07 квітня 2026 року Справа № 580/685/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача Лучинович Інни Віталіївни про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності вчинених відповідачем на виконання рішення суду у справі 580/685/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи із 6 (шести) мінімальних пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ: 21366538) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію починаючи з 14.11.2024 в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.
23.02.2026 вх.9065/26 до суду надійшла заява представника позивача в порядку статті 383 КАС України, в якій остання просить:
- винести окрему ухвалу щодо порушень посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в ході виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 у адміністративній справі 580/685/25, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у цій же справі вимог ст.ст.. 19, 129-1 Конституції України, ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 1058-IV, ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в частині нездійснення перерахунку та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії з 01.01.2026 у розмірі 6 мінімальних пенсії за віком, у розмірі, встановленому ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 1058-IV, ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік»;
- окрему ухвалу скерувати на ім'я керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, зобов'язавши останнього усунути зазначені порушення, шляхом невідкладного здійснення перерахунку та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії з 01.01.2026 у розмірі 6 мінімальних пенсії за віком, виходячи з вимог ст.ст. ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 1058-IV, ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік»;
- зобов'язати керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області поінформувати суд про виконання окремої ухвали у 10-денний строк з дня її отримання кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, про що інформувати суд у 10-денний строк з моменту отримання цієї ухвали.
- окрему ухвалу направити до Черкаської обласної прокуратури для вирішення питання про прийняття рішення в порядку ст. 214 КПК України за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, про що інформувати суд у 10-денний строк з моменту отримання цієї ухвали.
Вказана заява обґрунтована тим, що Позивач продовжує отримувати пенсійну виплату у розмірі 6248 грн. (знімки екрану щодо фактичного розміру зарахованої пенсійної виплати у грудні 2025, січні-лютому 2026 року додано). 13.02.2026 до суду надійшло заперечення Відповідача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Яким, останній вказує, в тому числі, що пенсія Позивача підлягає перерахунку, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком станом на 14.11.2024 (дата зобов'язання здійснити перерахунок за рішенням суду). Вказав, що у поточній судовій справі жодних конкретних сум розмірів пенсії суд не присуджував, детальну методику обчислення, як обов'язку відповідача, не вказав. Тому вважає, що питання застосування при обчисленні мінімальної пенсії за віком в Україні у 2026 році розмірі 2595,0 грн виходять за межі заявленого предмета та підстав спору, мотивів судів та змісту резолютивної частини рішення. Погодитись з цим неможливо. За ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить 2595 гривень. Тобто, з 01.01.2026 6 мінімальних пенсій за віком (без урахування надбавок і доплат) становить - 15 570 грн. Та обставина, що суд першої інстанції не наводив конкретні суми і розрахунки в ухваленому рішенні, не звільняє Відповідача від обов'язку виконувати резолютивну частину рішення суду виходячи з поняття «мінімальної пенсії за віком», яка є динамічним показником з огляду на зміну прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Тому у бездіяльності Відповідача, яка полягає у нездійсненні перерахунку пенсії Позивача з 01.01.2026, у розмірі 6 мінімальних пенсії за віком вбачаються порушення вимог ст.ст. ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 1058-IV, ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік».
Представник позивача подала до суду додаткові пояснення в яких просить суд керуватись тим, що зміст заперечень Відповідача від 13.02.2026, а також його лист від 18.02.2026 переконливо свідчить, що останній не має наміру виконувати рішення суду в частині здійснення перерахунку пенсії Позивача, у відповідності до резолютивної частини рішення, а саме у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, які обраховуються, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законами України Про Державний бюджет України на відповідний рік, а також у частині виплати пенсії, позаяк сума розрахованої пенсії та виплаченої є відмінною, а натомість, як вважає Відповідач, рішення суду ним виконано.
Представник відповідача подав до суду заперечення на заяву в якій вказав, що на виконання вищевказаної постанови суду Головним управлінням здійснено перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 починаючи з 14.11.2024 в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідно до статті 1 Закону 1058-ІV мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Згідно із статтею 28 Закону 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено розмір прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність на рівні 2361,00 грн. Розмір пенсії Позивача з 14.11.2024 становить 14 336,82 грн, в тому числі: 14 166, 00 грн - основний розмір пенсії (2361,00 грн (прожитковий мінімум станом на листопад 2024 року) х 6; 170,82 грн - додаткова пенсія інвалідам 3 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС. Таким чином, судове рішення у поточній справі виконане Головним управлінням відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду. Звертаємо увагу суду, що у поточній судовій справі жодних конкретних сум розмірів пенсії суд не присуджував, детальну методику обчислення, як обов'язку відповідача, не вказав. Вимога позивача про застосування при обчисленні мінімальної пенсії за віком в Україні у 2026 році розмірі 2595,0 грн виходять за межі заявленого предмета та підстав спору, мотивів судів та змісту резолютивної частини рішення.
Розглянувши подану заяву та доводи, наведені заявником в її обґрунтування, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно достатті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення, суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України.
Так,стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Суд зазначає, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною 4 статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Таким законом в Україні є Закон України від 02.06.2016 1404-VIII«Про виконавче провадження» (далі - Закон 1404-VIII).
Частина 1статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів(частина 1статті 5 Закону 404-VIII).
За приписами статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цьогоКодексу.
Так, відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно частини 2 статті 383 КАС України визначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Суд зауважує, що вказаний перелік не містить виключень та не передбачає альтернативних вимог до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядкустатті 383 КАС України.
Частинами 4 та 5 статті 383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостоїстатті 18 цього Кодексузобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.
Отже, стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою врозділі IV КАС України Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справахі містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Зі змісту цієї статті вбачається, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Отже, перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов'язково підлягають з'ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку. Звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядкустатті 383 КАС України.
Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі 807/220/18, від 21.03.2019 у справі 805/1458/17, ухвалах від 05.07.2021 у справі 260/636/19, від 18.12.2020 у справі 200/5793/20-а, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядкустатті 383 КАС Україниє винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 08.11.2024 у справі 340/222/20.
Разом з тим, до заяви про здійснення судового контролю в порядку статті 383 КАС України заявником не надано: доказів вчинення виконавцем дій, спрямованих на перевірку стану виконання рішення суду.
Суд наголошує, що перед тим як подати таку заяву, заявник (стягувач) має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення в примусовому порядку відповідно до вимог Закону 1404-VIII, і тільки після того, як він використає усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в нього виникає право звернутися до суду із заявою в порядкустатті 383 КАС України.
З матеріалів справи вбачається, що Черкаським окружним адміністративним судом 23.02.2026 представнику позивача виданий виконавчий лист у справі 580/685/25.
При цьому, жодної інформації про хід виконавчого провадження представник у заяві не надає.
Беручи до уваги вищенаведене, на переконання суду, подана заявником заява в порядку статті 383 КАС України є передчасною оскільки, заявник не надав суду доказів того, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, а тому, звернення з заявою в порядкустатті 383 КАС Українидо суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України "Про виконавче провадження" першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.
Відповідно до частини 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
З огляду на викладене, заяву представника позивача Лучинович Інни Віталіївни про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності вчинених відповідачем на виконання рішення суду у справі 580/685/25, подану в порядку статті 383 КАС України, необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 248, 254, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача Лучинович Інни Віталіївни про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності вчинених відповідачем на виконання рішення суду у справі 580/685/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
СуддяСергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