06 квітня 2026 року м. Київ № 320/23604/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.09.2023 № 6095624021, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб на суму 173390,60 грн, з яких 138712,48 грн сума грошового зобов'язання, 34678,12 грн - штрафні (фінансові) санкції;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 29.09.2023 № 6095924021, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 14449,21 грн, з яких 11559,37 грн - сума грошового зобов'язання, 2889,24 грн - штрафні (фінансові) санкції.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, через порушення відповідачем порядку позапланової невиїзної перевірки позивача. Відповідач повідомив позивача про проведення перевірки не до її початку, а під час строку її проведення (лист від 01.08.2023 - перевірка відновлена з 01.08.2023). Тобто, навіть якщо б позивач і одержав лист-запит про надання документів від 01.08.2023, то не мав би можливості вчасно (до закінчення проведення перевірки) надати всі необхідні документи та взяти участь у податковій перевірці.
Також, відповідачем в акті перевірки зазначено, що платником податків ОСОБА_1 до перевірки не надано документальні підтвердження задекларованих витрат. У зв'язку з ненаданням до перевірки документів (книги обліку доходів та витрат) повноту декларування доходів та витрат в повному обсязі дослідити не є можливим, проте позивач не одержував запит ГУ ДПС у м. Києві від 01.08.2023 № 61871/6/2615-24-02-01-08 про надання документів, тому не мав можливості надіслати відповідь з доданими документами для проведення перевірки відповідачем.
Таким чином, позивач наголошує на тому, що чистий оподаткований дохід було розраховано відповідачем без врахування документально підтверджених витрат позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.204 даний позов було залишено без руху у зв'язку з його невідповідністю КАС України, однак недоліки позовної заяви було усунуто.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
До суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що доводи позовної заяви спростовуються сканованою копією рекомендованого повідомлення від 23.02.2022 (який має відмітку «вручено особисто»), та від 01.08.2023. Відповідно, невірна адреса позивача в акті є друкарською опечаткою, і не має істотного значення для суті справи. Тож, повідомлення від 14.02.2022 було вручено позивачу 23.02.2022, відповідно, він знав про початок проведення перевірки з 18.03.2022 тривалістю 5 робочих днів.
Позивач акцентує увагу на тому, що в акті перевірки зазначено її проведення «за заявою платника», якої він не подавав. Така заява, дійсно відсутня, проте за твердженням відповідача це є опискою.
Позивач здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування: з 01.01.2017 по 31.03.2017; з 01.04.2018 по 25.02.2021 на спрощеній системі. Інформація про систему оподаткування, яку використовував позивач, була взята з інформаційних баз даних ІС «Податковий блок». До того ж, позивач не надав копій необхідних документів, які посвідчують право і умови ведення позивачем підприємницької діяльності на певній групі оподаткування, тому цей аргумент не може вважатися обгрунтованим.
Перевіркою встановлено, що позивач не подав декларацію про доходи за звітні 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки. Також, позивач не надав документи з обліку доходів, витрат та інших показників та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.
У зв'язку з не наданням до перевірки документів повноту декларування доходів в повному обсязі дослідити не є можливим. Для визначення загального оподатковуваного доходу використано дані центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів платнику податків ОСОБА_1 . Відповідно до відомостей із центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів за формою 1-ДФ, платник податків ОСОБА_1 протягом періоду перебування на загальній системі оподаткування отримував доходи від провадження підприємницької діяльності. До перевірки не надано документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування, первинні документи, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У зв'язку з не наданням до перевірки документів повноту декларування доходів та витрат в повному обсязі дослідити не є можливим.
Відповідач зауважує, що саме через неподання декларацій про доходи за чотири звітні періоди, а враховуючи неподання позивачем декларації при припиненні підприємницької діяльності за п'ять періодів, призвело до необхідності проведення оскаржуваної позапланової перевірки. Таким чином, вини контролюючого органу у несплаті або сплаті у неповному обсязі податків та обов'язкових платежів немає, а заявлені позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), здійснював підприємницьку діяльність і був зареєстрований, як фізична особа-підприємець з 16.05.2012 по 25.02.2021.
З телефонної розмови з інспектором ДПС України, позивач дізнався про складення ГУ ДПС у місті Києві податкових повідомлень-рішень за результатами проведення податкової перевірки щодо позивача, як фізичної особи-підприємця. Про сам факт проведення податкової перевірки та про результати відповідач не повідомляв.
Листами ГУ ДПС у м. Києві № 104269/6/26-15-24-02-01-09 від 09.11.2023 та № 96998/6/26-15-24-02-01-09 від 19.10.2023 відповідачем було надіслано: копію акту від 14.08.2023 № 53649/ж5/26-15-24-02-01/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 25.02.2021, дотримання законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 18.05.2012 по 25.02.2021»; копію податкового повідомлення-рішення від 29.09.2023 № 6095124021, яким нараховано штрафні санкції за неподання податкових декларацій платників податків-фізичних осіб про майновий стан і доходи за 2017, 2018, 2019 роки у розмірі 1020,00 грн; копію податкового повідомлення-рішення від 29.09.2023 № 6095624021, яким визначено суму грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб разом зі штрафними санкціями у розмірі 173390,60 грн; копію податкового повідомлення-рішення від 29.09.2023 № 6095924021, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «іійськовий збір» разом зі штрафними санкціями у розмірі 14449,21 грн; копію податкового повідомлення-рішення від 29.09.2023 № 6096424021, яким застосовано штрафні санкції за несвоєчасне подання податкових декларацій платника єдиного податку 3 групи за два звітних періоди: за три квартали 2017 року, за І квартал 2018 року у розмірі 680,00 грн; копію податкового повідомлення-рішення від 29.09.2023 № 6096924021, яким заєтоєовано штрафні санкції за порушення обов'язку зберігання первинних документів, звітноєті, інших документів у розмірі 1020,00 грн; копію рішення № 6096624021 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний податок, яким нараховано штраф у розмірі 136,00 грн.
Лист ГУ ДПС у м. Києві № 104269/6/26-15-24-02-01-09 від 09.11.2023 з копіями рішень, прийнятих за результатами розгляду акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, останній одержав 15.11.2023.
Позивач вважає вказані податкові-повідомлення рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки перевірка була проведена з порушенням процедури, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформулював правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Отже, звертаючись до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки та надіслання рішень за результатами перевірки, а суд зобов'язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу.
В обґрунтування підстав звернення до суду позивачем, крім іншого, зазначено про неналежне повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що позбавило його права надати наявні у нього первинні документи щодо питань, які були предметом перевірки.
Приписами до п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
У силу п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до п. 77.2 ст. 77 Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб'єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначається статтею 78 ПК України.
Згідно з п. 78.4. ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених пп. 78.1.22 п. 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до п. 78.6 ст. 78 ПК України строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені ст. 82 цього Кодексу.
Згідно норм п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Згідно з п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до ст. 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Отже, лише дотримання цих вимог може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки.
Так, з аналізу приписів п. 79.2 ст. 79 ПК України слідує, що однією з умов для проведення позапланової невиїзної перевірки, є вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. При цьому, перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків.
Відповідно п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з п. 45.1 ст. 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Тобто, документ вважається належним чином врученим, якщо він надісланий за адресою місцезнаходженням юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) або за місцем проживання фізичної особи, за яким вона береться на облік, як платник податків у контролюючому органі рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
На підставі п.п. 75.1.2 п. 7.5.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 ПК України, п. 2 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями), у зв'язку зі змінами п. 52І підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у зв'язку з державною реєстрацією припинення платника податків, наказу від 14.02.2022 №1008-п, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності фізичної особи платника податків ОСОБА_1 , з питань дотримання платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 25.02.2021, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 18.05.2012 по 25.02.2021.
Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України платника податків ОСОБА_1 було проінформовано про проведення документальної позапланозої невиїзної перевірки копією наказу Головного Управління ДПС у м. Києві від від 14.02.2022 № 1008-п та письмовим повідомленням від 14.02.2022 № 231/26-15-07-09-03, які направлені на адресу платника податків поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Позивач зазначає про те, що відповідачем в акті перевірки зазначена неправильна адреса позивача, проте згідно наданої до відзиву копії рекомендованого повідомлення від 23.02.2022 (який має відмітку «вручено особисто»), при цьому помилкова адреса позивача в акті є опечаткою та не має істотного значення для суті справи.
Як вже було зазначено вище, повідомлення від 14.02.2022 було вручено позивачу 23.02.2022 (копія рекомендованого повідомлення додано до відзиву на позовну заяву), відповідно, позивач був повідомлений про початок проведення перевірки з 18.03.2022 тривалістю 5 робочих днів. Щодо листа про поновлення перевірки від 01.08.2023, такий лист не є повідомленням про проведення документальної невиїзної перевірки у розумінні ст. 79 ПК України, та є інформаційним повідомленням про відновлення перевірки, про яку позивач був повідомлений.
Позивач також акцентує увагу на тому, що в акті перевірки зазначено її проведення за заявою платника, проте, як зауважує відповідач, це є опискою, при цьому, згідно наказу, в ньому зазначено дійсні підстави для її проведення - у зв'язку з державною реєстрацією припинення платника податків.
Позивач здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування: з 01.01.2017 по 31.03.2017; з 01.04.2018 по 25.02.2021 на спрощеній системі. Інформація про систему оподаткування, яку використовував позивач, взята з інформаційних баз даних ІС «Податковий блок», ЦБД ДРФО ДПСУ, БД ДА1, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Судом досліджено, що перевіркою було встановлено, що позивач не подав декларацію про доходи за звітні 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки. Також, позивач не надав документи з обліку доходів, витрат та інших показників та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.
Відповідно до п. 177.11 ст. 177 ПК України фізичні особи-підприємці, які здійснюють підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 цього Кодексу, в якій поряд доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.
Фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації шрипинення підприємницької діяльності.
У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
За даними, які позивач зазначає у позовній заяві, датою припинення ним підприємницької діяльності є 25.02.2021, що свідчить про порушення позивачем вимог п. п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 та п. п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 ПК України.
Відповідно до положень п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий
оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
У зв'язку з не наданням до перевірки документів (декларації про майновий стан і доходи), повноту декларування доходів в повному обсязі контролюючим органом дослідити не було можливим, тому і використовувались відомості, що містяться у поданій звітності, наявні в ІС «Податковий блок».
Відповідно до норм п. п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця документально не підтверджені витрати.
Водночас, позивачем до перевірки не надано документальні підтвердження задекларованих витрат. У зв'язку з ненаданням до перевірки документів повноту декларування доходів та витрат в повному обсязі дослідити не було можливим.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про те, що перевіркою не могло бути встановлено чітко визначені фінансові показники підприємницької діяльності позивача через неподання з 2017 року декларацій у контролюючі органи.
Суд зауважує, що якщо запитувані податковим органом документи не були надані під час перевірки, вони вважаються відсутніми у платника на момент складання звітності (п. 44.6 ПК України), що не позбавляє платника податків надати такі документи протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, разом із запереченнями (п. 86.7 ПК України). Водночас, ненадання документів до перевірки, позбавляє права посилатися на них під час судового розгляду, якщо платником податків не доведено поважності причин їх неподання.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачалося, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Тож, висновки акта перевірки про ненадання платником податків ОСОБА_1 до перевірки документальні підтвердження задекларованих витрат, є обґрунтованими та не спростовані позивачем.
У зв'язку з ненаданням до перевірки документів (книги обліку доходів та витрат), повноту декларування доходів та витрат в повному обсязі дослідити не було можливим, тому відповідачем було встановлено заниження позивачем загального оподатковуваного доходу в загальній сумі 770624,91 грн, в тому числі: за 2018 рік - на 79136,00 грн., за 2019 рік - на 253111,00 грн., за 2020 рік - на 438377,91 грн. На підставі вказаного, відповідач встановив заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі на 138712,48 грн, в тому числі: за 2018 рік - на 14244,48 грн; за 2019 рік на 45559,98 грн; за 2020 рік - на 78908,02 грн.
Проте, під час розгляду даного спору, позивач не довів обставин неможливості надіслати відповідь з доданими документами для проведення перевірки відповідачем, при цьому, будучи повідомленим та обізнаним про призначення та проведення перевірки, що підтверджується підписом на рекомендованому повідмоленні про вручення поштового відправлення (23.02.2022 вручено особисто).
Проте, підтверджуючі документи було надано до суду, але податковому органу документи, які додані до позовної заяви документи позивач не надав. Додаткові пояснення про причини не подання документів на вимогу відповідача позивач не надав.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Тобто, позивач належним чином повідомлений про факт проведення щодо нього документальної позапланової невиїзної перевірки.
Суд повторно зазначає, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим, платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об'єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.
Платник податків не може посилатися в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності, на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж строку, передбаченого п. 86.7 ст. 86 ПК України.
Ненадання платником податків при проведенні перевірки первинних документів які підтверджують його право на відображення податкових зобов'язань, є наслідком його поведінки та підстави для дослідження та врахування таких первинних документів під час судового розгляду, відсутні.
Таким чином, у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. А тому, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами п. 44.6 ст. 44 ПК України до їх відсутності.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем на підставі та в межах наданих повноважень, а позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки ґрунтуються на помилковому трактування норм законодавства та суб'єктивних доводах, що не підтверджуються документально.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору в суді та задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.