Справа № 420/4613/26
07 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 18 лютого 2026 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код згідно з ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо ненарухвання та невиплати мені, ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), в повному розмірі додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 08.11.2024 року по 21.11.2024 року та з 10.12.2024 року по 02.01.2025 року з розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням мого перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код згідно з ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити мені, ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 08.11.2024 року по 21.11.2024 року та з 10.12.2024 року по 02.01.2025 року з розрахунку 100000 (Сто тисяч) гривен 00 копійок пропорційно дням мого перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що матрос ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходячи службу у Військової частини НОМЕР_1 , 07.11.2024 року отримав поранення, що підтверджується Первинною медичною карткою (форма № 100) від 08.11.2024 року. Після отриманого поранення, позивач, починаючи з 08.11.2024 року по 21.11.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня № 9 Запорізької міської ради», що підтверджується Картою пацієнта, який вибув із стаціонару № 13914 від 21.11.2024 року. Згідно довідки виїзної ВЛК № 2 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 30.11.2024 року № 1542, йому визначено потребу у реабілітаційному лікуванні терміном 21 день в КП ДОСРЦ «Солоний Лиман» ДОР. Так, позивач, з 10.12.2024 року по 02.01.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні у КП ДОСРЦ «Солоний Лиман» ДОР, що підтверджується Виписним епікризом № 4287/861 від 02.01.2025 року. Вищевказане поранення отримане ним під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини, що підтверджуються Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 182/13257 виданою 05.12.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 .
В той же час, додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень за час його лікування внаслідок поранення з 08.11.2024 року по 21.11.2024 року та з 10.12.2024 року по 02.01.2025, йому не нараховувалося та не виплачувалася. У зв'язку з вищевказаним, позивач, 17.12.2025 року, подав рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 , яким просив видати відповідний наказ та передати до фінансового відділу військової частини з метою виплати йому, передбаченої чинним законодавством, додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за період його лікування після отриманого поранення. Командир Військової частини НОМЕР_1 до цього часу відповіді на вказаний рапорт не надав. 05.02.2026 року з цього приводу адвокатом в інтересах позивача була подана скарга до Головного управління захисту прав військовослужбовців Міністерства оборони України, відповіді на яку також не отримано.
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарухвання та невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 08.11.2024 року по 21.11.2024 року та з 10.12.2024 року по 02.01.2025 року з розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Вимоги, викладені в позовній заяві позивачем, військова частина НОМЕР_1 визнає, як такі, що є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, посилаючись в цілому на те, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається лише на медичну документацію, при цьому не надає на підтвердження неправомірних дій відповідача жодних доказів, які б підтвердили відсутність проведених зарахувань на його банківський рахунок, сум належних позивачеві виплат за спірний період. Разом з тим відповідач зазначає, що позивачу було нараховано та виплачено в повному розмірі додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 08.11.2024 року по 21.11.2024 року та з 10.12.2024 року по 02.01.2025 року з розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Вказане підтверджується (додається до відзиву): Довідкою щодо нарахування та виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 та зарплатними відомостями.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
23 березня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов.
Станом на 07 квітня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивачки та відповідача, третіх осіб, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходячи службу у Військової частини НОМЕР_1 , 07.11.2024 року отримав поранення, що підтверджується Первинною медичною карткою (форма № 100) від 08.11.2024 року.
Після отриманого поранення, позивач, починаючи з 08.11.2024 року по 21.11.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня № 9 Запорізької міської ради», що підтверджується Картою пацієнта, який вибув із стаціонару № 13914 від 21.11.2024 року.
Згідно довідки виїзної ВЛК № 2 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 30.11.2024 року № 1542, позивачу визначено потребу у реабілітаційному лікуванні терміном 21 день в КП ДОСРЦ «Солоний Лиман» ДОР.
Так, позивач з 10.12.2024 року по 02.01.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні у КП ДОСРЦ «Солоний Лиман» ДОР, що підтверджується Виписним епікризом № 4287/861 від 02.01.2025 року.
Вищевказане поранення отримане ним під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини, що підтверджуються Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 182/13257 виданою 05.12.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 .
