Справа № 175/20452/25
Провадження № 2/175/4358/25
08 квітня 2026 року Дніпровський районний суд
Дніпропетровської області
у складі: головуючого
судді Васюченко О.Г.
з секретарем Кульпіна Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області в селище Слобожанське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» звернулося до суду з позорвом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги не доповнювалися і не уточнювалися.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідно до умов Кредитного договору № 1419956747790 від 17.07.2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІВА КАПІТАЛ" відповідач отримав на споживчі цілі кредит у розмірі 4 300,00 грн. (чотири тисячі триста) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі від 531,32% до 540,20% (1,036% в день перші 20 днів, 1,48% в день з 21 дня по дату повернення) річних від суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить від 8423,61% до 11840,22%. Згідно п. 1.3 Договору кредит надано строком на 120 днів з 17.07.2024 року по 14.11.2024 року, однак відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов'язки перед позивачем не виконав, порушив умови кредитного договору, у результаті чого, станом на 18.11.2025 року загальна сума заборгованості по кредиту за Договором № 1419956747790 від 17.07.2024 становить 17 927,56 грн, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 4 300,00 грн., заборгованість за відсотками - 5 027,56 грн., штраф - 8 600,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» заборгованість у сумі 17 927,56 грн, а також судові витрати по справі.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2025 року було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 4 ст.277 ЦПК України відповідачем суду не подано
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі.
Відповідач, правом надання відзиву на позов не скористався, в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково.
Вислухавши відповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючимичастковому задоволенню.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути цю справу в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з заявкою на отримання кредиту 17.07.2024 о 18:45, а в 18:52 17.07.2024 ним був підписаний кредитний договір шляхом введення в особистому кабінеті OTP паролю «D7S5Q9». 17.07.2024 о 18:54 Відповідач отримав кошти на свій картковий рахунок в ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", м.Київ (маска картки НОМЕР_1 ). Перерахування кредитних коштів на банківські картки клієнтів ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ» здійснює ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» відповідно до договору №М1805/1 від 18.05.2023 року про надання послуг з приймання та переказу платежів. Інформаційна взаємодія між компаніями здійснюється за захищеними протоколами HTTPS (HTTP over TLS), за посередництвом процесингового центру ВПС та/або оператора послуг платіжної інфраструктури ВПС. Відомості про факт перерахунку коштів передаються шляхом електронного обміну даними. Таким чином ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ» свої зобов'язання за даним Договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, переказ коштів здійснено 17.07.2024 року, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», а також довідкою про ідентифікацію. Одночасно, ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» було сформовано довідку про ідентифікацію, як підтвердження переказу кредитних коштів за транзакцією.
Відповідно до умов Кредитного договору № 1419956747790 від 17 липня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІВА КАПІТАЛ" відповідач отримав на споживчі цілі кредит у розмірі 4 300,00 грн. (чотири тисячі триста) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі від 531,32% до 540,20% (1,036% в день перші 20 днів, 1,48% в день з 21 дня по дату повернення) річних від суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить від 8423,61% до 11840,22%. Згідно п. 1.3 Договору кредит надано строком на 120 днів з 17.07.2024 року по 14.11.2024 року.
Згідно п. 1.3 Договору кредит надано строком на 120 днів з 17.07.2024 року по 14.11.2024 року. Відповідно до умов до п. 1.3.1. Договору відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту відповідно до Графіку, що є додатком до кредитного договору. Згідно п. 3.3. Договору у разі несплати Позичальником платежу у рекомендовану дату оплати, згідно п.1.3.1. даного Договору, за дисконтною процентною ставкою, Позичальник з дати видачі кредиту сплачує проценти за базовою процентною ставкою, встановленою п.1.4.2. Договору. Відповідач не повернув своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом та відсотками, відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення кредитного договору а також ст..ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Станом на 18 листопада 2025 року загальна сума заборгованості по кредиту за Договором № 1419956747790 від 17 липня 2024 року становить 17 927,56 грн, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 4 300,00 грн., заборгованість за відсотками - 5 027,56 грн., штраф - 8 600,00 грн.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Як встановлено судом, з дослідженого кредитного договору, його підписання відповідачем відбулось електронним підписом з одноразовим ідентифікатором та є безумовною згодою і з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів на умовах фінансового кредиту, з якими позичальник ознайомився перед підписанням кредитного договору та отримання кредитних коштів.
Зразок кредитного договору, Правила надання коштів, розміщені на веб-сайті позивача.
Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором направлявся відповідачці для підписання кредитного договору № 1419956747790. Кредитний договір позичальницею підписаний шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором в електронному кабінеті.
Судом перевірено розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий позивачем з якого вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитом становить - 4300,00 грн. та 5027,56 грн. - заборгованість за відсотками, доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачкою не надано.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1419956747790 від 17 липня 2024 року яка станом на 18 листопада 2025 року становить 17 927,56 грн, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 4 300,00 грн., заборгованість за відсотками - 5 027,56 грн.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 8 600,00 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф і пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.
Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування уразі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику)банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем),позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені)за таке прострочення. Установити, що неустойка(штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
В Україні воєнний стан, введений в дію Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ХІ, введений із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та неодноразово продовжено, станом на час розгляду справи воєнний стан триває.
Враховуючи вимоги діючого законодавства, у суду відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за штрафом в сумі 8 600,00 грн, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 260,35 грн. (9 327,56 грн. х 2 422,40 грн. : 17927,56 грн.).
Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки витрати на правову допомогу в розмірі 10 600,00 грн., які підтверджує договором № 1 про надання правової допомоги від 02 січня 2025 року, актом виконаних робіт від 27 жовтня 2025 року та платіжною інструкцією від 27 жовтня 2025 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
За змістом норм ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
При цьому згідно статті 30 згаданого Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ усправі «East/WestAllianceLimited»проти України»).
В даному випадку сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката неспівмірна із складністю справи, оскільки адвокат не з'являвся в судові засідання та подав заяву про розгляд справи без його участі, тому визначені представником позивача витрати на правничу допомогу в сумі 10 600,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та фактично вчиненими послугами адвоката.
Виходячи з принципу розумності, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» (код ЄДРПОУ 40860735) заборгованість за кредитним договором № 1419956747790 від 17 липня 2024 року, станом на 18 листопада 2025 року, у розмірі 9 327,56 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом - 4 300,00 грн., заборгованість за відсотками - 5 027,56 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» (код ЄДРПОУ 40860735) судовий збір у сумі 1 260,35 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя О.Г. Васюченко