Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1104/26
Номер провадження: 1-кс/511/238/26
03.04.2026 року слідчий суддя Роздільнянського районного суду Одеської областіОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області, клопотання слідчого СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ізмаїл Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, не одруженого, в силу статті 89 КК України раніше не судимого, з середньою освітою, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді інспектора прикордонної служби 3-категорії (номера обслуги) зенітно-артилерійської групи зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_2 ), у військовому званні «старший солдат»,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України
Учасники розгляду клопотання:
прокурор ОСОБА_4 (дистанційно)
слідчий ОСОБА_3
підозрюваний ОСОБА_5
захисник ОСОБА_6 (дистанційно)
Стислий виклад обґрунтування клопотання сторони обвинувачення.
До Роздільнянського районного суду Одеської області надійшло вказане клопотання, в обґрунтування якого слідчий зазначив, що СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62026150020000104 від 08 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні було повідомлено про підозру ОСОБА_5 , дії якого кваліфіковано як самовільне залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинено в умовах воєнного стану, зокрема, будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді інспектора прикордонної служби 3 - категорії (номера обслуги) зенітно-артилерійської групи зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_2 ), у військовому званні «старший солдат», у порушення вимог статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», статей 9, 11, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, 03 листопада 2025 року о 08:00 годині не з'явився вчасно на службу з відпустки до місця дислокації НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби(військова частина НОМЕР_2 ), та перебував поза її межами по 02 квітня 2026 року,до моменту затримання працівниками поліції, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби.
Підозра ґрунтується на матеріалах службового розслідування, показаннях свідків та інших матеріалах досудового розслідування у їх сукупності.
Водночас, 02 квітня 2026 року ОСОБА_5 було затримано на підставі пункту 6 частини 1 статті 615 КПК України.
У ході проведення досудового розслідування встановлено ряд ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а саме:
-підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вказаний ризик обгрунтовується тим, що у період часу з 03 листопада 2025 року, тобто після вчинення кримінального правопорушення та по день його фактичного затримання, 02 квітня 2026 року, до розташування НОМЕР_1 прикордонного загону Прикордонної служби України( в/ч НОМЕР_2 ), підрозділів РТЦК та СП, правоохоронних органів, добровільно не звернувся;
-спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З метою запобігання встановлених у ході досудового розслідування ризикам та виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, сторона обвинувачення вважає необхідним застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню встановленим ризикам.
Стислий виклад позиції учасників розгляду клопотання.
Прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили задовольнити.
Захисник підозрюваного та підозрюваний просили застосувати більш м'який запобіжний захід, врахувати визнання вини підозрюваним та відсутність ризику впливу на свідків.
Висновки слідчого судді за результатами розгляду клопотання.
Слідчим відділом Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №62026150020000104 від 08 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
1. Щодо обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття «обґрунтованої підозри», слідчий суддя, враховуючи статті 8, 9 КПК України, керується усталеною практикою ЄСПЛ, згідно з якою обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Водночас факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Із клопотання та доданих до нього матеріалів кримінального провадження встановлено, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 наразі підтверджується фактичними даними, які містяться у долучених до клопотання документах, а саме:
-матеріалами службового розслідування;
-показаннями свідків;
-іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.
2. Щодо наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України.
Частина 1 статті 177 КПК України регламентує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Щодо заявленого ризику про можливе переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя зазначає, що існування зазначеного ризику обумовлюється можливістю притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для нього наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 407 КК України за класифікацією є тяжкими.
Обставини даного кримінального провадження, на думку слідчого судді, дають достатні підстави припускати, що підозрюваний розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених диспозицією статті 177 КПК України.
Разом із цим, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частина 1, 2 статті 23, статті 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
У зв'язку з чим, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх.
Оцінюючи наявність ризиків щодо спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя бере до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, а тому на даній стадії досудового розслідування зазначені ризики існують.
3. Вирішення питання щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Разом із цим, відповідно до частини восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Згідно з частиною 4 статті 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя приймає до уваги посилання сторони захисту, що підозрюваний визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється, а також бажання підозрюваного повернутися на службу, однак вказані обставини неможливо визнати такими, що беззаперечно можуть гарантувати запобігання існуючим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У зв'язку з чим слідчий суддя враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, аргументи сторін, дійшов висновку, що стороною обвинувачення доведено про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою без визначення розміру застави.
4. Інші питання, які вирішує слідчий суддя під час постановлення ухвали.
Відносно визначення місця виконання запобіжного заходу, слідчий суддя вважає необхідним зауважити, що пунктами 1, 2 розділу ХІ Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, визначено, що тримання на гауптвахтах узятих під варту військовослужбовців здійснюється відповідно до Закону України «Про попереднє ув'язнення» та цього Порядку.
Отже, чинне законодавство наділяє слідчого суддю повноваженнями застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою на підставі відповідного клопотання слідчого, прокурора, однак не покладає обов'язку визначати місце виконання цього запобіжного заходу. Водночас вирішення питання про визначення місця виконання цього запобіжного заходу стосовно військовослужбовця віднесено до компетенції підрозділів Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що виконують завдання з конвоювання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, відповідно до Порядку організації несення служби правопорядку у Збройних Силах України та конвоювання засуджених, узятих під вартою, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 5 липня 2022 року № 178.
Тому в ухвалах судів про обрання військовослужбовцям запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою рішення про направлення їх на гауптвахту для виконання цього запобіжного заходу не зазначається, відповідно до листа Верховного Суду від 26 листопада 2024 року.
Щодо визначення строку тримання під вартою, слідчий суддя зазначає, що згідно з частиною 1 статті 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до частини другою статті 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Підозрюваного ОСОБА_5 було затримано 02 квітня 2026 року, що підтверджується протоколом затримання, який міститься у матеріалах клопотання, а відтак, враховуючи частину 1 статті 197 КПК України, слідчий суддя визначає строк тримання в межах 60 днів, тобто до 31 травня 2026 року (включно), а не до 02 червня 2026 року, як зазначено у клопотанні.
Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 194, 197, 199, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України - задовольнити частково.
Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, з моменту затримання, тобто з 02 квітня 2026 року по 31 травня 2026 року (включно).
Виконання ухвали доручити ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1