сили 09.06.2025, а факти, встановлені в ньому, в розумінні ст.75 ГПК України, є преюдиційними для розгляду даної справи та не потребують доведення.
На виконання умов Контракту № 1/HS-CC компанією-експортером Hertz&Selck&Co 28.02.2024 складено рахунок - фактуру № 18/38071 на: - харчовий ароматизатор зі смаком холодного чаю, арт. 700.131 16 кг; - харчовий ароматизатор зі смаком молока арт. 051.263 10 кг.; - харчовий ароматизатор зі смаком полуниці арт. 700.003 12 кг.; - харчовий ароматизатор зі смаком виноградної фантазії арт. 700.236 35 кг.; - харчовий ароматизатор зі смаком яблука Фудзі арт. 700.337 20 кг.; - харчовий ароматизатор зі смаком червоної ягоди арт. 051 551 10 кг.; - харчовий ароматизатор зі смаком ментолу арт. 028.076 10 кг.; - харчовий ароматизатор зі смаком тютюну арт. 025.479 5 кг.
Для проведення митного оформлення товарів, ввезених на адресу ТОВ "Клауд Кастл Лаб" декларантом подано електронну митну декларацію № 24UA205140035385U5 на партію товару, ввезену на виконання вищезазначеного Договору.
У графі 33 митної декларації зазначений код товару відповідно до УКТЗЕД щодо Товару № 1 -Товару № 6 "33029090". За даним кодом декларантом була визначена ставка мита у відповідності до Закону України "Про митний тариф України". При визначенні коду товару декларант керувався товаросупровідними документами наданими компанією - експортером, виробником товару, котрі підтверджують характеристики товару за заявленим кодом.
До митного оформлення декларантом подано товаросупровідні документи, отримані від експортера - виробника: пакувальний лист № 15/48316 від 18.04.2024; накладна на доставку № 12/48316 від 18.04.2024; автотраспортна накладна № 211639 від 15.05.2024; рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг; довідка про транспортні витрати від 23.05.2023; зовнішньоекономічний контракт № 1/HS-CC від 14.08.2023; доповнення до Контракту № 3 від 11.03.2024; договір про перевезення від 14.05.2024; декларація - інвойс, складена уповноваженим експортером від 18.04.2024; документ про державну реєстрацію потужностей від 20.11.2023; лист № 28/05-1 від 28.05.2023; паспорти безпеки (8 шт); експортна митна декларація № 24DE485133662252B0 від 15.05.2024; документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів.
Як слідує з доводів позивача, під час митного оформлення у зв'язку із спрацюванням ризиків АСАУР (за кодами 203-1, 902-1, 905-3, 908-1, 911-1) митним органом ініційовано проведення митного огляду товару, за результатами якого складено відповідний акт про проведення огляду (переогляду товарів, транспортних засобів, ручної клажі № 24UA205140035385U5).
На виконання ст. 356 МК України митним органом відібрано проби зразків товарів, зокрема, відібрано проби товарів харчових ароматизаторів в асортименті 8 шт., про що складено відповідний акт про взяття проб і зразків від 29.05.2024. Взяті проби були направлені до Дніпропетровського управління експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби.
За результатами дослідження СЛЕД Держмитслужби 26.05.2024 склала Висновок № 142000-3700-0392.
01.07.2024 Волинська митниця направила запит ПМО (підрозділ митного оформлення) № 035385.
10.07.2024 Волинською митницею на підставі складеного висновку СЛЕД Держмитслужби винесено рішення № КТ-UA205000-0068-2024 про визначення коду товару.
Зазначеним класифікаційним рішенням зроблено висновок, що ввезений на адресу ТОВ "Клауд Кастл Лаб" товар (харчові ароматизатори в асортименті (8 шт) графі № 31 (опис товару) слід зазначати: № 1 "- Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину, ароматизатор зі смаком холодного чаю, арт. 700.131 16. кг.; - Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину, ароматизатор зі смаком молока арт. 051.263 10 кг.; - Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину, ароматизатор зі смаком полуниці арт. 700.003 12 кг.; - Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину, ароматизатор зі смаком виноградної фантазії арт. 700.236 35 кг.; - Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину, ароматизатор зі смаком яблука Фудзі арт. 700.337 20 кг.; - Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину, ароматизатор зі смаком червоної ягоди арт. 051 551 10 кг; - Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину, ароматизатор зі смаком ментолу арт. 028.076 10 кг.; - Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину, ароматизатор зі смаком тютюну арт. 025.479 5 кг.". Тобто, на думку митного органу, ввезені харчові ароматизатори за рахунком фактурою № 18/38071 слід класифікувати за кодом згідно УКТ ЗЕД 2404199010.
Не погодившись із класифікаційним рішенням про визначення коду товару № КТ-UA205000 - 0068/2024 від 10.07.2024, ТОВ "Клауд Кастл Лаб" звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання його протиправним та скасування.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 по справі № 140/8906/24 позовні вимоги було задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано класифікаційне рішення Волинської митниці про визначення коду товару № КТ-UA205000 - 0068/2024 від 10.07.2024.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.06.2025 по справі № 140/8906/24 касаційну скаргу ТОВ "Клауд Кастл Лаб" було задоволено та скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025, залишивши рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 по справі № 140/8906/24 в силі.
У період розгляду вказаних адміністративних справ спірний товар (харчові ароматизатори) знаходилися на складі митниці зберігання.
Класифікаційні рішення Волинською митницею винесені щодо двох поставок за рахунками-фактурами: № 18/38071 від 18.04.2024 на загальну суму 3 475,60 євро; № 18/38010 від 12.04.2024 на загальну суму 3 133,5 євро. Загальна сума 6 609,1 євро.
Оплату товарів (харчових ароматизаторів в асортименті) за вищевказаними рахунками - фактурами підтверджує платіжна інструкція № 22 від 18.03.2024 на суму 11 709,10 євро. У графі № 70 платіжної інструкції міститься посилання на укладений між сторонами Контракт № 1/HS-CC та проформу - інвойс № 10/312706 від 11.03.2024, яка складена на 15 одиниць товарів (харчових ароматизаторів в асортименті), що охоплює в себе 3 окремі поставки, зокрема за рахунком - фактурою № 18/38071 від 18.04.2024 на загальну суму 3 475,60 євро, рахунком - фактурою № 18/38010 від 12.04.2024 на загальну суму 3 133,5 євро та проформою - інвойс № 10/345196 на загальну суму 5 100,00 євро, що в сукупності становить 11 709,10 євро.
Компанією Hertz&Selck&Co, що є експортером - відправником та виробником товарів (харчові ароматизатори в асортименті) у накладних на доставку (щодо поставки за рахунком № 18/38071 від 18.04.2024 - накладна на доставку № 12/48316 від 18.04.2024; щодо поставки за рахунком - фактурою № 18/38010 від 12.04.2024 - накладна на доставку № 12/48224 від 12.04.2024 визначено дату виготовлення та термін придатності ввезених товарів (харчових ароматизаторів).
Товари ввезені за рахунком-фактурою №18/38071 від 18 квітня 2024 року, накладна на доставку № 12/48316 від 18.04.2024: - харчовий ароматизатор Ice Tea Flavour (арт. 700.131): 16,000 кг., дата виробництва 21.03.2024, термін придатності до 21.03.2025; - харчовий ароматизатор Dairy Milk Flavour (арт. 051.263): 10,000 кг., дата виробництва 21.03.2024, термін придатності до 21.03.2025; - харчовий ароматизатор Strawberry Flavour (арт. 700.003): 12,000 кг., дата виробництва 22.03.2024, термін придатності до 22.03.2025; - харчовий ароматизатор Fantasi Grape Flavour (арт. 700.236): 35,000 кг., дата виробництва 22.03.2024, термін придатності до 22.03.2025; - харчовий ароматизатор Fuji Apple Flavour (арт. 700.337): 20,000 кг., дата виробництва 22.03.2024, термін придатності до 22.03.2025; - харчовий ароматизатор R-Berry Flavour (арт. 051.551): 10,000 кг., дата виробництва 21.03.2024, термін придатності до 21.03.2025; - харчовий ароматизатор Menthol Flavour (арт. 028.076): 6,000 кг., дата виробництва 22.03.2024, термін придатності до 22.03.2025; - харчовий ароматизатор DK Tobacco Base (арт 025.479): 5,000 кг., дата виробництва 22.03.2024, термін придатності до 22.03.2025; - харчовий ароматизатор Orange Flavour (арт. 054.027): 35,000 кг., дата виробництва 21.03.2024, термін придатності до 21.03.2025; - харчовий ароматизатор Bubblegum Fresh Flavour (арт. 700.167): 10,000 кг., дата виробництва 21.03.2024, термін придатності до 21.03.2025; - харчовий ароматизатор Guave Flavour (арт. 039.318): 5,000 кг., дата виробництва 22.03.2024, термін придатності до 22.03.2025; - харчовий ароматизатор Melon Flavour (арт. 053.071): 10,000 кг., дата виробництва 22.03.2024, термін придатності до 22.03.2025; - харчовий ароматизатор Watermelon Lemon Flavour (арт. 700.165): 35,000 кг., дата виробництва 21.03.2024, термін придатності до 21.03.2025; - харчовий ароматизатор Strawberry Blueberry Flavour (арт. 700.166): 10,000 кг., дата виробництва 22.03.2024, термін придатності до 22.03.2025.
Товари ввезені за рахунком - фактурою № 18/38010 від 12.04.2024 - накладна на доставку № 12/48224 від 12.04.2024: - харчовий ароматизатор Оrandе FІаvоur (арт. 054.027): 35,000 кг., дата виробництва 21.03.2024, термін придатності до 21.03.2025; - харчовий ароматизатор Bubblegum Fresh Flavour (арт.700.167): 10,000 кг., дата виробництва 21.03.2024, термін придатності до 21.03.2025; - харчовий ароматизатор Guave Flavour (арт. 039.318): 5,000 кг., дата виробництва 22.03.2024, термін придатності до 22.03.2025; - харчовий ароматизатор Меlоn Flavour (арт. 053.071): 10,000 кг., дата виробництва 22.03.2024, термін придатності до 22.03.2025; - харчовий ароматизатор Watermelon Lemon Flavour (арт. 700.165): 35,000 кг., дата виробництва 21.03.2024, термін придатності до 21.03.2025; - харчовий ароматизатор Strawberry Blueberry Flavour (арт. 700.166): 10,000 кг., дата виробництва 22.03.2024, термін придатності до 22.03.2025.
Для констатації факту псування (закінчення терміну придатності) та неможливості використання ввезених за рахунками - фактурами товарів ТОВ "Клауд Кастл Лаб" звернулося до виробника із запитом № 49 від 18.08.2025 щодо отримання від компанії Hertz&Selck&Co, як виробника товарів, офіційного підтвердження стандартних термінів придатності харчових ароматизаторів ввезених за рахунками - фактурами № 18/38010 від 12.04.2024 та № 12/38071 від 18.04.2024.
У відповідь на запит виробник товарів, компанія Hertz&Selck&Co надала офіційний лист щодо непридатності продукції для подальшого використання від 22.08.2025. Виробником товару підтверджено, що термін придатності товарів, поставлений згідно накладних на доставку (DELIVERY NOTE) № 12/48224 та № 12/48316 сплив 21-22.03.2025. Констатовано, що продукція визнається повністю непридатною для використання за цільовим призначенням. Окрім цього, виробник звертає особливу увагу, що хімічний склад товарів унеможливлює будь-які види переробки або альтернативного застосування; єдиним дозволеним та безпечним способом поводження з даною партією товару є її подальша утилізація відповідно до встановлених норм.
Виробник підтвердив, що загальна вартість товарів, строк придатності яких сплинув становить 6 609,10 євро.
Позивач зазначає, що з огляду на встановлені адміністративно-процесуальним законодавством строки розгляду справ у судах першої та апеляційної інстанцій, з моменту звернення ТОВ "Клауд Кастл Лаб" до Волинського окружного адміністративного суду із позовними заявами про визнання протиправними та скасування рішень про визначення коду товарів № КТ - UA205000 - 0050/2024 від 24.05.2024 та № КТ - UA205000 - 0068/2024 від 10.07.2024 до моменту отримання рішення суду на користь позивача, що набрало законної сили, минуло близько року.
Всі оскаржувані рішення митного органу (№ КТ - UA205000-0050/2024 від 24.05.2024 та № КТ - UA205000 - 0068/2024 від 10.07.2024) визнані протиправними та скасовані адміністративними судами.
У зв'язку з цим на момент набрання законної сили адміністративними судовими рішеннями строк придатності ввезених товарів сплинув, що зумовило їх псування та неможливість використання за цільовим призначенням.
Отже, позивач вказував, що саме протиправні рішення митниці стали прямою причиною псування ввезених товарів та завдання збитків в подальшому.
У свою чергу відповідач вважає доводи позивача безпідставними, оскільки прийняття класифікаційного рішення є лише одним із етапів митного контролю та митного оформлення, а сам факт його скасування судом не є підставою для відшкодування шкоди та не доводить факту її завдання.
Відповідач зазначав, що підставою для відмови в митному оформленні товару позивача була невідповідність заповнення декларантом граф 31 та 44 митної декларації, а не класифікаційне рішення. Також він звертає увагу на те, що класифікаційне рішення і картка відмови є самостійними, окремими рішеннями митного органу: картка відмови - це рішення про неможливість здійснення митного оформлення, тоді як класифікаційне рішення - це рішення щодо класифікації товарів, яке може бути оскаржене суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.
При цьому відповідач наголошував, що картка відмови в митному оформленні є правомірною, оскільки вона не була скасована ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Це, на його думку, виключає протиправність дій митного органу під час відмови в митному оформленні товарів і, як наслідок, свідчить про відсутність одного з елементів складу правопорушення, необхідного для відшкодування збитків.
Крім того, відповідач вважає, що збитки, пов'язані з непридатністю товару, виникли саме внаслідок поведінки декларанта, а не через дії митного органу.
Натомість із доводів позивача вбачається неможливість здійснити митне оформлення товарів та їх випуск у вільний обіг без фактичного підтвердження скасування рішення про визначення коду товару, у зв'язку з чим він був змушений продовжувати зберігання товарів на митному складі, зазнаючи додаткових збитків.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 5 Митного кодексу України визначено, що Державна митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції до світової економіки. Державна митна політика є складовою частиною державної економічної політики.
Згідно із п. 21, 23, 24, 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами, а також автоматизованою системою митного оформлення з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 3 статті 248 Митного кодексу України встановлено, що для виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі здійснює: отримання митних декларацій та їх реєстрацію; визначення переліку митних формальностей, обов'язкових для виконання за митною декларацією, залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України та з урахуванням результатів аналізу ризиків; визначення необхідності участі посадової особи митного органу у виконанні митних формальностей за митною декларацією; призначення посадової особи митного органу для виконання митних формальностей за митною декларацією; надання декларанту інформації про стан обробки митної декларації, перелік митних формальностей, визначених обов'язковими для виконання за такою декларацією, та посадову особу митного органу, призначену для їх виконання (у разі її призначення).
Згідно ч. 1, 5 ст. 255 Митного кодексу України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України, Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:
1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;
2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян);
3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України;
4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;
5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на митні органи;
6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем;
8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу;
9) пост-митний контроль.
Відповідно до ч. 2 ст. 246 Митного кодексу України, порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно із ч. 1-5 ст. 69 Митного кодексу України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.
Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Згідно із ч.7 ст.69 Митного кодексу України, рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення відповідно до глави 4 цього Кодексу.
Аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює декларант; митний орган здійснює контроль за такою класифікацією; митний орган може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта.
Відповідно до п. 3 розд. І Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.
Згідно із п. 1 розд. III Порядку № 650, декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Митного кодексу України, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів.
Посадові особи ПМО чи митного поста, ВМП здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками (пункт 2 розділу III Порядку №650).
Пунктом 4 розділу III Порядку № 650 встановлено, що контроль правильності класифікації товарів здійснюється, зокрема шляхом перевірки відповідності відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Митного кодексу України.
Класифікація товару здійснюється відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, приміток, додаткових приміток до груп товарів, передбачених Законом України "Про Митний тариф України", Пояснень до УКТ ЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи.
Відповідно до ст. 67 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджено наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 № 543.
Статтею 121 Митного кодексу України передбачено, що митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з ч. 1-2 ст. 122 Митного кодексу України, у митний режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком:
1) товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України;
2) товарів, строк придатності для споживання або використання яких закінчився;
3) товарів, що надходять в Україну як гуманітарна допомога;
4) живих тварин;
5) електроенергії, що переміщується лініями електропередачі.
Для поміщення товарів у митний режим митного складу митного органу подаються митна декларація, товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару. Товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем митного складу.
