Провадження № 2-а/933/2/26
Справа № 933/408/26
Іменем України
02 квітня 2026 року селище Олександрівка
Олександрівський районний суд Донецької області
у складі:
головуючого - судді Попович І.А.
за участю:
секретаря
судового засідання - Осадчої Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду селища Олександрівка адміністративну справу за адміністративним позовом представника позивача Музиканта Владислава Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
18.03.2026 року представник позивача Музикант В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді від 19.03.2026 року вищезазначений адміністративний позов було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
23.03.2026 року представником позивача подано уточнену позовну заяву.
Ухвалою судді від 23.03.2026 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 02.04.2026 року.
В обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що 09.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 винесено постанову № 537 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що він не з'явився вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою вказаною у повістці, у зв'язку з чим до нього було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. У постанові відсутні жодні посилання на документ (процесуальний документ), що підтверджує факт вчинення правопорушення, а саме в даному випадку, на протокол про адміністративне правопорушення. За даних підстав важко відслідкувати правомірність винесеної постанови, оскільки не відомо чи узгоджується протокол зі змістом постанови.
Представник також звернув увагу на те, що в оскаржуваній постанові не зазначено яку норму та якого закону порушив позивач, а також не конкретизовано пункт нормативного акту, та й не вказано найменування самого нормативного акту та дати його ухвалення. Крім того, з огляду на оскаржувану постанову, неможливо встановити коли саме позивач мав з'явитись до ТЦКта СП, тобто неможливо встановити дату вчинення позивачем правопорушення, що є порушенням ст. 283 КУпАП. Відсутність в оскаржуваній постанові ІНФОРМАЦІЯ_4 дати вчинення адміністративного правопорушенням виключає можливість розрахувати строки притягнення до адміністративної відповідальності. Також звертає увагу суду на примітку до ст. 210 КУпАП, де вказано, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Щодо строків притягнення до адмінвідповідальності представник позивача зазначив, що з оскаржуваній постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 № №537 від 09.03.2026 вбачається, що позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУПАП
Приписами ст. 38 КУпАП зазначено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. В тексті оскаржуваній постанові не зазначено про дату направлення позивачу повістки про необхідність з'явитися до ТЦК та СП в межах строку притягнення до відповідальності. Таким чином оскаржувана постанова прийнята поза межами строку накладення адміністративного стягнення встановленого ст. 38 КУпАП.
Просить скасувати постанову № 537, винесену 09.03.2026 року ТВО начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження по справіна підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Позивач та його представник - адвокат Музикант В.С., у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просить розглянути справу без участі позивача (а.с. 21 на зв.).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи (а.с.27). Відзив на позов відповідачем не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 № 537 від 09.03.2026 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у сумі 17000,00 грн. Посилання на протокол про адміністративне правопорушення у постанові відсутні, як і не зазначено коли саме ОСОБА_1 повинен був з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою, відомості про надсилання якої позивачеві також відсутні. У постанові відсутні відомості про отримання її копії позивачем ОСОБА_1 (а.с.6).
Копію постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП направлено 14.03.2026 року його представникові ОСОБА_4 на запит від 12.03.2026 року (а.с.5).
Правовідносини, що склалися між сторонами стосуються притягнення до адміністративної відповідальності громадян за порушення законодавства про проходження військової служби, мобілізації та військового обліку.
Зазначені правовідносини регулюються наступними правовими нормами.
За приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За приписами частини першої статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Приписами ст. 278 КУпАП унормовано, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП України передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднене Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч.7 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30 грудня 2022 р. № 1487 (додаток 2 до Порядку), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 21 Порядку № 560 резервісти та військовозобов'язані під час мобілізації повинні прибути за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття спірної постанови № 537 від 09.03.2026 року стала неявка позивача ОСОБА_1 за викликом у строк, зазначений в повістці.
Пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 повістку до ІНФОРМАЦІЯ_4 не отримував. Відповідачем не спростовано цей факт та не надано доказів щодо направлення повістки позивачеві.
Крім того, оскаржувана постанова не містить посилання на номер повістки, яку направили ОСОБА_1 , та не вказано, яка дата виклику була у цій повістці.
Також, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, в який саме день і час ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач не довів належними доказами сповіщення ОСОБА_1 про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою.
З огляду на встановлені судом у судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що спірна постанова не відповідає положенням ч. 2 ст. 2 КАС України.
Суд має перевірити дотримання відповідачем, чи прийнято таке рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
Судом враховано висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач під час судового розгляду не надав належних та допустимих доказів того, що позивачу за місцем його проживання направлялася повістка, що він отримав повістку, знав про час, дату та місце необхідної його явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок чого постанова підлягає скасуванню як протиправна, оскільки відсутні докази того, що позивач достеменно знав про виклик його за повісткою, що позивач свідомо ухилявся від виконання виклику.
Відповідач не надав суду доказів на підтвердження підстав передбачених ч. 6-8 ст. 258 КУпАП, для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення без складення відповідного протоколу.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов в установлені судом строки, та будь-яких доказів на спростування доводів позивача суду не надав.
Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суть судового контролю під час розгляду даної справи полягає в тому, щоб оцінити підставу винесення спірної постанови саме на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення. Суд не повинен перебирати на себе не владні функції і фактично здійснювати замість компетентного органу (посадової особи) розслідування або ж дослідження доказів, які не були зібрані, та не могли бути враховані ним до моменту винесення постанов.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, встановлені під час судового розгляду справи обставини вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що є підставою для скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України та п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, суд вважає, що у зв'язку із скасуванням постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 № 537 від 09.03.2026 року, підлягає закриттю провадження по адміністративній справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення в діях останнього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 73,77,90, 241-246, 255, 286, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовні вимоги представника позивача Музиканта Владислава Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Постанову № 537 від 09 березня 2026 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 , про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,- закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 02 квітня 2026 року.
Повний текст рішення суду складено 06 квітня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Олександрівського
районного суду І.А. Попович