Справа № 560/1596/26
іменем України
07 квітня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок. В обґрунтування позову зазначає, що станом на день видання наказу про виключення його зі списків особового складу відповідачем не був проведений повний розрахунок, у зв'язку з чим він має право на отримання зазначених виплат.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві відповідач позов не визнає. Зазначає, що оскільки при виплаті позивачу коштів, належних при звільненні, був відсутній спір, підстави для застосування до спірних правовідносин положень про виплату середнього заробітку відсутні.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.07.2018 №284 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 13.07.2018.
При звільненні позивача з ним не був проведений повний розрахунок, через що останній звернувся до суду.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі №560/17275/23 позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та з 01.03.2018 по 13.07.2018 з урахуванням березня 2018 як базового місяця.
У подальшому 27.12.2025 відповідач на виконання цього рішення суду виплатив позивачу заборгованість по індексації грошового забезпечення у розмірі 71325,71 грн., що вбачається з наданих суду письмових доказів.
Докази нарахування і виплати позивачу середнього заробітку за період несвоєчасного розрахунку суду не надані.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Згідно із статтею 116 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців. Зміни у ст.116 та 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванні та вирішенні спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення.
Отже, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно можна поділити на 2 частини: до набрання чинності законом 19.07.2022 і після цього.
Як встановлено зі змісту письмових доказів, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 13.07.2018, отже у цей день з ним повинен був бути проведений остаточний розрахунок, тоді як 14.07.2018 є днем початку періоду невиплати.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід обчислювати починаючи з 14.07.2018 (з наступного дня після виключення зі списків особового складу) по 26.12.2025 (день, що передує дню фактичного остаточного розрахунку).
Водночас, період з 14.07.2018 до 18.07.2022 ( набрання чинності Законом №2352-ІХ) підпадає під дію редакції статті 117 КЗпП України до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, суд може застосувати принцип співмірності і зменшити розмір виплати.
Період з 19.07.2022 до 26.12.2025 регулюється нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження періоду виплати працівнику шістьма місяцями.
Судом встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 410,91 грн. (травень 2018 - 12532,85 грн. + червень 2018 - 12532,85 грн. /61 день).
Період затримки остаточного розрахунку з 14.07.2018 по 26.12.2025 (27 грудня 2025 як день виплати не враховується) становить 2723 днів, тому розрахункова величина середнього заробітку складає 1118907,93 грн. (410,91 грн. х 2723 днів).
Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі №825/325/16 вказав на те, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку при звільненні необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, а також те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету.
Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності зазначена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 524/1714/16-а та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які враховуються щодо спірних правовідносин.
У постанові від 30.10.2019 у справі №806/2473/18 Верховний Суд сформував правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати/грошового забезпечення у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.
Судом встановлено, що коефіцієнт істотності частки несвоєчасно виплачених коштів (фактичний розмір виплати за рішенням суду, який надійшов позивачу) у порівнянні із розрахунковою величиною середнього заробітку становить 6,37 % (71325,71/1118907,93 *100).
Сума коштів, що підлягає відшкодуванню за період з 14.07.2018 по 18.07.2022 з урахуванням істотності частки 6,37% розраховується наступним чином: 410,91 (середньоденний заробіток позивача) х 6,37% = 26,17 грн. середньоденна сума відшкодування з урахуванням істотності частки; 26,17 грн. х 1466 (дні затримки розрахунку у період з 14.07.2018 по 18.07.2022) = 38365,22 грн.
Отже, з урахуванням принципу істотності частки середній заробіток/грошове забезпечення за час затримки розрахунку з позивачем за період з 14.07.2018 по 18.07.2022 становить 38365,22 грн.
За період з 19.07.2022 по 26.12.2025 (з урахуванням обмеження часу виплати 6 місяцями відповідно до вимог чинної редакції статті 117 КЗпП України) підлягають врахуванню 184 календарних дні.
Сума середнього заробітку за цей період, розрахована згідно з Порядком №100, становить 75607,44 грн. (410,91 грн. середньоденне грошове забезпечення позивача * 184 дні).
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 зазначає про те, що з огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України і виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.
У пунктах 105 -106 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями розміру простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.
Отже, враховуючи зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим підходом розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку, враховуючи відсоткове співвідношення суми заборгованості від загального розміру належних при звільненні виплат, та зменшення відшкодування до суми, співмірної з виплаченою заборгованістю.
Водночас, оскільки військова частина НОМЕР_1 не надала на виконання вимог ухвали суду відомості про всі належні позивачу виплати на дату звільнення з військової служби (зокрема, із зазначенням тих, що були здійснені у день звільнення, та тих, що виплачені після звільнення), суд позбавлений можливості визначити відсоткове співвідношення суми заборгованості до загального розміру належних при звільненні виплат і, відповідно, вирішити питання про пропорційне зменшення розміру відшкодування до суми, співмірної із фактично виплаченою заборгованістю.
Водночас, оскільки сума виплат за обома періодами, розрахована вище ( 38365,22 грн. + 75607,44 грн. = 113972,66 грн.), істотно перевищує сам розмір виплати (71325,71 грн.), суд вважає можливим, керуючись підходами, визначеними Верховним Судом у подібних правовідносинах, зменшити суму компенсації до 71325,71 грн.
Оскільки відповідач не довів відсутність у позивача права на отримання відповідних виплат, позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задоволити частково.
Визнати протиправною невиплату військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 71325,71 грн. (з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов'язкових платежів відповідно до вимог закону).
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 07 квітня 2026 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя І.С. Козачок