Провадження № 22-ц/803/3941/26 Справа № 214/8328/25 Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
07 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 214/8328/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Приватне акціонерне товариство «Криворізький центральний рудоремонтний завод»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року, яке ухвалено суддею Гринем Н. Г. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 23 грудня 2025 року,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання.
Позов мотивовано тим, що позивачка є дружиною ОСОБА_2 , з яким перебувала в офіційно зареєстрованому шлюбі з 23 вересня 1972 року до моменту його смерті.
Протягом тривалого часу, а саме з 26 грудня 1983 року по 30 липня 1993 року, з 22 лютого 2000 року по 01 листопада 2001 року ОСОБА_2 працював в різних структурних підрозділах, на різних підземних професіях ПрАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод».
У ОСОБА_2 Українським НДІ промислової медицини м. Кривий Ріг встановлено наявність професійне захворювання: сидеросилікоз першого ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першого ст., ЛН першого-другого ст. Проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання Актом №5 форми П-4 від 09 грудня 2008 року.
Вказане захворювання виникло у зв'язку з тим, що працюючи з 26 грудня 1983 року по 09 грудня 2008 року ОСОБА_2 виконував роботи на різних підприємствах, що характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала норми, внаслідок недосконалості робочих місць.
Так, відповідно до п.17 акта, причинами виникнення професійного захворювання стали: перевищення рівня пилу в робочій зоні: протягом 18 років 4 місяців - пил з вмістом шамоту в концентрації 4,42 мг/м3 при ГДК 2 мг/м3, пил оксиду заліза в концентрації 9,17 мг/м3 при ГДК 6 мг/м3, протягом 6 років та 3 місяців вміст діоксидакремнія від 10 % до 70% концентрації 5,9 мг/м3 при ГДК 2 мг/м3.
На підставі довідки МСЕК від 14 січня 2009 року, серії ДНА-02 № 028426, ОСОБА_2 первинно та безтерміново встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 25%.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Висновком експерта №1-13 від 19 травня 2014 року встановлено судово -медичний діагноз: основний - хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) в стадії загострення: дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в'язкий слиз у просвітку бронхів.
Судовий експерт дійшов до висновку, що смерть ОСОБА_2 настала від хронічного пилового бронхіту, що супроводжувався хронічною недостатністю дихання і ускладнився розвитком легенево-серцевої недостатності. Також посмертним епікризом від 08 жовтня 2014 року підтверджено основний діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) стадія загострення, дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в'язкий слиз у просвітку бронхів.
Позивачка вказала, що у зв'язку з протиправними діями відповідача по відношенню до її чоловіка ОСОБА_2 , що полягали у незабезпеченні безпечних умов праці, наслідком чого став розвиток хронічного професійного захворювання та його смерть, позивач зазнала порушень душевної рівноваги, втрачає соціальні зв'язки, має постійну апатію до всіх важливих процесів навколо неї. Вказуючи про тісні, чудові стосунки з чоловіком, позивач зазначала, що смерть ОСОБА_2 викликала у неї значні моральні страждання, вона відчуває розпач, відчай, розчарування життям та скорботу. Її страждання посилюються тим, що вона має проводити сімейні свята без чоловіка, проживати всі моменти свого життя без нього, а розміщені в квартирі фотографії ОСОБА_2 навіюють їй спогади та підвищують моральні страждання.
В зв'язку з вищевикладеним, позивачка переносить моральні страждання пов'язані з втратою чоловіка, а тому просила суд стягнути з відповідача на її користь 750 000 грн за спричинену моральну шкоду.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300 000 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з ПрАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» в дохід держави судовій збір в розмірі 3 000 грн.
В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність позивачем заявлених позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не встановлено прямого причинного зв'язку між винними діями відповідача та смертю чоловіка позивачки, оскільки існує ряд фактів, які свідчать про недоведеність причинно-наслідкового зв'язку між смертю чоловіка позивачки та професійним захворюванням, що було встановлено за його життя.
Апелянт зазначає, що підприємство відповідача не було останнім місцем роботи померлого чоловіка позивача, де були шкідливі фактори виробничого середовища та умови для виникнення профзахворювання.
Чоловік позивачки перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» в період з 26 грудня 1983 року по 30 липня 1993 року та з 22 лютого 2000 року по 01 листопада 2001 року. До працевлаштування на підприємство відповідача та після цього, досить тривалий час працював на інших підприємствах з шкідливим умовами праці.
09 грудня 2008 року, на відповідному підприємстві, проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, за результатами якого складено Акт за формою П-4, в якому вказується на те, що причиною виникнення у чоловіка позивача хронічного професійного захворювання стало перевищення показників шкідливості умов праці саме на ПрАТ «КЗГО».
Відповідач по даній справі ПрАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» участі у цьому розслідування не брав, про результати його проведення повідомлений не був. Отже, за наявними доказами долученими до позовної заяви визначено зв'язок між професійним захворюванням чоловіка позивача та умовами праці саме на ПрАТ «КЗГО», а не з умовами праці на іншому підприємстві, яке не було останнім місцем роботи чоловіка позивача та на якому мали місце шкідливі фактори виробничого середовища, які можуть викликати саме те профзахворювання, яке встановлене чоловіку позивача.
Жодного належного і допустимого доказу того, що робота померлого чоловіка позивачки в ПрАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» стала причиною виникнення у чоловіка позивачки хронічних професійних захворювань немає, як і не має жодного належного доказу про встановлення причинно-наслідкового зв'язку смерті померлого з його професійним захворюванням.
Отже неможливо встановити зв'язок з роботою померлого чоловіка позивачки в ПрАТ «КЦРЗ» і заподіянням позивачці моральних страждань, а тому підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача відсутні.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ПрАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» - адвоката Савельєву Т.Д., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мотуза О.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 23 вересня 1972 року Дзержинським відділом ДРАЦС у м. Кривому Розі, актовий запис № 1513, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 23 вересня 1972 року (а.с.15).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 20 травня 2014 року Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.23).
В період з 26 грудня 1983 року по 30 липня 1993 року та з 22 лютого 2000 року по 01 листопада 2001 року ОСОБА_2 працював в різних структурних підрозділах, на різних підземних професіях Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод».
У ОСОБА_2 Українським НДІ промислової медицини м. Кривий Ріг встановлено наявність професійне захворювання: сидеросилікоз першого ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першого ст., ЛН першого-другого ст.
Внаслідок чого, було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. Актом № 5 форми П-4 від 09 гудня 2008 року, відповідно до змісту якого, вказане захворювання виникло у зв'язку з тим, що працюючи з 26 грудня 1983 року по 09 грудня 2008 року ОСОБА_2 виконував роботи на різних підприємствах, що характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала норми, внаслідок недосконалості робочих місць. Так, відповідно до п.17 акта, причинами виникнення професійного захворювання стали: перевищення рівня пилу в робочій зоні: протягом 18 років 4 місяців - пил з вмістом шамоту в концентрації 4,42 мг/м3 при ГДК 2 мг/м3, пил оксиду заліза в концентрації 9,17 мг/м3 при ГДК 6 мг/м3, протягом 6 років та 3 місяців вміст діоксидакремнія від 10 % до 70% концентрації 5,9 мг/м3 при ГДК 2 мг/м3.
Відповідно до змісту вказаного акта, встановлено, що ВАТ «КЦРЗ», ЗАТ «КЗГО» та ШБУ-4 тресту «Кривбасшахтопроходка», в період роботи в них ОСОБА_2 , порушили ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці». З метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням запропоновано працевлаштувати ОСОБА_2 згідно висновку ЛКК.
Також відповідно до виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках ДНА-02 № 028426 від 14 січня 2009 року, за результатами первинного огляду МСЕК ОСОБА_2 було встановлено ступінь втрати працездатності 25% з 12 січня 2009 року, безстроково, у зв'язку з професійним захворюванням; визначено додаткову потребу в медикаментозному лікуванні, ВМП (а.с.21-22).
Із посмертного епікризу ОСОБА_2 , наданого амбулаторією №3 комунальної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Криворізької міської ради 08 жовтня 2014 року слідує, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на роботі (працював охоронцем у ПП «ЕНЕРГОПРОМ»). 20 листопада 2008 року рішенням профпатологічної МЕК УКРНІІ ПМ протокол №2615 було встановлено діагноз: сидеросиликоз І ст., ускладнений ХОЗЛ І ст. ЛН і-ІІ ст., у подальшому оформлені документи на МСЕК для визначення ступеню втрати працездатності. Із 12 січня 2009 року йому призначено регресну виплату в розмірі 25 % безстроково, а вже з 2009 року він взятий на «Д» облік з діагнозом ІБС, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ с., СНА, проходив регулярні огляди. У березні 2010 та січні 2012 року ОСОБА_1 проходив лікування в терапевтичному відділенні з діагнозом: сидеросилікоз І ст., ускладнений ХОЗЛ І ст., фаза загострення, ЛН-І-ІІ ст., а останній огляд він пройшов 06 лютого 2014 року з тим же клінічним діагнозом та супутнім діагнозом ІБС, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіпертензивне серце, гіпертонічний ангіосклероз сітківки обох очей СН ІІА. В ході огляду в лютому 2014 року виявлені легеневі поля без видимих інфільтрацій, корні щільні, межі серця розширені вліво, був виписаний 11 лютого 2014 року з позитивною динамікою (а.с.30-31).
Належно до змісту виписного епікризу, ОСОБА_1 було встановлено патологоанатомічний діагноз: основний: хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) стадія загострення, дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в'язкий слиз в просвіті бронхів, дифузний скроз прикореневих та при бронхіальних лімфатичних вузлів; ускладнення: буллезна емфізема легень, «легеневе серце», гіпертрофія міокарда серця, переважно за рахунок правих відділів, рідкий стан крові, переповнення кров'ю правих відділів серця, дрібноточкові крововиливи під зовнішню оболонку серця, легень; супутній: хронічна ішемічна хвороба серця, помірний атеросклероз судин мозку, серця аорти, мілковогневищевий кардіосклероз.
