Справа № 357/4788/26
1-кс/357/665/26
про арешт майна
01 квітня 2026 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, клопотання слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна, у кримінальному провадженні № 42026112030000021 від 12 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України,
26 березня 2026 року на розгляд слідчого судді надійшло клопотання слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , у якому він просив:
- накласти арешт на мобільний телефон марки «iPhone», моделі «8 Plus», ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІССІD: НОМЕР_2 ; ключі від авто марки «AUDI»; посвідчення добровольця територіальної оборони на ім'я ОСОБА_4 , серії НОМЕР_3 ; посвідчення НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_4 ; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_5 ; шкіряну обкладинку; павербанк сірого кольору; бездротовий павербанк темно зеленого кольору; еспандер; металеву кулькову ручку; ключі; кабель до павербанку; жувальні гумки; грошові кошти номіналом 500 гривень (одна купюра із серійним номером МА9895854); грошову купюру номіналом 20 доларів США (одна купюра з серійним номером MF554829968D), - які 22 березня 2026 року вилучені в ОСОБА_7 , під час затримання в порядку ст. 208 КПК України;
- провести розгляд клопотання без виклику ОСОБА_4 , з метою забезпечення арешту майна та запобігання можливості подальшого відчуження майна третім особам або знищення наявної інформації, яка в сукупності із іншими доказами, у відповідності до ст. 98 КПК України має значення та інтерес для кримінального провадження.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що Білоцерківським районним управлінням поліції Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026112030000021 від 12 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.
У ході досудового розслідування був затриманий ОСОБА_8 та в ході затримання проведений його особистий обшук, за результатами якого виявлені та вилучені: мобільний телефон марки «iPhone», моделі «8 Plus», ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІССІD: НОМЕР_2 ; ключі від авто марки «AUDI»; посвідчення добровольця територіальної оборони на ім'я ОСОБА_4 , серії НОМЕР_3 ; посвідчення НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_4 ; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_5 ; шкіряну обкладинку; павербанк сірого кольору; бездротовий павербанк темно зеленого кольору; еспандер; металеву кулькову ручку; ключі; кабель до павербанку; жувальні гумки; грошові кошти номіналом 500 гривень (одна купюра із серійним номером МА9895854); грошова купюра номіналом 20 доларів США (одна купюра з серійним номером MF554829968D).
23 березня 2026 року вказані речі визнані речовими доказами.
На даний час з метою збереження вказаних речових доказів, постала необхідність в накладенні арешту на них.
Своєю чергою, необхідність розгляду клопотання, без виклику третьої особи щодо майна якої розглядається питання, обґрунтована тим, що ОСОБА_4 дізнавшись про це клопотання, може відчужити майно, яке є речовим доказом, на користь третіх осіб та знищити доказову інформацію, яка знаходиться на них, що унеможливить виконання завдання арешту майна.
Слідчий суддя проводив розгляд клопотання про арешт майна за участі прокурора та з викликом третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна (підозрюваного ОСОБА_4 ).
У слідчого судді не було підстав, передбачених ч. 2 ст. 172 КПК України, для розгляду клопотання про арешт майна без виклику ОСОБА_4 , оскільки майно, яке визнане речовим доказом, має статус тимчасово вилученого і зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Білоцерківського районного управління поліції Національної поліції в Київській області, а тому твердження, що воно може бути відчуженим або може бути знищена доказова інформація, яка міститься на ньому є безпідставним.
Отож, слідчий не довів, що виклик ОСОБА_4 унеможливить забезпечення арешту майна.
У судовому засіданні від 01 квітня 2026 року прокурор ОСОБА_3 підтримував заявлене клопотання за підстав та обставин зазначених у ньому.
До того ж, він доводив, що такі речі, як шкіряна обкладинка, павербанки, еспандер, ключі, ручка, кабель, жувальні гумки, є речовими доказами, оскільки можуть містити потожирові сліди ОСОБА_4 , які в разі необхідності будуть використані для проведення експертизи. Своєю чергою, паспорт може бути використаний ОСОБА_4 для перетину кордону з Республікою Білорусь, а посвідчення використовувалися останнім, як засоби та знаряддя вчиненого злочину.
Крім цього, прокурор ОСОБА_3 , зазначав, що вилучені грошові кошти можливо набуті незаконним шляхом, внаслідок вчиненого злочину, а тому можуть підлягати спеціальній конфіскації.
