07 квітня 2026 р. № 400/9700/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі по тексту - Відповідач) з вимогами про:
- визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.01.2024 року № 10814290903, № 10914290903, № 11014290903, № 11114290903, № 11214290903, № 11314290903, № 11414290903, № 11514290903, № 11614290903, № 11714290903, № 11814290903;
- визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.01.2024 року № 19414290903, № 19514290903, № 19614290903, № 19714290903, № 19814290903, № 19914290903, № 20014290903, № 20114290903, № 20214290903, № 20314290903.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що за змістом Порядку № 1204 у формі податкового повідомлення-рішення «С» (додаток № 19 Порядку № 1204) в тексті контролюючий орган повинен був здійснити посилання саме на акт перевірки (номер, дата складання), на підставі якого вказане податкове повідомлення-рішення було прийняте, однак в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях замість посилання на Акт перевірки податковий орган зазначив слово «Висновок». Крім того, Відповідачем протиправно застосовано до Позивача штраф у розмірі 17000 грн. за кожне не подання звіту, хоча відповідно до частини другої ст. 17 ЗУ № 481/95-ВР на день прийняття ППР податковий орган повинен був застосувати штраф у розмірі 1020 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року в задоволенні позову відмовлено (головуючий суддя Мороз А.О.).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року залишено апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
17.07.2025 року Постановою Верховного Суду у справі №400/9700/24 скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 року. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025 року, головуючим у справі визначено суддю Лісовську Н.В..
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 року адміністративну справу №400/9700/24 прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
20.08.2025 р. Відповідач подав відзив на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.01.2024 року та 05.01.2024 року прийняті на підставі висновків від 28.12.2023 року та 04.01.2024 року, які, враховуючи абзац 3 пункту 5 Порядку № 790, є матеріалами податкового органу, а тому контролюючим органом податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно. ГУ ДПС у Миколаївській області застосовано 17 000 грн. штрафу за кожен факт порушення, так як Позивачем порушено вимоги ч. 3 ст. 16 Закону № 481 щодо неподання саме щомісячних звітів, тоді як застосування штрафу в сумі 1 020 грн. стосується щорічного звіту.
22.08.2025 р. Позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що у відзиві на позовну заяву Відповідачем не враховано висновки Верховного суду зазначені в постанові від 17.07.2025 р. Відповідач наполягає на тому, що відповідні Висновки, що ним складались, є матеріалами податкових органів щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, проте Відповідач не вказує правових норм, які наділяють податкові органи правом складати такі Висновки.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є фізичної особою-підприємцем, який перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Миколаївській області та має ліцензію № 99010820190 за видом діяльності 11.02 виробництво виноградних вин, термін дії з 19.07.19 р. до 15.07.24 р.
Головним управлінням ДПС у Миколаївській області встановлено факт неподання Позивачем звіту за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2022 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2023 року до органу ДПС за основним місцем обліку 1409 - Головне управління ДПС у Миколаївській області (Южноукраїнська ДПІ), про що складено висновки про неподання чи несвоєчасне подання звіту та подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах від 28.12.2023 року № 1959/14-29-09-03-05, № 1960/14-29-09-03-05, №1961/14-29-09-03-05, № 1962/14-29-09-03-05, № 1963/14-29-09-03-05, № 1964/14-29-09 03-05, № 1965/14-29-09-03-05, № 1966/14-29-09-03-05, № 1967/14-29-09-03-05, № 1968/14-29-09-03-05, № 1969/14-29-09-03-05 та від 04.01.2024 року № 14/14-29-09-03-05, № 15/14-29-09-03-05, №16/14-29-09-03-05, № 17/14-29-09-03-05, № 18/14-29-09-03-05, № 19/14-29-09-03-05, №20/14-29-09-03-05, № 21/14-29-09-03-05, № 22/14-29-09-03-05, № 23/14-29-09-03-05 відповідно.
Зазначеними висновками було встановлено порушення Позивачем частини 3 статті 16 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненнями.
На підставі вищевказаних висновків контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.01.2024 року № 10814290903, № 10914290903, № 11014290903, № 11114290903, № 11214290903, № 11314290903, № 11414290903, № 11514290903, № 11614290903, № 11714290903, № 11814290903; від 05.01.2024 року № 19414290903, № 19514290903, № 19614290903, № 19714290903, № 19814290903, № 19914290903, № 20014290903, № 20114290903, № 20214290903, № 20314290903, якими застосовано штраф 17 000 грн. за кожне порушення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі - Закон України № 481/95-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначені основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Частиною 1 ст. 16 Закону України № 481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Зокрема, ч. 3 ст. 16 Закону України № 481/95-ВР визначено, що суб'єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України №481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Так, абз. 18 ч. 2 ст. 17 Закону України №481/95-ВР встановлено, що за неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень.
Згідно з ч. 4, 5 ст. 17 Закону України №481/95-ВР, рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України. У разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.
Відповідно до п. п. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Сторонами фактично не заперечується, що Позивачем не подані щомісячні звіти до контролюючого органу про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв протягом 2022 року, 2023 року.
При цьому, суд зазначає, що з 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 20.12.2016 № 1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», яким скасовано необхідність подання суб'єктами господарювання, які отримали ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, звітності щодо обсягів виробництва та обігу такої продукції. Разом з тим, даною нормою звільнено від надмірної «бюрократизації» лише суб'єктів господарювання які здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Щомісячне звітування про обсяги виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів залишається обов'язковим для суб'єктів господарювання, які отримали ліцензію на виробництво та/або оптову торгівлю цією продукцією та здійснюють таку діяльність та/або імпорт, експорт цієї продукції.
Позивач має ліцензію № 99010820190 на виробництво алкогольних напоїв, а отже є суб'єктом обов'язкового звітування, відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо посилань Позивача на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято не на підставі акту, а на підставі висновку то, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. № 790 (далі - Порядок № 790, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:
- акт перевірки додержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;
- результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;
- матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Таким чином, враховуючи абз. 3 пун. 5 Порядку № 790, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі висновків, які є матеріалами податкового органу, а отже прийняті з визначених підстав для застосування фінансових санкцій.
Виходячи із підходів, сформованих Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 року у справі № 826/17123/18, оскаржуючи податкові повідомлення-рішення платник податків не позбавлений права посилатись на порушення порядку реалізації відповідних контрольних функцій, що були передумовою прийняття рішень, яким судами, поряд із встановленими порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка.
Суд вказує на те, що Позивачем не були оскаржені наказ на призначення перевірки та/або дії відповідача щодо призначення перевірки.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, відтак у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Згідно ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст. 2, 19, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54005, ідентифікаційний код 44104027) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 07.03.2026 р.
Суддя Н.В. Лісовська