07 квітня 2026 року м.Суми
Справа №591/80/25
Номер провадження 22-ц/816/112/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Щербаченко М. В.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
у присутності :
представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Грицика Геннадія Олексійовича
приватного виконавця - Мукореза Олександра Леонідовича,
представника стягувача Акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії Сумське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» - Ющенка Андрія Юрійовича ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Грициком Геннадієм Олексійовичем,
на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 21 лютого 2025 року у складі судді Ніколаєнко О.О., постановлену в м. Суми, повний текст виготовлено 21 лютого 2025 року,
в цивільній справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать боржникові, боржник - ОСОБА_1 , стягувач - Акціонерне товариство «Ощадбанк» в особі філії Сумське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк»,
06 січня 2025 р. приватний виконавець Мукорез О.Л. звернувся до суду із заявою, мотивуючи її тим, що на його виконанні перебуває зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , у складі якого перебувають три виконавчі листи про стягнення боргу на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк».
Також на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 591/4140/20 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 152 053 грн, понесених судових витрат у розмірі 1 520 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. Вказане виконавче провадження закінчено у зв'язку з повним фактичним виконанням, однак сума коштів 159 573 грн перебуває на депозитному рахунку приватного виконавця. Тобто стягувач ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 74536784 одночасно є боржником у виконавчому провадженні щодо стягнення коштів на користь АТ «Ощадбанк».
Посилаючись на положення абзацу другого частини п'ятої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», заявник зазначає, що кошти у сумі 159 573 грн, стягнуті на користь ОСОБА_1 , можуть бути спрямовані на погашення її заборгованості у зведеному виконавчому провадженні на користь АТ «Ощадбанк».
Зважаючи на положення статті 440 ЦПК України, заявник просив суд звернути стягнення на грошові кошти в сумі 159 573 грн, у тому числі 14 506,63 грн як основну винагороду приватного виконавця, які знаходяться на депозитному рахунку приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О.Л. та належать до виплати боржнику ОСОБА_1 для задоволення вимог стягувача - акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк» за рішенням суду у справі № 591/4197/16-ц та № 101/30107/15-ц.
Ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 21 лютого 2025 року заяву приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О.Л. про звернення стягнення на грошові кошти задоволено.
Звернуто стягнення на грошові кошти в сумі 159 573 грн (у тому числі 14 506,63 грн як основну винагороду приватного виконавця), які знаходяться на депозитному рахунку приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича та стягнуті на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у виконавчому провадженні ВП №74536784 для задоволення вимог стягувача - Акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк» за рішеннями суду у справах №591/4197/16-ц та №101/30107/15-ц.
Не погодившись із ухвалою суду, боржник ОСОБА_1 через свого представника адвоката Грицика Г.О. подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню, та направити справу для подальшого розгляду до Зарічного районного суду міста Суми.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, що суд першої інстанції розглянув заяву приватного виконавця та постановив ухвалу за відсутності боржника та його представника, попри подані клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин (стаціонарне лікування, подальша неможливість з'явитися та необхідність підготовки пояснень і заяви про відеоконференцію).
Апелянт зазначає, що представник боржника належним чином повідомляв суд про причини неявки, у тому числі безпосередньо перед судовим засіданням, а приватний виконавець не заперечував проти відкладення розгляду справи.
У зв'язку з цим, на його думку, було порушено право на доступ до правосуддя та принцип рівності сторін.
Крім того, апелянт вказує, що навіть у разі визнання причин неявки неповажними, така неявка є першою, що саме по собі є підставою для відкладення розгляду справи.
Вказує, що ухвала суду не відповідає обставинам справи та постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування.
Приватний виконавець Мукорез О.Л. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
У своєму відзиві зазначає, що на виконанні у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості з боржника на користь АТ «Ощадбанк», до складу якого входять кілька виконавчих проваджень за судовими рішеннями. Водночас боржник є стягувачем в іншому виконавчому провадженні, в межах якого на її користь стягнуто грошові кошти, що перебувають на депозитному рахунку приватного виконавця.
У зв'язку з тим, що боржник одночасно є стягувачем в іншому провадженні, закон прямо допускає звернення стягнення на такі кошти для погашення її заборгованості. Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 440 ЦПК України, виконавець має право звернутися до суду із заявою про звернення стягнення на кошти, що належать боржнику від інших осіб, а суд - розглянути таку заяву навіть за відсутності учасників справи за умови їх належного повідомлення.
