25.03.2026 Справа № 907/309/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.І. Матущак,
Н.М. Кравчук
секретар судового засідання Христина КОПЕЦЬ,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Холмківської сільської ради Закарпатської області б/н від 19.12.2025 (вх.№ 01-05/3780/25 від 19.12.2025)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2025 (Повний текст судового рішення складено та підписано 03.12.2025, суддя Л.Андрейчук)
у справі № 907/309/25
за позовом: Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода»
до відповідача: Холмківської сільської ради Закарпатської області
про: стягнення 1 210 743,79
за участю представників сторін:
від позивача: Сочка В.І., Пазина Р.О., Карташов С.О.
від відповідача: не з'явився.
Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» звернулось з позовом до Господарського суду Закарпатської області про стягнення з Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ: 22096259, 89422, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, буд. 50) на користь Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (код ЄДРПОУ: 03344326 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вул. Митна, буд. 1) річних відсотків в розмірі 1 210 743,79 грн. (один мільйон двісті десять тисяч сімсот сорок три гривні 79 коп.).
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2025 позов задоволено повністю, стягнуто з Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 22096259, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, буд. 50, на користь Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода», код ЄДРПОУ - 03344326, м. Ужгород, вул. Митна, 1, річні відсотки в розмірі 1 210 743,79 грн та судовий збір у розмірі 14 528,93 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд зазначив про те, що заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, встановлено, що відповідно до проведеного розрахунку позивачем, який не заперечується відповідачем в частині арифметичної коректності такого розрахунку, сума передбачених п. 3 мирової угоди річних відсотків, яка підлягає сплаті відповідачем позивачу, що наведені в додатку №9 «Розрахунок річних відсотків відповідно до п.3 Мирової угоди від 20.08.2019 року у справі № 907/338/16» до цієї позовної заяви, складає 1 210 743,79 грн.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду Холмківська сільська рада Закарпатської області (відповідач) подала до суду апеляційну скаргу б/н від 19.12.2025 (вх.№01-05/3780/25 від 19.12.2025), в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2025 року у справі №907/309/25 та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
16.01.2026 через систему «Електронний суд» Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» подало відзив на апеляційну скаргу б/н 01-04/419/26 від 16.01.2026.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення на думку скаржника не відповідає нормам матеріального та процесуального, а також апелянт стверджує, що оскільки він не допускав порушення встановленого п.1 мирової угоди графіку погашення заборгованості, відсутні підстави для стягнення з нього відсотків у відповідності до ст.625 ЦК України. Також у своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що укладена між сторонами мирова угода не передбачає права позивача нараховувати та обов'язку відповідача сплачувати відсотки річних у разі дострокового повного виконання відповідачем своїх зобов'язань.
У судове засідання 25.03.2026 з'явились представники позивача, надали свої пояснення, проти задоволення апеляційної скарги поданої відповідачем - заперечили. У судове засідання 25.03.2026 представник скаржника (відповідача) не з'явився. Додаткових заяв чи клопотань, окрім тих, що містяться в матеріалах справи до суду не скерував.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Фактичні обставини справи.
11.04.1997 року між Виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода, правонаступником якого є Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» та Коритнянською сільською радою Ужгородського району, у відповідності до Правил користування системами комунального водопостачання і каналізації в містах і селах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 р., укладено Договір, відповідно до умов якого водоканал зобов'язався поставляти абоненту воду, відводити господарсько - побутові, виробничі і дощові стоки, а абонент - щомісячно оплачувати за споживання води у відповідності з показниками водомірів по тарифу, а при їх відсутності - по нормах водоспоживання відповідно до згаданих Правил.
Надалі, 22.07.2016 Господарським судом Закарпатської області ухвалено рішення у справі №907/338/16, яким позовом задоволено повністю та стягнуто з Коритнянської сільської ради на користь КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" суму 1 662 162,6 грн. боргу за послуги по водопостачанню та водовідведенню, а також суму 24 932,44 грн. на відшкодування судового збору.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2019 у справі №907/338/16 - заяву сторін про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення - задоволено повністю. Затверджено мирову угоду на стадії виконання рішення суду у справі №907/338/16 за позовом КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" до Коритнянської сільської ради Ужгородського району про стягнення заборгованості. Сторони погодили у такій мировій угоді, що погашення заборгованості у сумі 1 687 095,04 грн. здійснюється відповідачем щомісячними рівними платежами до 24 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2019 року, протягом 18 років згідно з графіком.
