Справа № 307/4987/25
Провадження № 2/307/1893/25
24 березня 2026 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., участю секретаря Ваш Е.О., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів Закарпатської області Україна в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до Тячівського районного суду Закарпатської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 січня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 17 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 490171-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТзОВ «Бізнес Позика» 17 лютого 2024 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 490171-КС-001 про надання кредиту. 17 лютого 2024 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 490171-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТзОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-0701 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 17 лютого 2024 року між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 490171-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту ТзОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7 000, 00 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1, 16272505 процентів за кожен день користування кредитом. Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. ТзОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000, 00 гривень шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням). До теперішнього часу боржник свої зобов'язання за Кредитним договором № 490171 КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за Договором № 490171-КС-001 позичальника ОСОБА_1 , чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором. Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 490171-КС-001 позичальника ОСОБА_1 відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 490171-КС-001 на загальну суму 4 900, 00 гривень. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Відповідно до п. 5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 кредитного договору є його невід'ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту станом на початок доби з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування. ТзОВ «Бізнес Позика» не нараховувало та не просить суд стягнути з відповідача на користь позивача жодну неустойку (у формі пені чи штрафів). ТзОВ «Бізнес Позика» просить стягнути з відповідача лише заборгованість по тілу, процентам та комісії за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов кредитного договору та норм ЦК України. Також ТзОВ «Бізнес Позика» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії кредитного договору, заборгованість відповідача за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору не змінювалася. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у боржника станом на 01 грудня 2025 року утворилась заборгованість за Договором № 490171-КС-001 про надання кредиту в розмірі 16 544, 90 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5 985, 95 гривень; суми прострочених платежів по процентах - 9 508, 95 гривень; суми прострочених платежів за комісією - 1 050, 00 гривень. Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» встановлення комісії за надання кредиту є правомірним, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 490171-КС-001 про надання кредиту від 17 лютого 2024 року, що становить 16 544, 90 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5 985, 95 гривень; суми прострочених платежів по процентах - 9 508, 95 гривень; суми прострочених платежів за комісією - 1 050, 00 гривень, а також сплачений судовий збір в розмірі 2 422, 40 гривень.
Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що вона отримала від позивача грошові кошти на підставі договору споживчого кредиту від 17 лютого 2024 року на суму 7 000, 00 гривень. Строк дії Договору встановлено до 08 червня 2024 року. Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту. Водночас, заявлені позовні вимоги частково є незаконними та не відповідають чинному законодавству України. 2.1 неправомірність нарахування відсотків, проте у самому договорі (п. 2.8-2.11) встановлено, що орієнтовна загальна вартість кредиту - 14 720, 00 гривень, загальні витрати за кредитом - 7 720, 00 гривень, комісія за видачу - 1 050, 00 гривень, денна процентна ставка 0, 98%. Таким чином, загальна сума за весь строк Договору не може перевищувати 7 720 гривень, що є допустимим лімітом по Договору. 2.2 після закінчення дії Договору проценти за користування кредитом не можуть нараховувати (п. 2.7 договору). Позичальник здійснив розрахунок на 27 листопада 2025 року після закінчення дії Договору. Завищення заявленої суми заборгованості складає 16 544, 90 гривень, де 5 985, 95 гривень - залишок за тілом, 9 508, 95 гривень - відсотки, 1 050, 00 гривень - заборгованості по комісії. Водночас фактично сплачено 4 900, 00 гривень. З урахуванням умов договору максимальна допустима сума за кредитом (% + комісія) становить 7 720, 00 гривень. Отже, реальна заборгованість з урахуванням платежу не може перевищувати цю суму. Тобто заявлені позивачем 16 544, 90 гривень є завищеними. Відповідно до ч. 5 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» загальний розмір штрафу, неустойки та пені не може перевищувати 50% від суми отриманого та неповернутого кредиту. Вона у свою чергу визнає кредит у сумі 7 000, 00 + 7 720, 00 = 14 720, 00 - 4 900, 00 ( сплачена сума ) = 9 820, 00 гривень, але аж ніяк не 16 544, 95 гривень. Про несвоєчасне погашення заборгованості несе відповідальність вона, позаяк має скрутне фінансове становище і на даний момент не працює і знаходиться у декреті. Просить суд при можливості надати розтрочку для одноразового встановленого щомісячного платежу до 1 500, 00 гривень.
Представник позивача ТзОВ «Бізнес Позика» в судове засідання не з'явився, позаяк у позовній заяві та у додаткових поясненнях просив розглянути справу у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав та просить такі задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги позову визнала частково в сумі 9 820, 00 гривень з підстав, вказаних нею у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши думку відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.
Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.
Частиною другою, третьою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Таким чином, питання визначення процентної ставки за кредитним договором вирішується виключно сторонами у договорі.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі Закон № 675-VIII)
Згідно з пунктами 6, 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону № 675-VIII).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитного договору щодо надання кредитних коштів, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У судовому засіданні встановлено, що 17 лютого 2024 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Бізнес Позика» укладено Договір про надання кредиту № 490171-КС-001, підписаний у порядку, визначеному статею 12 Закону України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТзОВ «Бізнес Позика» шляхом обміну електронними повідомленнями.