Згідно з ч. 1-3 ст. 125 Митного кодексу України, Строк зберігання товарів у митному режимі митного складу не обмежується, крім строку зберігання товарів, які за своїми характеристиками можуть становити небезпеку для довкілля, життя i здоров'я людей, тварин та рослин внаслідок їх довготривалого зберігання. В окремих випадках, якщо довгострокове зберігання товарів, виходячи з їх характеристик, може становити небезпеку для довкілля, життя i здоров'я людей, тварин та рослин, строк зберігання в митному режимі митного складу таких товарів встановлюється митним органом. Іноземні товари, що зберігаються в митному режимі митного складу, до закінчення строку їх придатності або до закінчення встановленого митним органом строку зберігання повинні бути задекларовані для ввезення на митну територію України в іншому митному режимі або реекспортовані. Якщо іноземні товари під час зберігання в митному режимі митного складу були зіпсовані або ушкоджені внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили, такі товари за умови належного підтвердження зазначених фактів дозволяється декларувати для вільного обігу на митній території України так, ніби вони були ввезені в зіпсованому (ушкодженому) стані.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Митного кодексу України, іноземні товари, поміщені в митний режим митного складу, зберігають статус іноземних товарів.
Частиною першою ст. 129 Митного кодексу України передбачено, що митний режим митного складу завершується шляхом поміщення товарів, поміщених у цей митний режим, в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Митного кодексу України, будь-яка особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов'язки.
Статтею 30 Митного кодексу України передбачено, що Посадові особи та інші працівники митних органів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону. Шкода, заподіяна особам та їхньому майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, відшкодовується у порядку, визначеному законом.
Суб'єкти господарювання мають законне право на компенсацію збитків, завданих в результаті дій або бездіяльності органами державної влади.
Митний орган - державний орган, основним призначенням діяльності якого є сприяння реалізації громадянами та суб'єктами господарювання свого права на переміщення товарів, предметів і транспортних засобів через митний кордон України, організація та здійснення контролю за дотримання ними (громадянами та суб'єктами господарювання) правил переміщення товарів, предметів і транспортних засобів та використання в межах своїх повноважень інших інструментів реалізації митної політики.
Підставою для стягнення збитків, завданих в результаті застосованих митних процедур, є наявність доказів успішного оскарження дій чи бездіяльності митних органів.
Адміністративний суд у справах № 140/7115/24 та № 140/8906/24 встановив протиправність дій митного органу, які стали причиною виникнення картки відмови. Картка відмови є похідним документом від протиправного рішення про класифікацію товару та від неправомірних вимог митного органу, спрямованих на перешкоджання митному оформленню.
Оскільки судові рішення в передбаченому законом прядку набрали законної сили, а факти, встановлені у них, в розумінні ст. 75 ГПК України є преюдиційними для розгляду даної справи, тобто не потребують доведенню.
За змістом ч. ч. 1 та 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За загальним правилом, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Вони є фактом об'єктивної дійсності, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодуванню згідно закону або не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На підставі ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.
Суд зазначає, що положеннями названої статті регулюються відносини з відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, тобто встановлюється цивільно-правова відповідальність органу влади незалежно від сфери публічно-правових відносин.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Разом з цим, судом враховано, що відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Таким органом у цій справі є Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Волинської митниці.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 76).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц: "44. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. 46. ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові".
Таким чином, відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний (органи) державної влади.
Отже для відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, необхідною умовою є доведення наявності прямого причинно - наслідкового зв'язку між протиправним рішенням, діями чи бездіяльністю такого органу та завданими збитками.
Дослідивши матеріали справи судами встановлено, що причиною псування та збитків стали саме незаконні дії митного органу, що підтверджено також рішеннями адміністративних судів, які набрали законної сили. Натомість відповідач не надав доказів невиконанням позивачем своїх обов'язків чи порушення правил митного оформлення.
Отже, псування товару стало наслідком протиправних дій митного органу, зокрема порушення вимог статей 16, 69, 71 Митного кодексу України.
Оскільки рішення про класифікацію скасовані судом як незаконні, то правильним є висновок суду першої інстанції про те, що будь-які похідні документи, видані на їх основі, є юридично нікчемними.
При цьому, доводи скаржника щодо законності картки відмови спростовуються тим, що остання не є актом індивідуальної дії. Це технічний документ, який фіксує факт відмови у митному оформленні, а не створює відносин. Оскарження картки відмови не є умовою для заявлення вимог про відшкодування шкоди. Правова підстава для стягнення збитків ґрунтується не на самій картці відмови, а на протиправній поведінці митного органу, встановленій судом; наявності збитків; причинно-наслідковому зв'язку між протиправними діями та збитками.
Після скасування основного рішення картка відмови: не може вважатися законною; не може використовуватися як аргумент для уникнення відповідальності; не потребує окремого скасування для визначення вини митного органу.