Сторонами було узгоджено, а ухвалою суду затверджено, що у відповідності до ст. 625 ЦКУ Відповідач сплачує позивачу річні відсотки у розмірі 120 % ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу. На суму кожного платежу з річних відсотків позивач виписує відповідачу рахунок протягом 5 календарних днів після платежу, який підлягає оплаті відповідачем протягом 10 календарних днів з дня виписки. Для отримання цього рахунку відповідач протягом 5 календарних днів з дати здійснення ним платежу за цією мировою угодою зобов'язаний з'явитися до позивача. Не оплата цього рахунку, незважаючи на факт отримання чи не отримання ним рахунку, є невиконанням мирової угоди і надає право позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу.
Відповідач має право достроково повністю чи частково виконати свої зобов'язання за даною мировою угодою (п. 4).
Також, ухвалою суду від 09.06.2021 у справі №907/338/16 замінено боржника у справі №907/338/16 - Коритнянську сільську раду на її правонаступника Холмківську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області.
Позивач направляв також відповідачу лист №786 від 21.06.2022, яким долучав для оплати рахунки на сплату річних відсотків по мирових угодах в т.ч. у справі №907/338/16.
Судом встановлено, що позивач листом №873 від 04.07.2022 звертався до начальника управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі Закарпатської області, з метою стягнення відсотків в примусовому порядку з відповідача. У відповідь, Управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі Закарпатської області направило позивачу лист № 02-10-06/348 від 08.07.2022, в якому вказувало, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2019 по справі №907/338/16 підлягає поверненню у зв'язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим ЗУ "Про виконавче провадження".
Суд також зазначає, що розрахунок нарахування сплачених відсотків відповідно до п. 3 Мирової угоди від 20.08.2019 у справі №907/338/16, який складений позивачем у справі, за період з 21.08.2019 по 29.06.2022 складає 1 210 743, 79 грн.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2023 у справі №907/1008/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 22096259, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, буд. 50, на користь Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", код ЄДРПОУ - 03344326, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Митна, буд. 1, кошти в сумі 82 803,13 грн. (вісімдесят дві тисячі вісімсот три гривень 13 копійок). Стягнуто з Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 22096259, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, буд. 50, на користь Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", код ЄДРПОУ - 03344326, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Митна, буд. 1, витрати зі сплати судового збору в сумі 2481.00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривень 00 копійок).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2024 у справі №907/1008/22 Постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 скасовано, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2023 у справі №907/1008/22 - залишено в силі.
Виписками з особового рахунку позивача та платіжними дорученнями підтверджується виконання відповідачем взятих на себе обов'язків зі сплати чергових платежів та річних відсотків на виконання вказаної вище мирової угоди.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Правовідносини (взаємні права та обов'язки) між сторонами у справі виникли на підставі укладеного між ними договору на постачання води від 11.04.1997 року, у зв'язку з невиконання умов якого у відповідача виникла заборгованість в сумі 1 687 095,04 грн., що встановлено рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.07.2016 року у справі №907/338/16.
Згідно з статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Мирова угода у розумінні змісту статей 202, 203 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є правочином, а, отже, і підставою виникнення прав та обов'язків для сторін, що її уклали, і згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України підлягає обов'язковому виконанню.
Відповідно до частин 1-4 статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (ст. 193 Господарського процесуального кодексу України).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 викладено правову позицію, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення. На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.
При цьому, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ.
У даній справі встановлено, що Господарським судом Закарпатської області на стадії виконання рішення суду у справі №907/338/16 затверджено укладену між КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода" та Коритнянською сільською радою Ужгородського району мирову угоду, про що винесено ухвалу від 20.08.2019 року, відповідно до якої відповідач, як правонаступник Коритнянської сільської ради, зобов'язався сплатити заборгованість у сумі 1 687 095,04 грн. згідно графіку у строки та в порядку, узгодженому сторонами, шляхом сплати щомісячних платежів.
