07 квітня 2026 року м. Київ справа №320/2972/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у м.Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень.,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 червня 2024 року № 63891240208, № 63888240208, № 63912240208, № 63913240208.
Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивач ані повідомлення про надання податкової декларації, ані повідомлення про початок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, та самі податкові повідомлення - рішення не отримувала. Крім того, з матеріалів перевірки не зрозуміло, на підставі яких документів відповідачем прийнято висновок про отримання у 2020 році доходу у вигляді вартості об'єкта спадщини.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2025р. відкрито провадження у справі №320/2972/25, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача: докази направлення та отримання позивачем спірних податкових повідомлень-рішень; матеріалів проведеної перевірки позивача (документи на підтвердження існування фактичних підстав призначення перевірки, накази, направлення, акт проведеної перевірки з додатками); обґрунтований та вмотивований розрахунок спірних податкових повідомлень-рішень; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.
Представником відповідача, через систему "Електронний Суд", 20.03.2025р. подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, проти задоволення позову заперечує, з підстав того, що платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 не подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2020 рік, та відповідно не включено до загального річного оподаткованого доходу за 2020 рік доходи, отримані у вигляді вартості об'єкта спадщини у сумі 308 595 грн., які підлягають відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи, чим порушено п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст.164 з урахуванням вимог п.п. 174.2.2 п.174.2 ст. 174 Податкового кодексу України. Таким чином, відповідач вважає, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Крім того, разом з відзивом, представником відповідача надано витребувані докази.
18.02.2026р., представником позивача через систему "Електронний Суд" подано клопотання про прискорення розгляду справи.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 є фізичною особою та платником податків в розумінні приписів Податкового кодексу України.
Згідно з відомостями ЦБД ДРФО ДПС України в період з 01.01.2020р. по 31.12.2020р. платник податків - фізична особа ОСОБА_1 отримала доходи за ознакою доходу "114".
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.12.2020р., виданого державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Русіною Н.О., гр. ОСОБА_1 , є спадкоємицею майна зазначеного у заповіті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з вказаним свідоцтвом, спадщина на яку видане свідоцтво, складається з садового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість спадкового майна складає - 252 205, 00 грн.
Крім того, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.12.2020р., виданого державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Русіною Н.О., гр. ОСОБА_1 , є спадкоємицею майна зазначеного у заповіті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з вказаним свідоцтвом, спадщина на яку видане свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 0,0494 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3221287201:01:064:0103). Вартість спадкового майна складає - 56 390, 00 грн.
Від Дев'ятої київської державної нотаріальної контори надійшов лист про надання інформації від 10.06.2021р. №2907/01-16, стосовно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що було видано свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, загальна вартість якого - 308 595, 00 грн., та одночасно повідомлено, що у звіті 1 - ДФ за 4 квартал 2020 року правильно відображена інформація, щодо отримання вищевказаним громадянином доходу за ознакою 114.
На підставі вказаної інформації, відповідачем прийнято наказ №2321-п від 08.04.2024р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ).
Головним управління ДПС у м. Києві на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п 78.1.2 п. 78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 08.04.2024р. № 2324-п проведена документальна позапланова невиїзна перевірка.
За результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді вартості об'єкта спадщини за період з 01.01.2020р. по 31.12.2020р., складено акт від 23.05.2024р. №52044/Ж5/26-15-24-02-08/2469115365, яким було встановлено наступні порушення:
- п.179.1 ст.179 розділу ІV Податкового кодексу України, з урахуванням вимог п.п.49.18.4 п.49.18, п.49.2 ст. 49 Кодексу, не надано до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДПС у м.Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2020 рік;
- п.п. "а" п.176.1 п.176, п.44.1, п.44.3, ст. 44 Податкового кодексу України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу;
- п.п.168.2.1 п.168.2 ст. 168 з урахуванням п.п. 164.2.10 п.164.2 ст. 164 п.п. 174.2.2. п.174.2 ст. 174 Податкового кодексу України, не задекларовано дохід у вигляді вартості об'єкту спадщини, що підлягає оподаткуванню, на загальну суму 308 595, 00 грн., та відповідно занижено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2020 рік, на загальну суму 15 429, 75 грн.;
- п.п.1,2, п.п.1.3 п. 161 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень Кодексу, не задекларовано дохід у вартості об'єкту спадщини, що підлягає оподаткуванню на загальну суму 308 595,00 грн., та відповідно занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2020 рік в розмірі 4 628, 93 грн.
За наслідками акту, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:
- податкове повідомлення рішення від 28.06.2024р. №63891240208, яким занижено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 5 786, 16 грн., у тому числі сума основна грошового зобов'язання 4 628, 93грн., сума за штрафними (фінансовими) санкціями 1 157,23 грн.;
- податкове повідомлення рішення від 28.06.2024р. №63912240208, згідно з яким нараховано штрафні санкції за несвоєчасне подання звітності за 2020 рік на суму 340,00 грн.;
- податкове повідомлення рішення від 28.06.2024р. №63913240208, згідно з яким нараховано штрафні санкції за ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткування доходу за 2020 рік на суму 1020 грн.;
- податкове повідомлення рішення від 28.06.2024р. №63888240208, яким занижено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 19 287, 19 грн., у тому числі сума основна грошового зобов'язання 15429,75 грн., сума за штрафними (фінансовими) санкціями 3857,44 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулася до суду із вказаним позовом.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (ПКУ).
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПКУ, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПКУ, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
Згідно з пп.14.1.55 п.14.1 ст.14 ПКУ дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.
Згідно з пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПКУ платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Пунктом 163.1 ст.163 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування резидента є:- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до п.164.1 ст.164 ПКУ базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах (п.164.3 ст.164 ПКУ).
Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п.164.4. ст.164 ПКУ).
Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено ст.168 ПКУ.
Згідно з пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 ПКУ платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Одночасно доходи, визначені ст.163 ПКУ є об'єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування (п.161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Положення підпунктів 83.1.1, 83.1.2, 83.1.6 п.83.1 ст.83 ПКУ передбачають, що матеріалами, які є підставою для висновків під час проведення перевірок є документи, визначені ПКУ, податкова інформація та інші матеріали, отримані у порядку та у спосіб, передбачені ПКУ або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи ДПС.
Відповідно до ст. 72 ПКУ для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органу ДПС використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національного банку України, банків, інших фінансових установ, від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів, за наслідками податкового контролю, а також інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, зокрема відомості декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та/або добровільно чи за запитом надана органу ДПС в установленому законом порядку. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи ДПС завдань та функцій.
Згідно з актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 23.05.2024р. №52044/Ж5/26-15-24-02-08/2469115365, перевіркою правильності визначення загального річного оподаткованого доходу платника податків - фізичної особи, відображеного в податковій декларації, встановлено незадекларований дохід, отриманий у спадщину (подарований) від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого та другого ступеня споріднення за 2020 рік, в результаті чого платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 занижено загальний річний оподаткований дохід.
Відповідно до відомостей з ЦБД ДРФО ДПС України ОСОБА_1 в 2020 році отримала дохід, отриманий у спадщину від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого та другого ступеня споріднення (ознака доходу 114) в загальній сумі 308 595,00 грн.
Згідно із інформацією Дев'ятою районною державної нотаріальної контори, сума отриманого доходу внаслідок прийняття в дарунок чи у спадщину об'єктів нерухомого майна протягом 2020 року ОСОБА_1 - 308 595,00 грн (114 ознака), ступінь споріднення відсутній.
В акті зазначено, що сума податку на доходи фізичних осіб за 2020 рік складає: 308 595, 00 грн х 5% = 15 429,75 грн.
Розрахунок військового збору за 2020 рік складає: 308 595, 00 грн. х 1,5% = 4 628, 93 грн.
Суд зауважує, що особливості оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав викладені у статті 174 ПКУ.
Згідно з п. 174.2 ст. 174 ПКУ об'єкти спадщини оподатковуються: п.п.174.2.1. за нульовою ставкою:
а) об'єкти спадщини, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення;
б) вартість власності, зазначеної в підпунктах «а», «б», «ґ» пункту 174.1 цієї статті, що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість власності, зазначеної в підпунктах «а», «б» пункту 174.1, що успадковуються дитиною з інвалідністю;
в) грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 - 1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем;
пп.174.2.2 за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не зазначені у підпункті 174.2.1 цього пункту;
пп.174.2.3. за ставкою, визначеною у пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу, для будь якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця нерезидента, та для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем нерезидентом від спадкодавця-резидента.
Згідно з пп.14.1.263 п.14.1 ст.14 ПКУ членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені; членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Згідно з п.167.2 ст.167 ПКУ ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених розділом IV.
Підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПКУ визначено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Відповідно до п.174.3 ст.174 ПКУ особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
З 03.08.2014 року набрав чинності Закон України від 31.07.2014 №1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» (далі - Закон №1621-VII), яким на період до 01.01.2015 року запроваджено військовий збір. Відповідно до пп.1.1 п.161 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ з урахуванням змін, внесених Законом №1621-VII платниками військового збору є особи, визначені п.162.1ст.162 ПКУ, а саме фізична особа резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент.
Законом України від 28.12.2014 року №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015 року, до ПКУ внесено зміни в частині оподаткування військовим збором. Так, відповідно до пункту 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПКУ оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.
Відповідно до пп.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ, зокрема:
- для резидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України;
- для нерезидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно до пп.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПКУ загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Відповідно до п.164.2 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: …164.2.10 дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ.
Відповідальною за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 ПКУ:
а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;
б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету».
Відповідно до вимог п.п.54.3.1 п.54.3 ст.54 ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишив за заповітом садовий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0494 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3221287201:01:064:0103).
Державним нотаріусом Дев'ятої Київської нотаріальної контори Русіною Н.О., 10.12.2020р., видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
З урахуванням вищезазначеного, позивач протиправно не подала податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік та не відобразила дохід, отриманий у спадщину від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого та другого ступеня споріднення та не сплатила податок на доходи фізичних осіб, військовий збір.
Щодо посилань позивача у позовній заяві на порушення, пов'язані з порядком повідомлення подання податкової декларації, повідомлення про початок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про подання податкової декларації №861/М/26-15-24-11-16 від 18.03.2021р., направлено за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане повідомлення отримано позивачем особисто 30.03.2021р., що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленню про вручення поштового відправлення.
Повідомлення про подання податкової декларації №6462/М/26-15-07-09-04-27 від 02.07.2021р., направлено за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане повідомлення повернулося до податкового органу за закінченням терміну зберігання.
Наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 № 2321-п від 08.04.2024р., направлено за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане повідомлення повернулося до податкового органу за закінченням терміну зберігання.
Акт про результати документальної позапланової перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 №52044/Ж5/26-15-24-02-08/ НОМЕР_1 від 23.05.2024р., направлено за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане повідомлення повернулося до податкового органу за закінченням терміну зберігання.
Податкові повідомлення - рішення від 28 червня 2024 року № 63891240208, № 63888240208, № 63912240208, № 63913240208, направлено за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане повідомлення повернулося до податкового органу за закінченням терміну зберігання.
Представником позивача зазначається, що ОСОБА_1 не могла отримувати поштову кореспонденцію за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки вона там не проживала, та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак, суд зазначає, що дане твердження є хибним з огляду на те, що АДРЕСА_3 відповідно до Рішення Київської міської ради № 5565/5606 від 27.10.2022р. "Про перейменування вулиці Мартиросяна в Солом'янському районі міста Києва" перейменовано на вул. Сергія Берегового.
А тому відповідачем направлення документів відбувалося відповідно до вимог чинного законодавства та за адресою місця реєстрації позивача.
Додатково суд звертає увагу, що позовна заява не містить доказів того, що позивач отримав спадщину від фізичної особи, що є членом сім'ї першого та другого ступеня споріднення, докази в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 28 червня 2024 року № 63891240208, № 63888240208, № 63912240208, № 63913240208, є правомірними та такими, що прийняті у межах та у спосіб визначений Податковим кодексом України, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку суду, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, покладені на них обов'язки доказування було виконано з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.