З-поміж іншого, вимога про відшкодування шкоди подана не через факт існування картки відмови, а через незаконне рішення про класифікацію; перешкоджання у митному оформленні; затримку товару; його псування; реальні фінансові втрати.
З врахуванням вищевикладеного, внаслідок протиправних класифікаційних рішень Волинської митниці № КТ -UA - 205000 - 0050/2024 від 24.05.2024 та № КТ - UA205000 - 0068/2024 від 10.07.2024, які були визнані адміністративними судами протиправними та скасовані, ТОВ "Клауд Кастл Лаб" зазнало збитків за рахунком - фактурою № 18/38071 - 3 475,6 євро та за рахунком - фактурою № 18/38010 - 3 133,5 євро.
Загальна вартість товарів, термін придатності яких закінчився, становить 6 609,1 євро.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, а статтею 192 Цивільного кодексу України, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Судом враховано, що ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній або національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову. У разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви: для нерезидентів в іноземній валюті (за їх бажанням), для інших платників у гривнях у національній валюті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий-третій частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір").
Так, судом першої інстанції визначено, що станом на день сплати судового збору (10.11.2025), офіційний курс гривні до євро, визначений Національним банком України, становив 48,5058 грн за один євро.
Таким чином, еквівалент у гривні, визначений за офіційним курсом НБУ на дату сплати судового збору становив 320 575,32 грн, в нарахуванні 109,71 грн судом обґрунтовано відмовлено за безпідставністю.
Разом з цим витрати на зберігання товару є складовою реальних збитків, завданих незаконними рішеннями Волинської митниці, та підлягають стягненню на підставі ст. 22, 224, 225, 1173 ЦК України, а також відповідної судової практики Верховного Суду.
Витрати на зберігання підтверджуються: уніфікованою митною квитанцією серії ЄЄ № 071022 від 08.07.2025 на суму 2 478,64 грн (призначення доплата витрат за зберігання товарів на складі митниці переданих згідно акту приймання - передачі № 10/24 від 16.08.2024); уніфікована митна квитанція серії ЄЄ № 071007 від 19.03.2025 на суму 3 718,56 грн (призначення - доплата витрат за зберігання товарів на складі митниці переданих згідно акту приймання - передачі № 10/24 від 16.08.2024).
Отже, загалом позивач поніс документально підтверджені витрати на зберігання у сумі 6 197,20 грн.
Витрати на транспортування товару з країни експорту до України складаються із:
1. Витрат на товари, ввезених за рахунком-фактурою № 18/38010 та щодо якого приймалось класифікаційне рішення № KT - UA205000 - 0050 - 2024, за договором транспортного перевезення № 12-1 від 12.04.2024, укладеного між ТОВ "Клауд Кастл Лаб" та перевізником - ФОП Чекіт Богданом Івановичем.
За умовами договору оплата послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок.
На виконання умов договору перевізником було виставлено рахунок № 18/04/2024-2 від 18.04.2024 на загальну суму 23 300 грн, сформовано довідку про транспортні витрати.
Оплату підтверджує платіжна інструкція № 447 від 22.04.2024 на суму 23 300,00 грн (у графі № 70 "Призначення платежу" міститься посилання на виставлений перевізником рахунок - фактуру № 18/04/2024-2 від 18.04.2024).
2. Витрат на товари, ввезених за рахунком - фактурою № 18/38071 та щодо якого приймалось класифікаційне рішення № KT - UA205000 - 0068 - 2024, за договором транспортного перевезення № 14-05 від 14.05.2024, укладеного між ТОВ "Клауд Кастл Лаб" та перевізником - ФОП Гупало Людмилою Василівною.
Оплата послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок.
На виконання умов договору перевізником виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000939 від 23.05.2024 на загальну суму 17 244 грн, заявку на перевезення № 1 від 14.05.2024.
Оплату підтверджує платіжна інструкція № 503 від 23.05.2024 на суму 17 244 грн (у графі № 70 "Призначення платежу" міститься посилання на виставлений перевізником рахунок - фактуру № СФ-0000939 від 23.05.2024).
Отже позивач поніс документально підтверджені витрати на транспортування у сумі 40 544,00 грн.
Водночас, вирішуючи питання стягнення з відповідача судових витрат, то за приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 4 407,80 грн відповідно до ст. 129 ГПК України судом правомірно покладено на відповідача.
Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Приписами вищенаведеної норми визначається порядок подання стороною доказів щодо витрат, пов'язаних із судовим розглядом, зокрема, на правничу допомогу адвоката, у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін.
Колегією суддів встановлено, що справа розглядалася місцевим господарським судом у порядку спрощеного позовного провадження, а судове рішення було прийнято у порядку письмового провадження без участі учасників справи.
Порядок подачі таких документів з відповідною заявою в письмовому провадженні Господарським процесуальним кодексом України не визначено.
Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас в такому випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат впродовж п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 по справі № 242/4741/16-ц).
Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.
Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи у суді першої інстанції підтверджується наданими позивачем доказами: - ордер серія АС № 1154194 від 02.09.2025; - рахунок фактура №772 від 02.09.2025 на суму 30000,00 грн; - попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на суму 30000,00 грн; - платіжна інструкція №126119 від 11.09.2025 на суму 30 000,00 грн; - свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, адвокатом надані послуги в загальній сумі - 30 000,00 грн:
1. Первинна консультація, аналіз документів та судової практики: 3 год - 4 000,00 грн;
2. Збір та систематизація доказів, розрахунок шкоди: 5 год - 5000,00 грн;
3. Підготовка позовної заяви з додатками: 6 год - 7 000,00 грн;
4. Подання позову через систему "Електронний суд", перевірка збору: 2 год - 3 000,00 грн;
5. Підготовка процесуальних клопотань та пояснень: 4 год - 4 000,00 грн;
6. Вивчення та аналіз судової практики про відшкодування збитків в порядку ст.1173 ЦК України: 2 год - 3 000,00 грн; |
7.Постійні консультації, правовий супровід клієнта: 3 год - 4 000,00 грн.
Як під час розгляду питання розподілу судових витрат у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, відповідач зазначає про те, що вищевказаний перелік не є достатнім для підтвердження реальності наданих послуг, оскільки розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При цьому, вказане призводить до неможливості надання відповідачем обґрунтованого клопотання про неспівмірність заявлених вимог з ціною позову, складністю та значенням справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19: Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 зауважила, що викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.
В наступному ці висновки послідовно було підтверджено і в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (№ в ЄДРСР 87951334) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);
2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);
3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто, критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, взявши до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд при вирішенні розміру судових витрат оцінив співмірність та розумність ціни його послуг, врахувавши складність справи, виснував підставним та обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
При цьому зазначив про штучне збільшення обсягу виконаних робіт, оскільки вказані заявником в акті види послуг як: первинна консультація, аналіз документів та судової практики; збір та систематизація доказів, розрахунок шкоди; подання позову через систему "Електронний суд", перевірка збору; вивчення та аналіз судової практики про відшкодування збитків в порядку ст.1173 ЦК України охоплюються послугою з підготовки позовної заяви, у зв'язку з чим помилково визначено такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки позовної заяви. Водночас постійні консультації, правовий супровід клієнта охоплюється підготовкою процесуальних клопотань та пояснень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 № 910/9714/22.
Разом з тим враховуючи, що позов у даній справі задоволено частково, суд обґрунтовано, керуючись ст. 123, 126, 129 ГПК України, поклав на відповідача 9 997,01 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу, що є пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Доводи про ненадання до суду достатніх доказів на підтвердження надання правничої допомоги позивачу, зокрема договору про надання правничої допомоги, колегія суддів відхиляє виходячи із позиції Верховного Суду у справі № 755/7943/20-ц, в якій останній зауважив, що та обставина, що заявник не надав суду примірника цього договору про надання правової допомоги адвокатом не спростовує факту понесення ним витрат на правничу допомогу саме у цій справі, а не іншій, оскільки заявником на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано інші належні та допустимі докази, а саме: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 04 червня 2020 року, виданий на підставі договору про надання правової дороги від 03 березня 2020 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 16 грудня 2004 року; квитанції до прибуткового касового ордера № 14, № 2 і № 3.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком про те, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами факт надання йому професійної правничої допомоги у цій справі.
В силу ст. 73, 74, 76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду, правильність застосування норм матеріального права та не вказують на порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Волинської області від 10.12.2025 у справі № 903/1038/25 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві та підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Волинської митниці залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 10 грудня 2025 року у справі № 903/1038/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Справу № 903/1038/25 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "08" квітня 2026 р.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Крейбух О.Г.