Сторони погодили у такій мировій угоді, що погашення заборгованості у сумі 1 687 095,04 ГРН. здійснюється відповідачем щомісячними рівними платежами до 24 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2019 року, протягом 18 років згідно з графіком.
Сторонами було узгоджено, а ухвалою суду затверджено, що у відповідності до ст. 625 ЦКУ Відповідач сплачує позивачу річні відсотки у розмірі 120 % ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу. На суму кожного платежу з річних відсотків позивач виписує відповідачу рахунок протягом 5 календарних днів після платежу, який підлягає оплаті відповідачем протягом 10 календарних днів з дня виписки. Для отримання цього рахунку відповідач протягом 5 календарних днів з дати здійснення ним платежу за цією мировою угодою зобов'язаний з'явитися до позивача. Не оплата цього рахунку, незважаючи на факт отримання чи не отримання ним рахунку, є невиконанням мирової угоди і надає право позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу. Відповідач має право достроково повністю чи частково виконати свої зобов'язання.
Судом встановлено, а відповідачем не заперечується у своїх заявах по суті справи, що відповідач від жовтня 2019 року до червня 2022 року добросовісно виконував мирову угоду від 20.08.2019 року. У цей період Відповідачем було сплачено платежі від 1 по 32 визначені графіком сплати заборгованості, наведеної у Додатку до Мирової угоди від 20.08.2019 року та відсотки за користування коштами визначені п. 3 Мирової угоди.
Відповідні обставини підтверджуються доданими до позовної заяви платіжними дорученнями за період від серпня 2019 року по червень 2022 року, випискою з особового рахунку позивача за період від серпня 2019 року по червень 2022 року та рахунками-фактурами за період від серпня 2019 року по червень 2022 року.
Відповідач зазначає у своєму відзиві на позовну заяву, що скористався правом, передбаченим п.4 мирової угоди, та здійснив дострокове повне погашення залишку заборгованості за мировою угодою.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до проведеного розрахунку позивачем, який не заперечується відповідачем в частині арифметичної коректності такого розрахунку, сума передбачених п. 3 Мирової угоди річних відсотків, яка підлягає сплаті Відповідачем Позивачу, що наведені в додатку №9 «Розрахунок річних відсотків відповідно до п.3 Мирової угоди від 20.08.2019 року у справі № 907/338/16» до цієї позовної заяви, складає 1 210 743,79 грн.
Щодо твердження апелянта про те, що він не допускав порушення встановленого п.1 мирової угоди графіку погашення заборгованості, відсутні підстави для стягнення з нього відсотків у відповідності до ст. 625 ЦК України, колегія суддів спростовує таке твердження з урахуванням наступного.
Пунктом 3 Мирової угоди визначено, що відповідач сплачує позивачу річні відсотки у розмірі 120% ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється позивачем щоразу після кожного платежу за період моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу. На суму кожного платежу з річних відсотків позивач виписує відповідачу рахунок протягом 5 календарних днів після платежу, який підлягає оплаті відповідачем протягом 10 календарних днів з дня виписки.
Таким чином, обов'язком зі сплати річних відсотків згідно з п. 3 мирової угоди є безумовним та не поставлено в залежність від прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати розстроченої заборгованості.
Правова природа відсотків річних, врегульованих п.3 мирової угоди, була предметом дослідження Верховним Судом у постанові від 26.02.2024 року у справі №907/1008/22.
У п.п. 29,36,37 вказаної постанови КГС ВС зазначив: «Отже, проценти річних, передбачені у частині другій статті 625 ЦК України є одночасно заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язання сплатити кошти.
Водночас, як було зазначено вище, проценти річних, передбачені у частинні другій статті 625 ЦК України, окрім заходу відповідальності за порушення грошового зобов'язання, є і способом захисту майнового права та інтересу кредитора.
