ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6605/26
провадження № 1-кс/753/926/26
"30" березня 2026 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвоката власника майна ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12026100020000819 від 18.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-
25.03.2025 до Дарницького районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026100020000819 від 18.03.2026, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.03.2026 невстановлена особа ввійшовши в довіру, шахрайським шляхом заволоділа коштами ТОВ «ВУДФЛОР» в загальній сумі 780 000,00 гривень.
В ході досудового розслідування даного кримінального провадження у якості представника потерпілого допитано директора ТОВ «ВУДФЛОР», ОСОБА_5 , яка повідомила, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВУДФЛОР», код ЄДРПОУ 45425923, знаходиться за адресою: 02068, місто Київ, вул. Ахматової Анни, будинок 7/15, офіс 5.
Посадові обов'язки виконує на підставі рішення єдиного учасника ТОВ «ВУДФЛОР» № 4 від 17.12.2025 року та наказу про вступ до посадових обов'язків № 18/12-К від 18.12.2025 р.
Засновником (єдиним учасником) товариства є ОСОБА_6 (РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Після вступу на посаду директора ОСОБА_5 , стало відомо, що бухгалтерські послуги товариству фактично надавалися на умовах аутсорсингу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , УНЗР: 19720917-01445, орган, що видав 3222 від 09 жовтня 2024 року, РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_4 . Наскільки їй відомо, письмовий договір, який би визначав підстави, обсяг, порядок та розмір оплати таких послуг, відсутній, та нею не підписувався. ОСОБА_7 працювала в компанії протягом близько півтора року.
ОСОБА_7 фактично здійснювала бухгалтерський супровід діяльності товариства, зокрема в частині ведення обліку, підготовки бухгалтерських документів та іншої пов'язаної роботи. Частково такі послуги, наскільки відомо ОСОБА_5 , надавалися за місцем проживання цієї особи за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, ОСОБА_5 вказала, що ключ доступу до комплексу «Приват 24 для бізнесу», вона передала ОСОБА_7 26.12.2026 року, так як не мала змоги виконувати самостійно операції. Однак щоб зайти до «Приват 24 для бізнесу», потрібно було підтвердження з її телефону, тому коли було потрібно зайти в «Приват 24 для бізнесу», ОСОБА_7 , телефонувала до ОСОБА_5 , і вона здійснювала підтвердження, та потім за допомогою ключа в подальшому підписувала платежі. Ключ ОСОБА_7 , був переданий тільки для екстрених можливих транзакцій.
В подальшому ОСОБА_5 помітила в додатку «Приват 24 для бізнесу» незрозумілі операції, тому 07.03.2026 зробила новий ключ доступу, який для ОСОБА_7 , не передавала.
Крім того, ОСОБА_5 відомо, що чоловіком зазначеної особи є ОСОБА_8 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , телефон: НОМЕР_5 , який також зареєстрований як фізична особа-підприємець. Згідно відомостей з ЄДР адреса його реєстрації: АДРЕСА_2 , основний вид діяльністі: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
16.03.2026 року ОСОБА_5 зайшла до системи дистанційного банківського обслуговування АТ КБ «ПриватБанк», а саме до комплексу «Приват24 для бізнесу», приблизно о 12 годині 15 хвилин.
Під час перевірки руху коштів по рахунку товариства ОСОБА_5 було виявлено, що 16.03.2026 року в період з 11 год 03 хв по 11 год 36 хв було здійснено 9 платіжних операцій з IP-адрес, відмінних від тих, які зазвичай використовувалися при доступі до системи дистанційного банківського обслуговування товариства - IP-адрес НОМЕР_6 та IP-адрес НОМЕР_7 .
Після перевірки реквізитів отримувачів та призначення платежів було встановлено, що частина коштів була перерахована на реквізити ОСОБА_7 як фізичної особи-підприємця (РНОКПП, код отримувача НОМЕР_3 ), рахунок НОМЕР_8 , яка фактично надавала товариству бухгалтерські послуги, при цьому в призначенні платежу зазначалося: «оплата згідно договору № 3 від 01.07.2025 року».
На рахунок цього приводу ОСОБА_5 пояснила, що вона як директор товариства жодних договорів із ФОП ОСОБА_7 не укладала, договір № 3 від 01.07.2025 року їй невідомий, та нею не підписувався та від імені товариства не погоджувався.
Крім того, інша частина платежів була проведена на реквізити ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП, код отримувача НОМЕР_9 ), рахунок НОМЕР_10 , який є чоловіком особи, що фактично надавала товариству бухгалтерські послуги. У призначенні таких платежів також зазначалося «оплата згідно договору», однак без конкретизації, про який саме договір ідеться.
