07 квітня 2026 року м. Київ справа №320/58753/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити
певні дії.,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі-відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач- 2) в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, що полягає у невирішені питання, щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 , а саме про виключення його з військового обліку по стану здоров'я згідно інформації у його тимчасовому посвідченні замість військового квитка № НОМЕР_1 ;
зобов'язати Міністерство оборони України організувати внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 , а саме - про його виключення з військового обліку на підставі п. 3 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»;
визнати протиправною постановку (взяття) на військовий облік військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 ;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 скасувати запис у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 , а саме - про його постановку на військовий облік в статусі військовозобов'язаного.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перебування позивача на військовому обліку протирічить законодавству України та позивач протиправно не виключений з військового обліку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2025р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представником відповідача-1, через систему «Електронний Суд», 02.02.2026р., подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує у повному обсязі з підстав того, що хоча доступ до реєстру «Оберіг» мають Міністерство оборони України, Генеральний штаб Збройних Сил України, Служба безпеки України та Служба зовнішньої розвідки, а також ТЦК та СП, як органи ведення реєстру, проте змінювати облікові дані в реєстрі мають право лише уповноваженні представники районних ТЦК та СП. Тому відповідач -1 вважає, що позовні вимоги, щодо необхідності Міноборони, як держателю Реєстру, вносити будь яку інформацію відносно громадян України є необгрунтованими та задоволенню не підлягають. Крім того, обов'язковою умовою для застосування інституту судового захисту має бути порушення однією стороною законних прав та охоронюваних інтересів іншої сторони. При цьому, як вбачається з поданої позовної заяви з додатками, Міністерство оборони України, не порушило жодних прав позивача.
Представником відповідача - 2, 01.01.2026р., через систему «Електронний Суд» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує у повному обсязі, з підстав того, що згідно тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 виданого 23.04.2021р. ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач був знятий з військового обліку згідно п. 6.3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 04.04.2006р. Позивач був саме знятий з військового обліку, а не виключений з нього. Разом з тим, у позовних вимогах позивач просить суд, визнати протиправною бездіяльність відповідача-2, щодо невнесення до електронного реєстру інформації про його виключення з військового обліку та зобов'язання внести відповідні зміни до реєстру, щодо виключення з військового обліку. Законодавець у статті 37 Закону №2232 - ХІІ чітко виокремлює поняття «зняття» з військового обліку та «виключення» з військового обліку, при цьому, при знятті з військового обліку передбачено можливість повторного взяття військовозобов'язаного на такий облік.
Отже різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону №2232-ХІІ відповідачем вбачається, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних.
Водночас, щодо посилання у посвідчені № НОМЕР_1 , виданому 20.03.2008 року ІНФОРМАЦІЯ_5 на ст. п.п.3 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», як підставу зняття з військового обліку відповідач зазначає наступне.
Поняття «зняття» з військового обліку та «виключення» з військового обліку передбачалися Законом №2232-ХІІ станом на 28.03.2008 рік.
Частина 5 статті 37 Закону № 2232-ХІІ, регулювала відносини із зняття з військового обліку призовників та військовозоб'язаних у військових комісаріатах, положення частини 6 - виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах. У посвідчені № НОМЕР_1 зазначено саме про «зняття» з обліку позивача, а посилання на п.п.3 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» слугує підставою для такого зняття.
При цьому, представник відповідача - 2, звертає увагу суду, що частина 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ, регулює «виключення» з військового обліку, проте таке посилання не змінює факту саме зняття позивача з обліку.
Крім того, відповідачем-1, через систему «Електронний Суд», 31.12.2025р., подано клопотання про заміну неналежного відповідача, шляхом виключення Міністерства оборони України із складу відповідачів, як неналежного в розумінні КАС України.
02.01.2026р., представником позивача через систему «Електронний Суд» подано заперечення на клопотання про заміну неналежного відповідача.
Розглянувши клопотання Міністерства оборони України про виключення відповідача зі складу учасників даної справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Згідно із ч. 4 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Таким чином, з огляду на те, що вказаною вище статтею не передбачена можливість виключення відповідача зі складу учасників у справи та оскільки позивач не згоден із таким виключенням, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача-1.
29.01.2026р. представником позивача через систему «Електронний Суд» подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої позовні вимоги підтримує у тому числі з підстав визначених у позовній заяві.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви на позовну заяву, відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , є громадянином України та відповідно до військово - облікового документа (тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 ), 08.02.2008 року визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку за станом здоров'я військово - лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі ст.12А Наказу № 207 Міністерства оборони України.
В подальшому, у мобільному застосунку «Резерв+», позивачем встановлено, відсутність інформації про виключення його з військового обліку за станом здоров'я, та разом з тим наявна інформація про те, що він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 та має статус військовозобов'язаного.
У зв'язку із цим, позивач звертався із заявою до відповідача - 2, щодо внесення правильної інформації про його виключення з військового обліку згідно паперового ВОД.
Листом від 22.08.2025р. №5/10009, ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено, що за даними АІТС «Оберіг», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних рядового, сержантського і старшинського складу запасу у ІНФОРМАЦІЯ_7 . На військовий облік взято на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024р. № 932 в автоматичному режимі. Також, в автоматичному режимі, шляхом електронної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних, позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом з тим, повідомлено, що відповідно до вимог пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби. Виключення з військового обліку військовозобов'язаного, як непридатного до військової служби за станом здоров'я можливо виключно на підставі постанови військово - лікарської комісії оформленої свідоцтвом про хворобу.
Вважаючи, бездіяльність та дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі по тексту - Закон № 2232-ХІІ).
За приписами частин третьої, дев'ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ, військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно приписів ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно допунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Відповідно достатті 1 Закону № 1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ведення військового обліку громадян України; 2) забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом в мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку. (стаття 2 Закону № 1951-VIII).
Відповідно до ч.1, 8, 9 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядниками Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України та розвідувальний орган Міністерства оборони України (далі - розпорядник Реєстру).
Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру. Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі-Порядок 1487).
За пунктом 3 цього Порядку військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1487 з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
За п.15 цього Порядку за умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»:
взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
Відповідно до п. 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
За п. 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством (…)
виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими, визнані непридатними до військової служби, досягли граничного віку перебування в запасі, припинили громадянство України;
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього (…)
Відповідно до абз. 2 п. 82 Порядку № 1487 особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Згідно пункту 1 Додатку 2 Порядку №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу).
Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Згідно підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 Порядку №1487 у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №932, затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі-Порядок № 932).
Пункт 1 Порядку №932 визначає:
механізм реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - експериментальний проект) шляхом електронної інформаційної взаємодії між національними електронними інформаційними ресурсами у цілях національної безпеки та оборони України;
порядок формування переліку громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років, персональні дані яких підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
механізм взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 16 років, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, до 25 років, зокрема тих, які перебувають за межами України, без проходження медичного огляду;
механізм внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про громадян України чоловічої статі віком від 17 до 25 років, які не перебувають на військовому обліку (для їх взяття на військовий облік без проходження медичного огляду) та які перебувають в Україні і звернулися за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами України і звернулися до відокремленого підрозділу державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, який розміщений за межами України (далі - відокремлений підрозділ), за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, отриманням паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон;
механізм перевірки дійсності військово-облікових документів громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами України і звернулися за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, отриманням паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон до відокремленого підрозділу.
За п.3 Порядку № 932 метою експериментального проекту є оптимізація та верифікація відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом обміну інформацією в цілях національної безпеки та оборони України.
Відповідно до пункту 3 Порядку №932, метою експериментального проекту є оптимізація та верифікація відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом обміну інформацією в цілях національної безпеки та оборони України.
За правилами пункту 5 Порядку №932, внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 16 років, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, до 25 років, зокрема тих, які перебувають за межами України, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів Трембіта.
Відповідно до пункту 7 Порядку №932 взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 16 років, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, до 25 років здійснюється відповідальними посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання. Взяття на військовий облік громадян України, у яких відсутнє зареєстроване/задеклароване місце проживання, здійснюється визначеними Генеральним штабом Збройних Сил територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
За п. 17-1 Порядку № 932 стосовно громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років ДМС одноразово формує перелік відомостей, зазначених у підпунктах 1 - 11 пункту 5 цього Порядку, та передає їх Міноборони для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в установленому законодавством порядку з використанням засобів захисту інформації, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері захисту інформації, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.
Подальше внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних» та резервістів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів Трембіта.
На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого і другого цього пункту, здійснюється автоматичне взяття зазначених осіб на військовий облік.
Взяття на військовий облік громадян України, зазначених в абзаці першому і другому цього пункту, здійснюється за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.
Взяття на військовий облік зазначених осіб проводиться без направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Стосовно аргументу позивача про відсутність у Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу» конкретної норми, яка б передбачала повноваження на поновлення на військовому обліку раніше виключених осіб, суд вважає зауважити що Закон також і не містить обмежень чи заборон з приводу можливості взяття особи на військовий облік, після їх виключення.
Взагалі під час взяття особи на військовий облік, в тому числі і в автоматичному режимі відповідний РТЦК та СП повинен керуватися саме правовими нормами, які діють в цей час, а не які діяли раніше.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції на момент взяття на облік передбачає, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.
Позивач цьому критерію взяття на облік як військовозобов'язаного, відповідає, оскільки він старше 25 років та після прийняття нової редакція від 11.04.2024 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу (Закону № 3633-IX) не перебував на військовому обліку.
За матеріалами справи, позивач 08 лютого 2008 року був визнаний військово-лікарською комісією непридатним для несення військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 12 «а» графи 1 Розкладу хвороб і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби в Збройних Силах України, затверджених Наказом МОУ № 207 від 1999р.
З листа ІНФОРМАЦІЯ_1 №5/10009 від 22.08.2025р., судом встановлено, що позивача шляхом автоматичної верифікації було зараховано на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно витягу із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв +» станом на 21.10.2025р. позивач перебуває на обліку як військовозобов'язаний та наявна відстрочка на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідачем повідомлено суду, що відомості відносно позивача внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і взято на військовий облік громадян шляхом застосування автоматичної верифікації відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом обміну інформацією в цілях національної безпеки та оборони України, що передбачена Порядком № 932.
Враховуючи наведене, суд не вбачає у діях відповідача-2 ознак протиправності автоматичного поновлення позивача на військовому обліку на підставі Порядку №932, та як наслідок, відсутні підстави зобов'язання скасування запису про постановку на військовий облік.
Крім того, частина перша статті 5 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» доводить, що Міністерство оборони України не здійснює адміністрування Реєстру та не вносить інформацію до Реєстру, і не є органом адміністрування та ведення Реєстру. З огляду на викладене, позовна вимога, щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача -1 стосовно не вирішення питання щодо внесення до Реєстру інформації, не підлягає задоволенню.
Стосовно виключення з військового обліку, суд зазначає, що Порядок № 932 не передбачає порядку виключення з військового обліку осіб, які були поставленні на такий облік. Натомість виключення з військового обліку відповідно до п.22 Порядку № 1487 відбувається відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п.13 Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, Затверджено Наказ Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N 2 (далі - Положення №2, яке було чинне на момент визнання позивача непридатним для несення військової служби з виключенням з військового обліку) Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, контролюються, затверджуються, а при необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.
За рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Згідно п.261 Положення № 2 постанови ВЛК, які не підлягають затвердженню (розгляду, контролю) штатною ВЛК, оформляються у день медичного огляду і видаються на руки тим, хто пройшов медичний огляд, або у встановленому порядку направляються у військову частину. Свідоцтво про хворобу, довідка з постановою, які підлягають затвердженню штатною ВЛК, направляються на затвердження (розгляд, контроль) не пізніше 5 днів після медичного огляду. Свідоцтво про хворобу, довідка з затвердженою постановою не пізніше двох днів після їх затвердження (одержання із штатної ВЛК) висилаються командиру військової частини, у якій проходить службу той, хто пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, а при звільненні військовослужбовця строкової служби (військовозобов'язаного) безпосередньо з військового лікувально-профілактичного закладу - видається йому на руки для подання у районний військовий комісаріат за місцем проживання.
Так як позивач не проходив службу, тому постанова ВЛК видавалася позивачу на руки, що не позбавляє позивача можливості під час звернення до відповідача-2 подати всі наявні документи та пройти медичний огляд, який проводиться військово лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби та у разі підтвердження підстави бути виключеним з військового обліку.
На переконання суду, інститут виключення з військового обліку, з підстав передбачених ст.37 Закону, не є інститутом, на підставі якого особа набуває якийсь незворотній правовий статус.
Виключення з військового обліку, це віднесення законодавцем особи до певної категорії, яка, на думку законодавця, в цей час не підлягає призову на військову службу. Але, це виключення дії саме на час дії відповідно Закону. Зміна законодавцем підстав виключення з військового обліку, та відповідно категорій осіб, які не підлягають призову, відповідно може змінити становище особи. У цьому випадку, дію ст.37 Закону, можливо порівняти з дією правових норм, які надають якійсь пільги: під час дії закону, особа користується пільгою, у разі скасування закону про пільгу, особа втрачає цю пільгу, незважаючи на те, що свого часу пільга була призначена на підставі діючого закону. За таких обставин, жодного порушення ст.58 Конституції України у цьому випадку немає.
Також, позивач просить суд зобов'язати відповідача внести інформацію про його виключення з військового обліку на підставі того, що він був визнаний непридатним до військової служби за станом здоров'я.
Разом з тим, жодних підтверджень даної інформації позивачем до суду не надано.
Про відсутність документального підтвердження існування обставин визнання позивача непридатним до військової служби також вказує і відповідач.
Про наявність обставин непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку за станом здоров'я, так само як і про відомості про проходження військово - лікарської комісії у 2008 році зазначено лише у позові, що обмежує дослідження таких доказів на предмет їх належності та достовірності.
Cуд звертає увагу, що позивачу були запропоновані альтернативні варіанти актуалізації даних. Так, з метою уточнення військово-облікових даних, позивач, як військовозобов'язаний, не позбавлений можливості проходження медичного огляду згідно чинних норм законодавства для встановлення ступеня придатності до військової служби.
Водночас, щодо посилання у посвідчені № НОМЕР_1 , виданому 20.03.2008 року ІНФОРМАЦІЯ_5 на п.п.3 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», як підставу зняття з військового обліку зазначає наступне.
Поняття «зняття» з військового обліку та «виключення» з військового обліку передбачалися Законом №2232-ХІІ станом на 28.03.2008 рік.
Частина 5 статті 37 Закону № 2232-ХІІ, регулювала відносини із зняття з військового обліку призовників та військовозоб'язаних у військових комісаріатах, положення частини 6 - виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах. У посвідчені № 10759 зазначено саме про «зняття» з обліку позивача, а посилання на п.п.3 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» слугує підставою для такого зняття.
При цьому, частина 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ, регулює «виключення» з військового обліку, проте таке посилання не змінює факту саме зняття позивача з обліку.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування було виконано з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.