Як вказує у позові позивач, в той же час, додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень за час його лікування внаслідок поранення з 08.11.2024 року по 21.11.2024 року та з 10.12.2024 року по 02.01.2025, йому не нараховувалося та не виплачувалася.
У зв'язку з вищевказаним, він 17.12.2025 року, подав рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 , яким просив видати відповідний наказ та передати до фінансового відділу військової частини з метою виплати мені, передбаченої чинним законодавством, додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за період його лікування після отриманого поранення.
Командир Військової частини НОМЕР_1 станом на момент звернення до суду відповіді на вказаний рапорт не надав.
05.02.2026 року з цього приводу адвокатом в інтересах позивача була подана скарга до Головного управління захисту прав військовослужбовців Міністерства оборони України, відповіді на яку станом на момент звернення до суду не отримано.
23 березня 2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додані докази, з яких судом встановлено наступне.
Відповідач у відзиві зазначив, що позивачу було нараховано та виплачено в повному розмірі додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 08.11.2024 року по 21.11.2024 року та з 10.12.2024 року по 02.01.2025 року з розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, що підтверджується довідкою щодо нарахування та виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 та зарплатними відомостями, доданими до відзиву.
Так, зокрема, із доданої до відзиву довідки ТВО НФЕС-головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 вбачається наступне:
Згідно наказу від 05.12.2024 року № 3121 ОСОБА_1 нараховано додаткову винагороду за період з 01.11.2024р. по 07.11.2024р. з розрахунку 100000,00 грн. - 23333,33 грн.; з 08.11.2024р. по 21.11.2024р. (період лікування) з розрахунку 100000,00 грн. - 46666,67 грн.; з 22.11.2024р. по 25.11.2024р. з розрахунку 30000,00 грн. - 4000,00 грн.
Разом за листопад 2024р. нараховано додатковї винагороди - 74000,00 грн., утримано військовий збір 673,68 грн, до зарахування на картковий рахунок в грудні 2024 року 73 326,32 грн.
Згідно наказу від 05.02.2026 року № 370 ОСОБА_1 нараховано додаткову винагороду за період з 10.12.2024р. по 31.12.2024р. з розрахунку 100000,00 грн. - 70967,74 грн.; з 01.01.2025р. по 01.01.2025р. з розрахунку 100000,00 грн. - 3325,81 грн.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.02.25 № 437 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено за 02.01.2025 - з розрахунку 30 000,00 грн. - 967,74 грн. так як згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.01.25 № 3 прибув 02.01.2025 року з КП ДОСРЦ “Солоний Лиман» с. Новотроїцьке Дніпропетровської області, зі стаціонарного лікування та вибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації з метою виконання службових (бойових) завдань у складі тактичної групи “Покровськ».
Разом за грудень 2024р., січень 2025р. нараховано додаткової винагороди - 74193,55 грн., утримано військовий збір 1052,58, до зарахування на картковий рахунок в лютому 2026 року 73 140,97 грн.
Наданими до відзиву відповідачем зарплатними відомостями підтверджуються вищезазначені нарахування.
Джерела права та висновки суду
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 1 Конституції України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Згідно із статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частинами 1 та 2 статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Як гарантовано частиною 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Згідно із ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає, зокрема, проходження військової служби.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (державні органи).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №260).
Згідно з абзацом 3 пункту 1 розділу І Порядку №260 дія цього Порядку (крім розділів II, V, VI, IX, XII, XVI-XXIV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану продовжувався, воєнний стан діє на даний час.
У справі, що розглядається, спірним є питання про наявність у позивача права на отримання додаткової грошової винагороди під час дії воєнного стану, у періоди з 15.11.2024 року по 13.12.2024 року, з 16.01.2025 року по 05.02.2025 року, з 14.02.2025 року по 24.02.2025 року, з 25.02.2025 року по 12.03.2025 року, з 12.03.2025 року по 23.05.2025 року.
Відповідно до ст. 9-2 Закону № 2011-XII під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції до серпня 2023 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (абз. 1).
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абз. 4).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії (абз. 5, 6).
Вищевказані абзаци пункту 1 Постанови № 168 застосовуються з 24.02.2022.
В серпні 2023 року до вказаної Постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836, яка набрала чинності 11.08.2023.