Будь-яких договорів із ФОП ОСОБА_7 або з ФОП ОСОБА_8 , як директор товариства, ОСОБА_5 не укладала, таких договорів не підписувала, рішень про проведення оплати на користь вказаних осіб не приймала та відповідні платежі не погоджувала.
Транзакції які були проведені з рахунку ТОВ «ВУДФЛОР»:
- 16.03.2026 о 11:03 год, на рахунок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_8 , який належить ФОП ОСОБА_7 , в загальній сумі 100 000,00 гривень;
- 16.03.2026 о 11:04 год, на рахунок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_8 , який належить ФОП ОСОБА_7 , в загальній сумі 90 000,00 гривень;
- 16.03.2026 о 11:04 год, на рахунок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_10 , який належить ФОП ОСОБА_8 , в загальній сумі 100 000,00 гривень;
- 16.03.2026 о 11:05 год, на рахунок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_8 , який належить ФОП ОСОБА_7 , в загальній сумі 40 000,00 гривень;
- 16.03.2026 о 11:05 год, на рахунок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_10 , який належить ФОП ОСОБА_8 , в загальній сумі 130 000,00 гривень;
- 16.03.2026 о 11:10 год, на рахунок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_10 , який належить ФОП ОСОБА_8 , в загальній сумі 140 000,00 гривень.
- 16.03.2026 о 11:21 год, на рахунок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_8 , який належить ФОП ОСОБА_7 , в загальній сумі 30 000,00 гривень;
- 16.03.2026 о 11:35 год, на рахунок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_8 , який належить ФОП ОСОБА_7 , в загальній сумі 100 000,00 гривень;
- 16.03.2026 о 11:36 год, на рахунок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_8 , який належить ФОП ОСОБА_7 , в загальній сумі 50 000,00 гривень.
Загальна сума збитку становить 780 000,00 грн.
20.03.2026 відповідно до постанови слідчого грошові кошти у безготівковому вигляді, які знаходяться на рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_8 , який належить ФОП ОСОБА_7 , та грошові кошти які знаходяться на рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_10 , який належить ФОП ОСОБА_8 , визнано речовим доказом по даному кримінальному провадженні.
Прокурор вказує, що арешт рахунківшляхом заборони розпорядження вказаними грошовими коштами, та зупинення видаткових операцій за вказаними рахунками слід накласти з метою забезпечення повного, об'єктивного та всебічного розслідування даного кримінального провадження, збереження грошових коштів, а також зважаючи на те, що розрахункові рахунки зберігають на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, які самостійно та в сукупності з іншими зібраними по кримінальному провадженню доказами мають суттєве значення для з'ясування обставин вчинення злочину, встановлення осіб причетних до його вчинення. Крім того, грошові кошти у безготівковому вигляді, які знаходяться на рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_8 , який належить ФОП ОСОБА_7 , та які знаходяться на рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_10 , який належить ФОП ОСОБА_8 , є предметом вчинення кримінального правопорушення, незастосування арешту на розрахункові рахунки перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що грошові кошти можуть бути приховані, відчужені.
Просить слідчого суддю задовольнити клопотання з вищезазначених підстав та накласти арешт на грошові кошти у безготівковому вигляді, що знаходяться на рахунках:
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) НОМЕР_8 який належить ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП, код отримувача НОМЕР_3 );
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) НОМЕР_10 який належить ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП, код отримувача НОМЕР_9 );
шляхом заборони розпорядження грошовими коштами, та зупинення видаткових операцій за рахунком, з зобов'язанням службових осіб банківської установи надати органу досудового розслідування довідку про залишок коштів на вказаних рахунках до дня накладення арешту.
Власник майна в судове засідання не з'явився, про дату час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити.
У судовому засіданні представник власника майна підтримав раніше подані ним до суду письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначає, що власники заявлених банківських рахунків не вчиняли жодних протиправних дій, грошові кошти на таких рахунках не мають ознак речових доказів та здобуті законним шляхом, тому просив залишити клопотання прокурора без задоволення.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, приходить до наступного висновку.
Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Однак, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення якого застосовуються на території України поряд з національним законодавством, для того, щоб втручання в право власності вважалось допустимим, воно повинну слугувати не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна дотримуватись розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатись між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. Зазначене твердження міститься у Рішенні «АГОСІ» проти Сполученого Королівства» від 24.10.1986 року.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність правових підстав для надання дозволу на накладення арешту на майно.
Керуючись ч. 2 ст. 376 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12026100020000819 від 18.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: