Справа №577/307/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Логін Є. В.
Номер провадження 33/816/1101/26 Суддя-доповідач Соколова Н. О.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
08 квітня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., з участю секретаря судового засідання - Кислої Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі віедеоконференції м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 577/307/26 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Іванцова Андрія Володимировича на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2026, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Іванцова А.В.,
установив:
Постановою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2026 ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн.
Згідно з постановою, 01.01.2026 о 01.25 в м. Конотоп по пр. Червоної Калини, 11, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Іванцов А.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення. Крім того, апелянт просить поновити строк апеляційного оскарження постанови судді з тих підстав, повний текст постанови ним був отриманий 04.03.2026.
В обґрунтовування апеляційних вимог, апелянт зазначає, що під час складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками поліції було допущено порушення процедури та порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому, адвокат Іванцов А.В. вказує на те, що під час судового розгляду в судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе не визнав та пояснив, що дійсно 01.01.2026 о 01.25 год в м. Конотоп по пр. Червоної Калини, він повертався від своєї матері, до якої їздив робити укол. У вказаний час мати знову йому зателефонувала він зупинився та розмовляв з нею по телефону. В цей час до нього підійшли працівники поліції і не пояснюючи йому нічого одразу запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 повідомив їм, що він вживав шампанське в обідній час 31.12.2025 на роботі, 01.01.2026 він алкогольні напої не вживав. Працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 вийти з автомобіля, візуального огляду на стан сп'яніння не проводили, ознаки сп'яніння встановили на власний розсуд. Після відмови водія проходити огляд на стан сп'яніння на місці зупинки автомобіля, почали складати відносно нього протокол про адмінправопорушення. Проходити огляд на стан сп'яніння в найближчому медичному закладі не пропонували. Протокол в голос не зачитували та не дали можливості з ним ознайомитися, повідомивши, що він від підпису може відмовитися. Направлення для проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі не виписували.
Крім того, адвокат вказує, що наявний у матеріалах справи відеозапис події правопорушення не є безперервним, а тому не може бути належним доказом.
Також вказує на те, що суддею суду першої інстанції не було надано оцінки показів ОСОБА_1 про те, що поліцейські підійшли до його автомобіля, коли той стояв на узбіччі дороги і не був учасником дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3 днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно з ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Враховуючи, що хоча ОСОБА_1 і його захисник Іванцов А.В. брали участь в судовому засіданні, однак повний текст постанови судді був отриманий адвокатом лише 04.03.2026, що підтверджується наявною у матеріалах справи заявою захисника, то строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки цей процесуальний термін пропущений з поважних причин.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Іванцова А.В., які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
На думку апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення від 01.01.2026 серії ЕПР1 № 556140 (а.с. 2); акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння (а.с. 3); довідки Конотопського районного відділу поліції від 05.01.2026, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 31.05.2005 (а.с. 5); відеозапису з нагрудної камери поліцейського, які містять фактичні обставини керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом та відмову останнього від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 6).
Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом.
При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було переглянуто і апеляційним судом, і саме його даними підтверджується факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, який маючи ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду.
Апеляційним судом також не встановлено обставин, за яких можливо було б дійти висновку, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівниками поліції було допущено порушення Закону України «Про Національну поліцію», чи недотримано вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 №1395.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що працівниками поліції у ОСОБА_1 не були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, то апеляційний суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема положень Кодексу України про адміністративні правопорушення та підзаконних нормативно-правових актів, працівник поліції має право вимагати від водія проходження огляду на стан сп'яніння у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що такий водій перебуває у стані сп'яніння. При цьому такі підстави можуть встановлюватися як безпосередньо під час спілкування з водієм, так і з урахуванням усієї сукупності обставин, зафіксованих у відповідних матеріалах справи, у тому числі за допомогою технічних засобів відеофіксації.
Сам по собі факт ненаведення працівниками поліції в усній формі переліку ознак сп'яніння не свідчить про відсутність таких ознак та не спростовує законності їх вимоги про проходження огляду. Вирішальним є не формальне проголошення таких ознак, а їх фактична наявність, що підтверджується матеріалами справи.
З наявних у справі доказів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що у водія були виявлені характерні ознаки сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя), що і стало підставою для пред'явлення законної вимоги пройти відповідний огляд.
Крім того, закон не ставить обов'язок водія пройти огляд у залежність від того, чи були йому в повному обсязі та в конкретній формі озвучені всі ознаки сп'яніння. У разі висловлення працівником поліції вимоги пройти огляд на стан сп'яніння водій зобов'язаний її виконати або ж діяти у спосіб, передбачений законом, зокрема погодитися на проведення огляду в закладі охорони здоров'я.
Отже, відмова від проходження огляду на стан сп'яніння за наявності законної вимоги працівника поліції сама по собі утворює склад адміністративного правопорушення, незалежно від суб'єктивної оцінки водієм обґрунтованості такої вимоги.
За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Крім того, з аналізу норм Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції убачається, що скерування особи до медичного закладу з метою проведення огляду на стан сп'яніння оформляється поліцейським направленням за встановленою формою. При цьому Інструкцією не передбачено, що таке направлення виписується та вручається особі, яка відмовляється від огляду на стан сп'яніння на місці зупинки т/з, тому доводи апеляційної скарги захисника про ненадання поліцейськими ОСОБА_1 письмового направлення на огляд на увагу не заслуговують і задоволенню не підлягають, оскільки таке направлення надається поліцейським: 1) працівнику закладу охорони здоров'я, який безпосередньо проводить медичний огляд водія чи особи, яка керує т/з; 2) коли водій чи особа, яка керує т/з, бажає пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров'я. Тобто, коли водій чи особа, яка керує т/з, відмовляється від проходження огляду на стан сп'янінням, то відповідне направлення не видається.
Також суд відхиляє і доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не пропонували проходити огляд на стан сп'яніння в медичному закладі з огляду на те, що водій категорично відмовився від проходження будь якого огляду.
Що стосується доводів апеляційної скарги про недопустимість відеозапису з технічних засобів поліцейських через їх не безперервність, то апеляційний суд вважає їх безпідставними і такими, що не відповідають вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення, згідно яких доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Не підлягають задоволенню і доводи апеляційної скарги захисника Іванцова В.А. про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, оскільки вони також не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать наявним відеозаписам, згідно з яким ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу, коли підійшли поліцейські, інші особи в авто були відсутні, сам ОСОБА_1 факт керування не спростовував.
Інших доводів, які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в апеляційній скарзі захисника не наведено і під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить захисник, встановлено не було.
Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин.
Апеляційний суд вважає, що вказана справа була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно, з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказів, а висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Поновити захиснику Іванцову А.В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2026.
Постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2026 відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника адвоката Іванцова Андрія Володимировича на цю постанову без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н. О. Соколова