Наголошує, що предметом розгляду у таких справах є встановлення факту наявності заборгованості та її безспірності, що у даному випадку підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили. Звернення стягнення на відповідні кошти здійснено з метою забезпечення реального виконання судових рішень, обов'язковість яких гарантована Конституцією України та практикою Конституційного Суду України і Європейського суду з прав людини.
11 березня 2026 року від представника боржника адвоката Грицика Г.О. до апеляційного суду надійшла відповідь на відзив.
Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подану скаржником відповідь на відзив, оскільки такий процесуальний документ не передбачений нормами ЦПК України на цій стадії судового розгляду, а по суті є штучним поданням доповнень до апеляційної скарги поза межами визначеного процесуального строку.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції, зважаючи на доводи і вимоги апеляційної скарги, переглядається повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта та заперечення проти апеляційної скарги приватного виконавця та представника стягувача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О.Л. перебувають такі виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії СОУ АТ «Ощадбанк», зокрема:
- постановою від 25.09.2023р. відкрито виконавче провадження № 72875406 з примусового виконання виконавчого листа № 591/4197/16-ц, виданого Зарічним районним судом м. Суми, про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит у сумі 49 491 $ США та 30 997,15 грн пені (а.с. 9-10).
- постановою від 25.09.2023р. відкрито виконавче провадження № 72875681 з примусового виконання виконавчого листа № 591/4197/16-ц про стягнення судового збору в розмірі 19 799,60 грн (а.с. 11-12).
- постановою від 25.09.2023 р відкрито виконавче провадження № 72876143 з примусового виконання виконавчого листа № 591/3107/15-ц, виданого Зарічним районним судом м. Суми, про стягнення витрат на проведення оцінки майна в розмірі 400 грн (а.с. 13-14).
- постановою від 25.09.2023 р. відкрито виконавче провадження № 72876370 з примусового виконання виконавчого листа № 521/3107/15-ц про стягнення судового збору в розмірі 3 654 грн (а.с. 15-16).
Також на виконанні у приватного виконавця Мукореза О.Л. перебувало виконавче провадження № 74536784 з примусового виконання виконавчого листа № 591/4140/20, виданого 11 грудня 2023 р. Зарічним районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації вартості частини автомобіля в розмірі 152 053 грн., понесених судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 1 520 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн (а.с. 17-18).
Постановою від 23.07.2024 р. зазначене виконавче провадження було закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі (а.с. 18).
Відповідно до довідки приватного виконавця Мукореза О.Л. від 03.01.2025 р. підтверджується, що станом на 3 січня 2025 р. на депозитному рахунку приватного виконавця Мукореза О.Л. знаходяться кошти в сумі 159 573 грн., стягнуті на користь ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 74536784 (а.с. 19).
Задовольняючи заяву приватного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що на виконанні у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості з боржника на користь банку за кількома виконавчими документами, які є чинними та підлягають виконанню. Водночас встановлено, що в іншому виконавчому провадженні на користь боржника було стягнуто грошові кошти, які фактично отримані та перебувають на депозитному рахунку приватного виконавця.
Суд першої інстанції зважав, що боржник одночасно є стягувачем у іншому виконавчому провадженні, а тому відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» допускається звернення стягнення на такі кошти для погашення її заборгованості. При цьому сума коштів, що перебуває на депозитному рахунку, не перевищує розмір заборгованості боржника перед стягувачем.
З урахуванням того, що наявність заборгованості підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, а кошти належать боржнику та перебувають у іншої особи (приватного виконавця), суд першої інстанції дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для звернення стягнення на такі кошти в порядку ст. 440 ЦПК України з метою забезпечення фактичного виконання судових рішень.
Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного:
Відповідно до частини першої статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.
Згідно з частиною четвертою статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено заборону використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).
Відповідно до частини першої статті 440 ЦПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.
Врахувавши наявність на виконанні у приватного виконавця зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості з боржника на користь банку, а також встановивши, що в іншому виконавчому провадженні на користь боржника стягнуто грошові кошти, які перебувають на депозитному рахунку приватного виконавця, зважаючи на те, що боржник одночасно є стягувачем у цьому провадженні, а сума коштів не перевищує розмір її заборгованості та підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви приватного виконавця та звернення стягнення на зазначені грошові кошти в порядку, передбаченому ст. 440 ЦПК України, з метою виконання судових рішень.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, зокрема, справу розглянуто без участі боржника і її представника, зважаючи лише на їх першу неявку у судове засідання, колегія суддів приходить до таких висновків.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 09 січня 2025 року заяву приватного виконавця про звернення стягнення на кошти боржника ОСОБА_1 прийнято до провадження, а судове засідання призначене на 12 лютого 2025 року на 13.30 год (а.с. 22).
11 лютого 2025 року представником боржника ОСОБА_1 адвокатом Грициком Г.О. подана заява про вступ у справу як представника, у якій він, посилаючись на те, що боржник з 05.02.2025 перебуває на стаціонарному лікуванні, просив відкласти судове засідання, призначене на 12 лютого 2025 року на 13.30 год (а.с. 40).
Протокольною ухвалою від 12 лютого 2025 року за результатами судового засідання, суд першої інстанції ухвалив відкласти судове засідання до 21 лютого 2025 року о 09.00 год у зв'язку з клопотанням представника боржника (а.с. 45).
21 лютого 2025 року через систему електронного суду представником боржника адвокатом Грициком Г.О. подане клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, оскільки представник боржника знаходиться за межами міста Суми, 17 лютого 2025 року вийшов із лікарняного та не встиг написати заяву про розгляд справи в режимі відеоконференції та пояснення по суті заяви (а.с. 48).
Із змісту ордера серії ВІ № 1261688 вбачається, що договір про правову допомогу із боржником ОСОБА_1 адвокатом Грициком Г.О, укладений 15 листопада 2024 року (а.с. 61).
Разом із апеляційною скаргою адвокатом скаржником подана роздруківка результату візиту, із змісту якого вбачається, що у неділю 16 лютого 2025 року в період з 20.00 по 20.15 закінчене перебування у стаціонарі Грицика Г. При цьому відсутні відомості щодо дати початку перебування у цьому стаціонарі (а.с. 61 зворот).
Протокольною ухвалою, постановленою у судовому засіданні 21 лютого 2025 року постановлено провести судове засідання без участі осіб, що не з'явилися.
Апеляційний суд бере до уваги те, що відповідно до частин третьої та четвертої статті 440 ЦПК України заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).
Участь представників учасників справи в судовому засіданні, призначеному протокольною ухвалою від 12 лютого 2025 року, обов'язковою не визнавалась.
Скаржником, зважаючи на те, що правову допомогу він надає боржнику з 15 листопада 2024 року, вступив у справу 11 лютого 2025 року, був належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, та надав підтвердження перебування його у стаціонарі лише 16 лютого 2025 року (один день) і лише суду апеляційної інстанції, поряд із цим не подані докази об'єктивної неможливості складення відзиву на заяву приватного виконавця, яка розглядалася судом, а також докази того, що адвокат Грицик Г.О. 21 лютого 2025 року перебував за межами міста Суми і об'єктивно не міг взяти участь у судовому засіданні Зарічного районного суду міста Суми у режимі відеоконференції.
Відсутність відзиву на заяву не перешкоджає розгляду справи по суті.
У клопотанні відсутня вказівка на наявність обставин, які б об'єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 21 лютого 2025 року.
Суд першої інстанції, зважаючи на позицію стягувача Ющенка А.Ю., присутнього у судовому засіданні, вирішив провести розгляд справи без участі осіб, які не з'явилися, оскільки участь у судових засіданнях є процесуальним правом, яким учасник справи користується на власний розсуд.
Суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи, викладені приватним виконавцем у заяві про звернення стягнення на грошові кошти, що належать боржникові та задовольнив вказану заяву, у зв'язку з чим наведені у відзиві на апеляційну скаргу аргументи враховуються апеляційним судом під час розгляду цієї справи.
Щодо вимог апеляційної скарги про направлення справи після скасування оскаржуваної ухвали на новий розгляд, колегія суддів зауважує, що оскаржувана ухвала постановляється у разі необхідності вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах (Розділ VI ЦПК України). Така ухвала не завершує розгляд цивільної справи, не унеможливлює подальший рух справи, не перешкоджає реалізації права на судовий розгляд спору, є процесуальним актом у межах окремої процедури контролю за виконанням рішення. Тому вона не належить до ухвал, що перешкоджають подальшому провадженню у справі у розумінні ст. 353, 374, 379 ЦПК України, а відтак зазначена вимога апеляційної скарги не ґрунтується на законі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу не допустив порушень норм процесуального права, а наведені скаржником доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 21 лютого 2026 року - без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384, 389, 440 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданої її представником - адвокатом Грициком Геннадієм Олексійовичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 21 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 7 квітня 2026 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
М. В. Щербаченко