Абзацом 1 пункту 1 Постанови № 168 (в редакції Постанови №836) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 1-1 (в редакції Постанови №836) на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з абз. 1, 3, 4 п. 1-2 (в редакції Постанови №836) виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Вищевказані абзаци пунктів 1, 1-1, 1-2 Постанови № 168 в редакції Постанови №836 застосовуються з 01.06.2023.
Отже, на період дії воєнного стану Постановою № 168 передбачена виплата додаткової винагороди, починаючи з 24.02.2022, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які безпосередньо перебувають у зоні бойових дій та беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, зміст пункту 1 Постанови № 168 визначає обов'язкові умови виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн, а саме: період дії воєнного стану; безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, або перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення; наявність наказу командира.
11.08.2023 до Постанови № 168 внесено зміни на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836, зокрема, Постанову № 168 доповнено пунктом 1-1, згідно з абз. 1, 2 якого на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
За змістом абз. 1, 3, 4 п. 1-2 (в редакції Постанови №836) виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Вищевказані абзаци пунктів 1-1, 1-2 Постанови № 168 в редакції Постанови №836 застосовуються з 01.06.2023.
Таким чином, до червня 2023 року виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у зв'язку з безпосередньою участю у зоні бойових дій, або пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, чи перебуванні у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення, підлягала у розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у зоні бойових дій, перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, а з 01.06.2023 - в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць.
Пунктом 2-1 Постанови № 168 (який застосовується з 24.02.2022) установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають, зокрема, порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови.
Виплата військовослужбовцям Збройних Сил України у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, додаткової винагороди у розмірі 100000 також передбачена Порядком №260, згідно з абзацом 4 пункту 11 розділу XXXIV якого у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення №402), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (п. 12 розділу XXXIV Порядку №260).
Таким чином, підставою для виплати військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є наказ командира військової частини, де такий військовослужбовець проходить службу, виданий на підставі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення №402.
На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України (п. 17 розділу І Порядку №260).
Порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України у спірному періоді, встановлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою від 25.03.2022 № 248/1298, в якій зазначено, зокрема:
1. Під терміном “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка(який) веде воєнні(бойові) дії у складі діючих угрупувань військ(сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних(бойових)дій; бойових(спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових(спеціальних) завдань військовою частиною(підрозділом, утому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу(контрнаступу, контратаки)) підчас перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ(сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ(сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань зведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань зведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
2. На період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); 30000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
3. Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави-відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі бойових наказів (бойове розпорядження), журналів бойових дій (вахтовий, журнал) або журналів ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапортів (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
5. Виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (військових частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командиром (начальником) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов'язково зазначити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 2 до цієї телеграми).
6. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
8. У період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмірі 100 000 грн за весь час безпосереднього перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
10. До наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включати військовослужбовців, які, зокрема, самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - з дня самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), оголошеного наказом командира; у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення.
Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходячи службу у Військової частини НОМЕР_1 , 07.11.2024 року отримав поранення, що підтверджується Первинною медичною карткою (форма № 100) від 08.11.2024 року.
Після отриманого поранення, позивач, починаючи з 08.11.2024 року по 21.11.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня № 9 Запорізької міської ради», що підтверджується Картою пацієнта, який вибув із стаціонару № 13914 від 21.11.2024 року.
Згідно довідки виїзної ВЛК № 2 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 30.11.2024 року № 1542, позивачу визначено потребу у реабілітаційному лікуванні терміном 21 день в КП ДОСРЦ «Солоний Лиман» ДОР.
Так, позивач з 10.12.2024 року по 02.01.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні у КП ДОСРЦ «Солоний Лиман» ДОР, що підтверджується Виписним епікризом № 4287/861 від 02.01.2025 року.
Вищевказане поранення отримане ним під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини, що підтверджуються Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 182/13257 виданою 05.12.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 .
Як вказує у позові позивач, в той же час, додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень за час його лікування внаслідок поранення з 08.11.2024 року по 21.11.2024 року та з 10.12.2024 року по 02.01.2025, йому не нараховувалося та не виплачувалася.
У зв'язку з вищевказаним, він 17.12.2025 року, подав рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 , яким просив видати відповідний наказ та передати до фінансового відділу військової частини з метою виплати мені, передбаченої чинним законодавством, додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за період його лікування після отриманого поранення.