Так, ТзОВ «Бізнес Позика» 17 лютого 2024 року було направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 490171-КС-001 про надання кредиту.
17 лютого 2024 року відповідач ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 490171-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою, шляхом надсилання позивачу одноразового ідентифікатору UA-0701, який попередньо було направлено відповідачу на її мобільний номер телефону, зазначений останньою в анкеті.
Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з правилами надання споживчих кредитів ТзОВ «Бізнес Позика» подальше укладення електронного договору про надання кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 червня 2021 у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 у справі № 234/7159/20.
Судом встановлено, що Договором про надання кредиту № 490171-КС-001 від 17 лютого 2024 року сторонами передбачено:
Строк, на який надається кредит: 16 тижнів.
Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2, 00000000, фіксована.
Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1, 16272505, фіксована.
Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 14 720, 00 гривень.
ТзОВ «Бізнес Позика» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов'язання за Договором про надання кредиту № 490171-КС-001 від 17 лютого 2024 року, перерахувавши 17 лютого 2024 року відповідачу на картковий рахунок НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 7 000, 00 гривень, що підтверджується квитанцією-підтвердженням ТзОВ «ПрофітГід» від 17 лютого 2024 року.
Відповідно до п. 4.2.3 договору позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором, до закінчення строку дії договору.
Відповідач у рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснила один платіж онлайн через платіжний сервіс «Platon», а саме: 13 квітня 2024 року в сумі 4 900, 00 гривень.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем дотримано умови кредитного договору щодо строку кредитування та нараховано відсотки за користування кредитом у визначеному договором розмірі за кожен день в період з 17 лютого 2024 року по 08 червня 2024 року включно. Після закінчення строку кредитування жодних відсотків, штрафів, пені чи інших стягнень відповідачу не нараховувалося, а заборгованість за відсотками за користування кредитом становила 9 508, 95 гривень.
Щодо доводів відповідача ОСОБА_1 щодо нарахування відсотків за користування кредитом поза межами погодженого сторонами строку кредитування, то такі не відповідають дійсності, оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом відбувалося у межах визначеного сторонами строку кредитування, зокрема, з 17 лютого 2024 року по 08 червня 2024 року включно. Загальна сума нарахованих відсотків становить 9 508, 95 гривень, і зазначена сума після закінчення строку дії договору (08 червня 2024 року) не змінювалася.
Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, комісії, суму нарахувань по кожному з видів зобов'язань, а тому він приймається судом як належний та допустимий доказ заборгованості за договором.
Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості. Відповідач не оспорювала даний кредитний договір у судовому порядку, що з огляду на положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину та ненадання суду доказів оспорювання кредитного договору відповідно до ст. 1051 ЦК України свідчить про дійсність договірних відносин, що виникли між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 зроблено висновок, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Матеріалами цивільної справи підтверджується, що у підписаному позичальником договорі визначені тип та розмір процентних ставок плати за користування кредитом: стандартна процентна ставка за кредитом - в день 2, 00000000, фіксована, знижена процентна ставка за кредитом - в день 1, 16272505, фіксована, а також орієнтовна реальна річна процентна ставка у розмірі 12248, 27 процентів.
Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання позичальником умов кредитного договору. Протягом строку кредитування, визначеного в цьому договорі, плата за користування кредитом нараховувалась на залишок заборгованості по кредиту, що, з огляду на неналежність виконання ОСОБА_1 зобов'язань, був інакшим (більшим), ніж викладено у графіку платежів.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що загальна сума до сплати дійсно становила б 14 720, 00 гривень лише у випадку належного виконання позичальником зобов'язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів, чого у справі не встановлено.
Таким чином, твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що розмір існуючої заборгованості складає 9 820, 00 гривень належними доказами не підтверджено, а отже є міркуваннями та припущеннями, на яких не може ґрунтуватись судове рішення.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 посилається на те, що розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом є завищеним, непропорційно великим, що є очевидно несправедливим для неї, як споживача, не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності.
Відповідно до п. 8, 9, 10 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються, в тому числі, процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).
Умови укладеного з відповідачкою кредитного договору таким вимогам відповідають. Нарахування відсотків за користування кредитними коштами не є відповідальністю особи за порушення виконання зобов'язань, отже не підпадає під дію ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування».
За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання в електронній формі позовної заяви у цій справі ТзОВ «Бізнес Позика» у встановленому законом порядку та розмірі сплачено судовий збір у сумі 2 422, 40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 20950 від 15 грудня 2025 року, який у зв'язку із задоволенням позовних вимог підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 133, 141, 258-268 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором про надання кредиту № 490171-КС-001 від 17 лютого 2024 року в сумі 16 544, 90 (Шістнадцять тисяч п'ятсот сорок чотири гривні 90 копійок) гривень, яка складається з: 5 985, 95 (П'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 95 копійок) гривень - заборгованість по тілу кредиту; 9 508, 95 (Дев'ять тисяч п'ятсот вісім гривень 95 копійок) гривень - заборгованість по процентах; 1 050, 00 (Одна тисяча п'ятдесят гривень 00 копійок) гривень - заборгованість за комісією.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2 422, 40 (Дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», адреса: 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, Україна, код ЄДРПОУ: 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено та проголошено 30 березня 2026 року.
Головуюча: Сойма М.М.