Отже, сторони правовідношення не обмежені в праві узгодити в угоді можливість захисту майнового стану кредитора шляхом встановлення обов'язку боржника сплачувати відсотки річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Про таке розуміння природи відсотків річних свідчать також ті обставини, що відповідач з жовтня 2019 року по червень 2022 року беззастережно виконував умови п. 3 мирової угоди та у добровільному порядку 32 рази, за відсутності порушень з його боку графіку сплати розстроченої заборгованості, сплачував відсотки річних.
Також скаржник стверджує про те, що укладена між сторонами мирова угода не передбачає права позивача нараховувати та обов'язку відповідача сплачувати відсотки річних у разі дострокового повного виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Колегія суддів відхиляє такі доводи, вважає їх безпідставними та надуманими, у зв'язку з наступним.
Право дострокового погашення сторони узгодили у п. 4 мирової угоди, відповідно до якого відповідач має право достроково повністю чи частково виконати свої зобов'язання за даною мировою угодою. Таким чином, врегульовуючи можливість дострокової сплати заборгованості, сторони не передбачили звільнення у такому випадку відповідача від сплати відсотків річних.
Отже, умови мирової угоди не містять винятків з обов'язку відповідача виконання її пункту 3.
Апеляційна скарга також обгрунтована неврахуванням місцевим господарським судом заяви відповідача про зменшення відсотків річних, про що колегія суддів зазначає наступне.
11.04.1997 року між Виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода (правонаступником якого є Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода») та Коритянською сільською радою Ужгородського району (правонаступником) якої є Холмківська сільська рада Ужгородського району) укладеного договір, за умовами якого позивач зобов'язався поставляти абоненту воду, відводити господарсько побутові, виробничі і дощові стоки, а абонент - щомісячно оплачувати за споживання води.
У зв'язку з невиконанням Коритянською сільською радою зобов'язань з оплати наданих послуг у період червня 2013 року по травень 2015 року виникла заборгованість у розмірі 1 662 162,60 грн., яка була стягнута рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2018 року у справі №907/338/16.
В подальшому, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2019 року затверджено мирову угоду на стадії виконання рішення, якою погашення вказаної вище заборгованості передбачено щомісяця рівними платежами протягом 18 років, а ухвалою від 09.06.2021 року замінено боржника з Коритянської сільської ради Ужгородського району на Холмківську сільську раду Ужгородського району.
Таким чином, з червня 2013 року по кінець жовтня 2019 року сільська рада не вчиняла жодних дій зі сплати заборгованості, а її погашення розпочала тільки після затвердження судом мирової угоди.
За вказаний період інфляційні втрати склали 162% що становить 2 694 571,89 грн. впродовж періоду сплати сільською радою розстрочених мировою угодою платежів (жовтень 2019 року - червень 2022 року) інфляційні втрати склали 35%, що виходячи з залишку заборгованості у розмірі 1 437 143,04 становить 503 000 грн.
Таким чином, інфляційні втрати за період неповернення відповідачем заборгованості перевищують розмір заявлених у даній справі позовних вимог.
Дострокове погашення Холмківською сільською радою заборгованості у червні 2022 року зумовлене виключно збільшенням облікової ставки Національного банку України з 10% до 25%.
Аналогічна ситуація склалась з заборгованістю Коритянською сільської ради за надані ВУВКГ послуги у інші періоди.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що впродовж більше, ніж 9 років Коритянська сільська рада взагалі не сплачувала КП ВУВКГ м. Ужгорода за надані послуги.
Тому, розмір відсотків річних, про які сторони домовились у п.3 Мирової угоди є справедливим, розумним, пропорційним та збалансованим, спрямований на відновлення, на скільки це можливо, майнових втрат Комунального підприємства, зумовлених саме невиконанням Коритянською сільською радою судових рішень, а також не призводять до збагачення позивача.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Закарпатської області від 03 грудня 2025 року у справі №907/309/25.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст.86, 236, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області б/н від 19.12.2025 (вх.№ 01-05/3780/25 від 19.12.2025) - залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2025 у справі № 907/309/25 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 03.04.2026.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак