Справа №579/2406/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/835/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - 254
02 квітня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді - доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми кримінальне провадження №12025205460000148 від 01.10.2025 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 07.01.2026, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кролевець Сумської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
обвинуваченого - ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ),
прокурора - ОСОБА_8 ,
Вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 07.01.2026 ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 визначено рахувати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі. Запобіжний захід не застосований.
Також вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази.
Суд першої інстанції установив, що у вересні 2025 року ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на території домогосподарства виявив дикоростучу рослину коноплі, після чого у нього виник умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Відразу після цього ОСОБА_6 зірвав невстановлену кількість гілок коноплі та переніс до будинку за місцем свого проживання за вказаною адресою, тим самим придбав наркотичний засіб - канабіс без мети збуту.
Під час проведення обшуку 16.10.2025 за місцем проживання ОСОБА_6 у веранді будинку було виявлено та вилучено в металевій банці речовину рослинного походження з насінням та пристрій для куріння.
Згідно з висновками експертів вилучені під час обшуку речовина рослинного походження є сумішшю канабісу, який віднесений до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, масою 9,58 г та речовина-нашарування на поверхнях наданих на дослідження двох частин полімерних пляшок є екстрактом канабісу, який віднесений до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, його загальна маса у перерахунку на суху речовину становить 2,285 г.
Отже, ОСОБА_6 зберігав за місцем свого проживання 9,58 г канабісу та 2,285г екстракту канабісу.
Дії ОСОБА_6 судом першої інстанції кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.
Не погодившись із указаним вироком, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити його в частині призначеного покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді одного року обмеження волі, пом'якшити покарання та призначити йому за цим законом покарання, не пов'язане з обмеженням волі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_6 зазначив, що, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини вчиненого кримінального проступку та правову кваліфікацію його дій, вважає, що призначене покарання є явно несправедливим через суворість, не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення і його особі, оскільки він свою винуватість визнав повністю, не оспорював обставини, викладені в обвинувальному акті, у зв'язку з чим суд провів судовий розгляд у справі в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.Він є раніше не судимою особою, має на утриманні малолітню доньку та матір похилого віку, щиро розкаявся, активно сприяв у розкритті проступку. Обставини, що обтяжують його покарання, відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту оскаржуваного судового рішення, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, прокурора ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, винуватості обвинуваченого, кваліфікації його дійза ч. 1 ст. 309 КК України в апеляційній скарзі обвинуваченим не оспорюються, а тому відповідно до положень ст. 404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.
Вирішуючи питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (ч. 1, 2 ст. 65 КК України).
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Додержання цих вимог закону вимагає, щоб у кожному конкретному випадку суд, призначаючи покарання, мотивував у вироку, чому саме такий вид та розмір покарання він вважає необхідним та достатнім для досягнення мети, визначеної у ч. 2 ст. 50 КК України.
Указаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався, тому колегія суддів вважає слушними доводи обвинуваченого щодо призначеного йому покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі через суворість з огляду на таке.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, пом'якшуючі покарання обставини, а саме: повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю проступку, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який за місцем проживання характеризується задовільно, його сімейний стан та дійшов висновку, що за ч. 1 ст. 309 КК України йому слід призначити покарання у виді обмеження волі, що за санкцією вказаної частини статті є найсуворішим з можливих.
З мотивувальної частини вироку слідує, що суд, посилаючись на репутацію обвинуваченого, не конкретизуючи яку саме, зазначив, що для виправлення та перевиховання ОСОБА_6 слід призначити покарання у виді обмеження волі, а більш м'які покарання, що передбачені санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, а саме: штраф, виправні роботи, пробаційний нагляд та звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України до нього застосувати неможливо. При цьому суд взагалі не обгрунтував того, чому більш м'які покарання, ніж обмеження волі, неможливо застосувати до обвинуваченого.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для сумнівів у достовірності установлених судом відомостей щодо характеристики особи обвинуваченого та обставин, які пом'якшують його покарання.
Водночас, оцінюючи їх у своїй сукупності, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_6 самого суворого покарання у виді обмеження волі, що пов'язане з ізоляцією від суспільства.
Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Так, на думку колегії суддів, судом правильно встановлено обставини, які впливають на покарання, однак не надано їм належну оцінку.
Відповідно до санкції ч. 1 ст. 309 КК України винуватій у вчиненні цього проступку особі може бути призначено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або пробаційний нагляд на строк до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 є несудимою особою, зберігав невелику кількість наркотичного засобу, свою винуватість визнав повністю, у зв'язку з чим розгляд справи проводився судом першої інстанції згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України, щиро розкаявся, активно сприяв у розкритті проступку, тяжких наслідків від вчиненого ним не настало, відсутність обтяжуючих його покарання обставин, колегія суддів уважає, що суд мав достатні підстави призначити ОСОБА_6 більш м'яке покарання ніж обмеження волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Виходячи з того, що колегія суддів дійшла висновку, що призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання є таким, яке не відповідає тяжкості вчиненого ним проступку та його особі, тому вирок суду першої інстанції слід змінити, задовольнивши апеляцію обвинуваченого.
Колегія суддів погоджується з доводами обвинуваченого щодо суворості призначеного йому судом першої інстанції покарання у виді обмеження волі та вважає, що покарання у виді пробаційного нагляду відповідатиме тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його особі та буде справедливим по відношенню до нього.
Більш м'які покарання, що передбачені санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, у виді штрафу та виправних робіт йому призначити неможливо, оскільки він не працює та не має достатніх коштів для сплати штрафу.
Отже, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу обвинуваченого необхідно задовольнити та змінити вирок у частині призначеного обвинуваченому покарання у бік його пом'якшення.
Керуючись статтями 404, 407, 408, 414, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 07.01.2026 відносно ОСОБА_6 змінити в частині призначеного покарання через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Призначити ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки обвинуваченого ОСОБА_6 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4