Захисник ОСОБА_5 частково заперечив проти арешту майна, він вказував, що ключі від авто, паспорт, не підлягають арешту, оскільки не є речовими доказами. До того ж, вилучення в ОСОБА_4 паспорту матиме негативні наслідки в повсякденному житті, оскільки без нього, в разі необхідності, він не зможе засвідчити свою особу.
Слідчий суддя заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали з кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання про арешт майна слід задовольнити частково.
Слідчий суддя зазначає, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Отже, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який полягає у тимчасовому до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: (1) збереження речових доказів; (2) спеціальної конфіскації; (3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; (4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Як передбачено ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
До того ж, на виконання вимог ч. 3 ст. 132 КПК України, слідчий суддя має перевірити: чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; чи потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; чи може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Слідчий суддя зазначає, що досліджені копії матеріалів кримінального провадження, у своїй сукупності та взаємозв'язку обґрунтовано підтверджують наявність події та складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.
Вказаний висновок ґрунтується на досліджених копіях: протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 17 березня 2026 року (а.с. 18-22); заяви ОСОБА_9 від 17 березня 2026 року (а.с. 23); протоколу отримання предметів/документів від 17 березня 2026 року (а.с. 24-25); протоколу огляду речей від 17 березня 2026 року (а.с. 26-33); заяви ОСОБА_9 від 17 березня 2026 року (а.с. 36); протоколу отримання предметів/документів від 17 березня 2026 року (а.с. 37); протоколу огляду документу від 17 березня 2026 року (а.с. 39-49); протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 22 березня 2026 року (а.с. 55-60); заяви ОСОБА_10 від 22 березня 2026 року (а.с. 61); протоколу отримання предметів/документів від 22 березня 2026 року (а.с. 62-63); протоколу огляду речей від 17 березня 2026 року (а.с. 64-73); протоколу огляду місцевості від 22 березня 2026 року (а.с. 76-85); протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22 березня 2026 року (а.с. 89-94); протоколу огляду речей від 23 березня 2026 року (а.с. 98-121); повідомлення про підозру від 23 березня 2026 року (а.с. 128-132).
Зміст вказаних доказів переконав слідчого суддю, що у слідства є обґрунтовані підстави стверджувати, що був вчинений закінчений замах на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні у такому переправленні шляхом надання порад, вказівок, наданням засобів, усунення перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.
Слідчий суддя установив, що майно, на яке слідчий пропонує накласти арешт, було вилучене за результатами обшуку підозрюваного ОСОБА_4 , під час затримання останнього безпосередньо під час замаху на вчинення злочину.
Слідчий суддя вважає, що лише частина із вказаного майна є речовим доказом.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя погоджується, що мобільний телефон марки «iPhone», моделі «8 Plus», ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІССІD: НОМЕР_2 є речовим доказом, оскільки він використовувався для спілкування та організації перетину кордону свідком ОСОБА_10 .
Слідчий суддя погоджується, що ключі від авто марки «AUDI» є речовим доказом, оскільки перевезення ОСОБА_10 здійснювалося на автомобілі «AUDI Q5», н.з. НОМЕР_6 .
Слідчий суддя погоджується, що посвідчення добровольця територіальної оборони на ім'я ОСОБА_4 , серії НОМЕР_3 та посвідчення ОПРУБК 112 на ім'я ОСОБА_4 є речовими доказами, оскільки під час доставки свідка ОСОБА_10 до кордону, вони могли використовуватися, щоб безперешкодно проїжджати блок-пости та уникати перевірок.
Слідчий суддя погоджується, що грошові кошти вилучені в ОСОБА_4 є речовим доказом, оскільки злочин, який розслідується є корисливим, а тому вони можуть бути набутими злочинним шляхом.
Отож, вказане майно повністю відповідає ознакам речових доказів, які містяться в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Натомість, слідчому судді не доведено, що шкіряна обкладинка; павербанк сірого кольору; бездротовий павербанк темно зеленого кольору; еспандер; металева кулькова ручка; ключі; кабель до павербанку; жувальні гумки; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_5 є речовими доказами, оскільки вони не відповідають ознакам наведеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Слідчий суддя зауважує, що рішення слідчого про надання речам статусу речових доказів не є беззаперечним. Під час розгляду клопотання про арешт майна задля їх збереження, суддя повинен перевірити обґрунтованість такого рішення. Якщо статус речового доказу не підтвердиться, суддя має право відмовити в арешті такого майна.
Слідчому судді не наведено жодного аргументу, який би свідчив про те, що вищевказані речі набуті кримінально протиправним шляхом, були знаряддям вчиненого кримінального правопорушення, або є знаряддям вчиненого кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що у разі необхідності проведення експертизи з потожировими слідами, слідство і без вказаних речей володіє достатнім обсягом речовим доказів, які надають можливість їх отримати.
Разом з цим, слідчий суддя вважає, що грошові кошти вилучені в ОСОБА_4 можуть бути об'єктом спеціальної конфіскації.
відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.
Отож, грошові кошти вилучені в ОСОБА_4 , можуть бути піддані спеціальній конфіскації, оскільки формально відповідають ознакам визначеним п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України, адже могли бути одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а ч. 3 ст. 332 КПК України передбачає покарання у виді позбавлення волі.
Слідчий суддя вважає, що остаточне рішення про наявність підстав для спеціальної конфіскації буде ухвалене вже за результатами судового розгляду і на даному етапі кримінального провадження достатньою є лише формальна відповідність його ознакам визначеним у ст. 96-2 КК України.
Слідчий суддя погоджується, що іншим чином, аніж шляхом накладення арешту на майно, а саме: мобільний телефон марки «iPhone», моделі «8 Plus», ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІССІD: НОМЕР_2 , ключі від авто марки «AUDI», посвідчення добровольця територіальної оборони на ім'я ОСОБА_4 , серії НОМЕР_3 ; посвідчення НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_4 ; грошові кошти номіналом 500 гривень (одна купюра із серійним номером МА9895854); грошову купюру номіналом 20 доларів США (одна купюра з серійним номером MF554829968D), які 22 березня 2026 року, забезпечити його збереження, як речового доказу неможливо, оскільки воно через незначний розмір може бути легко знищене, у разі повернення його підозрюваному.
Слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують такий спосіб втручання у право власності, а наслідки для власника майна, які настануть внаслідок арешту є виправданими. У даному випадку необхідність виконання завдання кримінального провадження, зокрема забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, переважає приватний інтерес власника майна.
Отож, виходячи з викладеного, враховуючи вимоги розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, з метою збереження речових доказів, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання прокурора в частині накладення арешту на мобільний телефон марки «iPhone», моделі «8 Plus», ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІССІD: НОМЕР_2 , ключі від авто марки «AUDI», посвідчення добровольця територіальної оборони на ім'я ОСОБА_4 , серії НОМЕР_3 ; посвідчення ОПРУБК 112 на ім'я ОСОБА_4 ; грошові кошти номіналом 500 гривень (одна купюра із серійним номером МА9895854); грошову купюру номіналом 20 доларів США (одна купюра з серійним номером MF554829968D) - задовольнити.
Натомість, в іншій частині клопотання слідчий суддя відмовляє.
Керуючись ст. 170-175, 309-310 КПК України, слідчий суддя
клопотання слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 , затверджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна, - задовольнити частково.
Накласти арешт на мобільний телефон марки «iPhone», моделі «8 Plus», ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІССІD: НОМЕР_2 , ключі від авто марки «AUDI», посвідчення добровольця територіальної оборони на ім'я ОСОБА_4 , серії НОМЕР_3 ; посвідчення НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_4 ; грошові кошти номіналом 500 гривень (одна купюра із серійним номером МА9895854); грошову купюру номіналом 20 доларів США (одна купюра з серійним номером MF554829968D), які 22 березня 2026 року вилучені в ОСОБА_7 , під час затримання в порядку ст. 208 КПК України.
В накладенні арешту на шкіряну обкладинку; павербанк сірого кольору; бездротовий павербанк темно зеленого кольору; еспандер; металеву кулькову ручку; ключі; кабель до павербанку; жувальні гумки; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_5 , - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, безпосередньо до Київського апеляційного суду, протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала виконується негайно слідчим, прокурором.
Повний текст ухвали проголошений - 07 квітня 2026 року о 08:40 год.
Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1