печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35564/25-к
31 жовтня 2025 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Києві клопотання прокурора, начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12024000000000449 від 23.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,
Короткий виклад доводів клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, вилучене 11.07.2025 в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, а саме: на транспортний засіб AUDI A4 2018 р.в., VIN: НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_4 .
Метою накладення арешту вказано забезпечення збереження речових доказів.
Позиція сторін кримінального провадження
Прокурор подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.
Представник ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 , подала до суду письмові заперечення на клопотання прокурора, з яких вбачається, що ОСОБА_4 не має статусу підозрюваної, ухвалою на обшук не було надано дозвіл на вилучення вказаного автомобіля, який є особистою власністю ОСОБА_4 та не є речовим доказом у справі.
Відповідно до вимог ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням положень ст. 26 КПК України слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді та вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність осіб, які не з'явились.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Правове обґрунтування
Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Обставини, встановлені слідчим суддею
Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000449 від 23.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
В обґрунтування клопотання вказано, що досудовим розслідуванням встановлено, що організована група осіб, знаходячись на території міста Києва, в умовах воєнного стану, зловживаючи довірою громадян України, країн СНД, Європи та США, схиляє останніх до вкладень у фейкові надприбуткові інвестиційні проекти, після чого шахрайським шляхом заволодіває грошовими коштами останніх в особливо великих розмірах.
Так, за наявними даними, з метою шахрайського заволодіння коштами та криптовалютою громадян України, країн СНД. Європи та США, учасники протиправної схеми створюють та поширюють за допомогою реклами у мережі Інтернет веб-ресурси, контент який містить ознаки заклику псевдо інвесторів вкладати кошти у надприбуткові інвестиційні проекти.
Надалі, після залишення заявок потенційними псевдо інвесторами на «фейк-ресурсах», учасники протиправної схеми схиляють їх до вкладення власних активів для так званого «легкого» заробітку. У подальшому інвестовані активи привласнюються зазначеною групою, а будь-який контакт з так званими «інвесторами» припиняється.
Організаторами вказаної групи забезпечено функціонування офісних приміщень, в яких розмішені підрозділи «ІТ» (займаються розробкою «фейк-сайтів»), sales-менеджери (особи які спонукають потенційних клієнтів інвестувати кошти), SMM-підрозділи (реклама), а також HR-менеджери (підбір працівників), які під керівництвом старших команд (так званих «Team-lead») не вчиняють протиправні дії з метою шахрайського заволодіння коштами та криптовалютою осіб, які вклали власні активи в псевдо інвестиційні проєкти.
Установлено, що до шахрайського механізму причетні наступні особи: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 та інші.
В ході проведення обшуку 11.07.2025 автомобіля AUDI A4 2018 р.в., д.н.з. НОМЕР_6 , який здійснювався на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, вилучено автомобіль марки AUDI A4 2018 р.в., д.н.з. НОМЕР_6 .
Постановою слідчого від 11.07.2025 авто визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Клопотання про арешт майна було надіслано до суду через АТ «Укрпошта» 12.07.2025 рекомендованим листом.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.07.2025 у справі № 757/33284/25-к клопотання повернуто прокурору та встановлено строк 72 години для усунення недоліків.
Матеріали клопотання отримані уповноваженою особою 28.07.2025.
Після усунення недоліків клопотання подане до суду 30.07.2025, тобто у строк, визначений ухвалою слідчого судді.
Мотиви слідчого судді
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.
Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.
При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 23.02.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, а саме: організована група осіб, знаходячись на території міста Києва, в умовах воєнного стану, зловживаючи довірою громадян України, країн СНД, Європи та США, схиляє останніх до вкладень у фейкові надприбуткові інвестиційні проекти, після чого шахрайським шляхом заволодіває грошовими коштами останніх в особливо великих розмірах.
Відповідно до протоколу допиту від 29.08.2025 свідок ОСОБА_10 прямо вказує на ОСОБА_7 , як на одного з організаторів офісних кол-центрів.
Відповідно до даних протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 18.08.2025 . ОСОБА_7 є її колишнім співмешканцем.
Транспортний засіб, а саме: автомобіль AUDI A4 2018 р.в., VIN: НОМЕР_1 , на праві власності належить ОСОБА_4 .
Разом із тим, прокурором в клопотанні не доведено, що вилучений автомобіль є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, в розумінні ст. 98 КПК України, оскільки злочини вчинялися через веб-ресурси, телефонні переговори та фінансові операції. Будь-яких доказів, що в автомобілі зберігалися сервери / техніка, в ньому здійснювалися дзвінки чи проводилися фінансові операції, або вказаний автомобіль використовувався як «офіс», слідчому судді не надано, отже автомобіль не містить доказової інформації. Вказаний автомобіль не є предметом заволодіння, оскільки об'єктами шахрайства є гроші і криптовалюта.
Прокурором не долучено доказів, що автомобіль був придбаний саме за грошові кошти, отримані кримінально-протиправним шляхом.
Сам по собі факт того, що власник транспортного засобу перебувала в особистих стосунках із особою, яка, за показаннями свідка, може бути причетною до організації злочинної діяльності, не є достатньою правовою підставою для накладення арешту на майно такої особи. Належність майна третій особі вимагає доведення зв'язку цього майна із кримінальним правопорушенням, чого у клопотанні не наведено.
Постанова про визнання автомобіля речовим доказом носить декларативний характер, оскільки слідчому судді не доведено можливість використання вказаного автомобіля, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Прокурор у клопотанні фактично обмежився лише наведенням фактичних обставин кримінального провадження, цитуванням вимог кримінального процесуального закону та узагальненим посиланням на те, що накладення арешту необхідне з метою забезпечення збереження речових доказів.
Ураховуючи викладене вище, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання прокурор є необґрунтованим, передчасним та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_11