Командир Військової частини НОМЕР_1 станом на момент звернення до суду відповіді на вказаний рапорт не надав.
05.02.2026 року з цього приводу адвокатом в інтересах позивача була подана скарга до Головного управління захисту прав військовослужбовців Міністерства оборони України, відповіді на яку станом на момент звернення до суду не отримано.
При цьому, відповідач у відзиві зазначив, що позивачу було нараховано та виплачено в повному розмірі додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 08.11.2024 року по 21.11.2024 року та з 10.12.2024 року по 02.01.2025 року з розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, що підтверджується довідкою щодо нарахування та виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 та зарплатними відомостями, доданими до відзиву.
Так, зокрема, із доданої до відзиву довідки ТВО НФЕС-головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 вбачається наступне:
Згідно наказу від 05.12.2024 року № 3121 ОСОБА_1 нараховано додаткову винагороду за період з 01.11.2024р. по 07.11.2024р. з розрахунку 100000,00 грн. - 23333,33 грн.; з 08.11.2024р. по 21.11.2024р. (період лікування) з розрахунку 100000,00 грн. - 46666,67 грн.; з 22.11.2024р. по 25.11.2024р. з розрахунку 30000,00 грн. - 4000,00 грн.
Разом за листопад 2024р. нараховано додатковї винагороди - 74000,00 грн., утримано військовий збір 673,68 грн, до зарахування на картковий рахунок в грудні 2024 року 73 326,32 грн.
Згідно наказу від 05.02.2026 року № 370 ОСОБА_1 нараховано додаткову винагороду за період з 10.12.2024р. по 31.12.2024р. з розрахунку 100000,00 грн. - 70967,74 грн.; з 01.01.2025р. по 01.01.2025р. з розрахунку 100000,00 грн. - 3325,81 грн.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.02.25 № 437 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено за 02.01.2025 - з розрахунку 30 000,00 грн. - 967,74 грн. так як згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.01.25 № 3 прибув 02.01.2025 року з КП ДОСРЦ “Солоний Лиман» с. Новотроїцьке Дніпропетровської області, зі стаціонарного лікування та вибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації з метою виконання службових (бойових) завдань у складі тактичної групи “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Разом за грудень 2024р., січень 2025р. нараховано додаткової винагороди - 74193,55 грн., утримано військовий збір 1052,58, до зарахування на картковий рахунок в лютому 2026 року 73 140,97 грн.
Наданими до відзиву відповідачем зарплатними відомостями підтверджуються вищезазначені нарахування.
Оцінюючи встановлені обставини справи у їх сукупності та надані сторонами докази, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач дійсно проходив військову службу, отримав поранення під час виконання бойових завдань та перебував на стаціонарному лікуванні у відповідні періоди, що підтверджується належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.
Разом з тим, спір у даній справі зводиться не до наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, а до факту її нарахування та виплати відповідачем.
Як вбачається з наданих відповідачем доказів, зокрема довідки щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, наказів командира військової частини та розрахунково-платіжних відомостей, позивачу було нараховано додаткову винагороду за спірні періоди саме у розмірі 100000 грн на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Зокрема, за період з 08.11.2024 року по 21.11.2024 року позивачу нараховано додаткову винагороду у сумі 46666,67 грн, а за період з 10.12.2024 року по 01.01.2025 року - відповідні суми, що у сукупності підтверджують здійснення нарахувань у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 168.
Надані відповідачем зарплатні відомості підтверджують не лише факт нарахування, а й фактичне перерахування грошових коштів на рахунок позивача.
Водночас, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин невиплати або неповної виплати спірної додаткової винагороди, зокрема виписок з банківського рахунку, які б спростовували доводи відповідача.
Самі по собі твердження позивача про невиплату грошового забезпечення без належного документального підтвердження не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 168 та Порядку № 260, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів військових частин. Як встановлено судом, такі накази відповідачем були видані, а позивач включений до відповідних наказів про виплату.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах наданих повноважень, у спосіб, визначений законом, та здійснив нарахування і виплату додаткової винагороди позивачу у повному обсязі.
Доводи позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
З огляду на викладене, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя С.О. Cтефанов
.