Згідно з висновку експерта бюро СМЕ № 1013 від 10 червня 2014 року, складеного на підставі постанови слідчого СВ Саксаганського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, смерть ОСОБА_2 настала від хронічного пилового бронхіту, який супроводжувався хронічною недостатністю дихання, ускладнився розвитком легенево-серцевої недостатності, що і стало безпосередньою причиною смерті (а.с.24-29).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції керувався ст.ст. 1167, 1168 ЦК України та виходив з того, що смерть ОСОБА_2 пов'язана з професійним захворюванням, яке виникло під час його роботи на ПрАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод», тому його дружині - позивачу у справі ОСОБА_1 , має бути відшкодовано моральну шкоду, пов'язану із втратою близької людини.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення з ПрАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» на користь позивачки ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої смертю батька, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров'я або смерть фізичної особи.
Отже, право члена сім'ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв'язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім'ї померлого, виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.
Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Позивач ОСОБА_1 ставить питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної членам сім'ї смертю фізичної особи, тому право на відшкодування зазначеної шкоди виникло у позивача на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім'ї.
Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
На думку колегії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач ПрАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу сину померлого, оскільки у зв'язку зі смертю чоловіка позивача від профзахворювань, вона переносить моральні страждання, які полягають у душевних та психічних стражданнях, що призводять до порушення його звичного ритму та способу життя.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що відсутня вина та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та смертю ОСОБА_2 від отриманого професійного захворювання, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідно до п. 17 Акту № 5 форми П-4 від 09 гудня 2008 року причинами виникнення професійного захворювання стали: перевищення рівня пилу в робочій зоні: протягом 18 років 4 місяців - пил з вмістом шамоту в концентрації 4,42 мг/м3 при ГДК 2 мг/м3, пил оксиду заліза в концентрації 9,17 мг/м3 при ГДК 6 мг/м3, протягом 6 років та 3 місяців вміст діоксидакремнія від 10 % до 70% концентрації 5,9 мг/м3 при ГДК 2 мг/м3.
Відповідно до змісту вказаного акта, встановлено, що ВАТ «КЦРЗ», ЗАТ «КЗГО» та ШБУ-4 тресту «Кривбасшахтопроходка», в період роботи в них ОСОБА_2 , порушили ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці». З метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням запропоновано працевлаштувати ОСОБА_2 згідно висновку ЛКК.
Згідно з висновку експерта бюро СМЕ № 1013 від 10 червня 2014 року, складеного на підставі постанови слідчого СВ Саксаганського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, смерть ОСОБА_2 настала від хронічного пилового бронхіту, який супроводжувався хронічною недостатністю дихання, ускладнився розвитком легенево-серцевої недостатності, що і стало безпосередньою причиною смерті.
Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в повному обсязі відповідають вимогам діючого цивільного законодавства та роз'ясненням, наданими Пленумом Верховного Суду України в п.5 Постанови «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив того, що сам факт смерті ОСОБА_2 беззаперечно свідчить про те, що його дружина відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Позивач втратила близьку людину і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків і потребує додаткових зусиль для організації свого життя.
При цьому, суд дійшов висновку, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов'язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 300 000 гривень.
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов без повного та всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача.
Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Колегія суддів дійшла висновку, що розмір моральної шкоди, визначений судом до стягнення з відповідача на користь позивачки без повного урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Так, смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що безумовно спричиняє страждання та хвилювання.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв'язку із втратою близької людини, порушенням його нормального способу життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту.
Суд першої інстанції зробив вірний висновок, що позивачу спричинено психологічні страждання.
Визначення розміру моральної шкоди є правовим питанням, яке вирішується судом.
Зважаючи на наведене, враховуючи, що Актом № 5 форми П-4 від 09 гудня 2008 року встановлено, що окрім підприємства відповідача, вимоги ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» порушувалися іншими підприєствами, зокрема ЗАТ «КЗГО» та ШБУ-4 тресту «Кривбасшахтопроходка», враховуючи період роботи ОСОБА_2 на підприємстві відповідача та те, що за результатами первинного огляду МСЕК ОСОБА_2 йому було встановлено ступінь втрати працездатності 25% з 12 січня 2009 року, безстроково, колегія суддів вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов'язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 200 000 грн, у зв'язку з чим вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 300 000 грн до 200 000 грн.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подав позов про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок професійного захворювання та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
У зв'язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПрАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» на користь держави та зменшує цей розмір з 3 000 грн до 2 000 грн, тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Крім того, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відповідачу ПрАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» підлягає компенсації за рахунок держави у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України судовий збір в сумі 1 200 грн за подання відповідачем апеляційної скарги, тобто пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» - задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» на користь ОСОБА_1 , змінити, зменшивши цей розмір з 300 000 грн до 200 000 (двісті тисяч) грн.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» на користь держави, змінити, зменшивши цей розмір з 3 000 гривень до 2 000 (дві тисячі) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Компенсувати Приватному акціонерному товариству «Криворізький центральний рудоремонтний завод» судовий збір, понесений за подання апеляційної скарги, в сумі 1 200 (одна тисяча двісті) гривень за рахунок Держави, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 07 квітня 2026 року.
Головуючий:
Судді: