07 квітня 2026 року справа № 580/2579/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Паламаря П.Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (18601, м. Черкаси, пр. Хіміків, 50) в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з квартири АДРЕСА_2 належної ОСОБА_1 , накладеного згідно з постановою АА № 967883 від 25.10.2010 Центрального ВДВС Черкаського МУЮ;
- зобов'язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту та заборони відчуження з нерухомого майна, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 13.12.2010 за №10606770, відносно належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 , накладені на підставі постанови АА № 967883 від 25.10.2010.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що державним виконавцем протиправно не знято арешт з його майна, адже виконавче провадження №14421544 з примусового виконання постанови від 23.05.2005 №300 Державної СЕС про стягнення з позивача на користь держави штрафу в розмірі 102,00 грн закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним фактичним виконанням, позивачем сплачено борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що перевіркою АСВП встановлено, що на виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відносно ОСОБА_1 перебувало відкрите виконавче провадження № 14421544 з виконання постанови від 23.05.2005 № 300 Державна СЕС про стягнення на користь Держави штрафу у розмірі 102,00 грн., у якому була наявна заборгованість у сумі 475,70 грн. (102,00 грн. борг, 10,20 грн. в/збір, 363,50 грн. в/витрати). У зв'язку зі сплатою заборгованості у зазначеному проваджені, виконавцем 15.09.2025 прийнято рішення про відновлення виконавчого провадження. Також, 15.09.2025 виконавцем прийнято рішення про завершення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_2 , РНОКПП - відсутній, 13.12.2010 зареєстровано обтяження № 10606770 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 967883 від 25.10.2010 виданої Центральним ВДВС Черкаського МУЮ. Об'єктом обтяження є квартири АДРЕСА_2 . Зазначений вище арешт накладався у відповідності до нормативних документів, що були чинними станом на 28.04.2010. Порядок накладення арешту на майно боржника в період 2010 року передбачав використання бланків суворої звітності з подальшим направленням для виконання до відповідних органів. Оскільки, відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями (далі - Правил) строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, ідентифікувати виконавче провадження в рамках якого накладався вищевказаний арешт не має можливості, так як термін зберігання виконавчого провадження закінчився, тобто виконавче провадження включене до акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення та знищене. Опрацюванням відновленого виконавчого провадження за № 14421544, виконавцем не виявлено, що вищевказаний арешт накладався в рамках даного виконавчого провадження. У зв'язку з тим, що не можливо ідентифікувати виконавче провадження в рамках якого накладався вищевказаний арешт, тому зняти обтяження з майна, у посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на даний час відсутня можливість. Крім цього необхідно зазначити, що виконавець не в змозі здійснити перевірку виконавчих проваджень, що передані до інших відділів у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки технічні можливості бази даних автоматизованої системи виконавчих проваджень унеможливлюють перевірку таких проваджень у зв'язку зі скороченням можливостей пошуку інформації у АСВП. Також повідомляємо, за результатами перевірки АСВП, інших виконавчих проваджень, що перебували/перебувають на виконані у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції відносно ОСОБА_1 не встановлено. На підставі викладеного, просив в частині вимог щодо стягнення з нього судових витрат зі сплати судового збору відмовити, в решті вирішення позовних вимог покладається загалом на розсуд суду.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відносно ОСОБА_1 перебувало виконавче провадження № 14421544 з виконання постанови від 23.05.2005 №300 Державна СЕС про стягнення на користь Держави штрафу у розмірі 102,00 грн., у якому була наявна заборгованість у сумі 475,70 грн. (102,00 грн. борг, 10,20 грн. в/збір, 363,50 грн. в/витрати), що не заперечується сторонами.
У зв'язку зі сплатою заборгованості у зазначеному провадженні, головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) Овечком Ігорем Анатолійовичем 15.09.2025 прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження № 14421544.
Державним виконавцем 15.09.2025 у ВП № 14421544 винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі: 10,20 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у загальній сумі 363,50 грн.
Також, 15.09.2025 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_2 , РНОКПП - відсутній, 13.12.2010 зареєстровано обтяження № 10606770 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 967883 від 25.10.2010 виданої Центральним ВДВС Черкаського МУЮ. Об'єктом обтяження є квартири АДРЕСА_2 .
У зв'язку із закінченням виконавчого провадження з підстав фактичного виконання позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту із зазначеного майна.
Листом від 03.03.2026 №2690/26.21-49 відповідач у знятті арешту відмовив, оскільки невдалося встановити в межах якого виконавчого провадження накладався арешт.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з належного позивачу майна, накладеного згідно з постановою Центрального ВДВС Черкаського МУЮ АА №967883 від 25.10.2010 протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Порядок примусового виконання рішень визначений Законами України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, що був чинний на момент відкриття та закінчення виконавчого провадження, у якому було накладено арешт на нерухоме майно (далі-Закон №606-XIV) та від 02.06.2016 №1404-VІІІ з наступними змінами і доповненнями (далі - Закон №1404-VІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 606-ХІV, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню
Гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні визначала стаття 6 Закону № 606-XIV, відповідно до частини першої якої державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно до покладених на державного виконавця обов'язків, передбачених частиною першою статті 11 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Аналогічна норма міститься і в Законі №1404-VІІІ, частиною першою статті 18 якого закріплено обов'язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи зі змісту статті 25 Закону № 606-ХІV, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Положеннями статті 57 Закону України № 606-ХІV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Як зазначалось вище судом, Центральним ВДВС Черкаського МУЮ накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 .
Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) не може ідентифікувати виконавче провадження в рамках якого накладався вищевказаний арешт.
При цьому, спірні правовідносини виникли у зв'язку із бездіяльністю державного виконавця щодо зняття арешту з нерухомого майна.
Згідно частин 4 і 5 статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону №1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна номер інформаційної довідки 451055055, дата формування 07.11.2025, власником об'єкту обтяження - квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 (договір купівлі-продажу від 06.11.1996).
Суд зазначає, що статтею 41 Конституції України, визначено право кожного вільно володіти користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Положенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначено поняття права власності. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Приписами статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Не зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні за відсутності як самої заборгованості, так і виконавчого провадження, в межах якого відбувається примусове стягнення є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Викладені мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19).
Судом встановлено, що 15.09.2025 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 14421544 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку зі сплатою заборгованості у зазначеному проваджені.
Більше того, за інформацією Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інших виконавчих проваджень, що перебували/перебувають на виконані у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції відносно ОСОБА_1 не встановлено.
Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача про наявність законних підстав для зняття арешту з майна, що йому належить.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) щодо зняття арешту з квартири АДРЕСА_2 належної ОСОБА_1 , накладеного згідно з постановою АА № 967883 від 25.10.2010 Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції є протиправною.
Як наслідок, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити дії щодо зняття арешту та заборони відчуження з нерухомого майна, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 13.12.2010 за №10606770, відносно належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 , накладені на підставі постанови АА № 967883 від 25.10.2010 підлягають до задоволення.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до статті 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 287, 295, 370 КАС України суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з квартири АДРЕСА_2 , належної ОСОБА_1 , накладеного згідно з постановою АА № 967883 від 25.10.2010 Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції.
Зобов'язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту та заборони відчуження з нерухомого майна, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 13.12.2010 за №10606770, відносно належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 , накладені на підставі постанови АА № 967883 від 25.10.2010.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 36157425) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Петро ПАЛАМАР