03 квітня 2026 року Київ справа №320/55426/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати протокол №138 від 05.11.2025 комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу, в частині відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 8 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 ;
- зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу повторно розглянути заяву про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час призову на підставі абзацу 9 пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації обумовлене тим, що позивач є усиновлювачем малолітньої дитини.
Проте, відповідач протоколом Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.11.2025 №138 відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу, де підставою для відмови стало ненадання документу, який підтверджує статус дитини до моменту її усиновлення.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки ним було надано всі належні документи, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 відкрито провадження у даній адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 8 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (надалі Закон №3543-ХІІ) оскільки він є усиновлювачем малолітньої дитини.
Відповідачем надано повідомлення від 05.11.2025 №313, де зазначено, що розглянуто заяву позивача та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною - сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування).
Протоколом від 05.11.2025 №138 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а тому позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на загальних підставах. Причиною відмови зазначено, не надання документу, який підтверджує статус дитини до моменту усиновлення дитини.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють ІНФОРМАЦІЯ_5 за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Так, статтею 22 Закону №3543-XII визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до п.8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.
Згідно з пунктом 1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_5, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), ІНФОРМАЦІЯ_5 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
ІНФОРМАЦІЯ_5 утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі - районні ІНФОРМАЦІЯ_5).
ІНФОРМАЦІЯ_5 утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення №154 районні ІНФОРМАЦІЯ_5, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі- Порядок №560), відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_5 (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5 (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5 або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.
Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5 заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_5 (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
При цьому суд звертає увагу на те, що Порядком №560 не надано права начальникам районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5 (відокремленого відділу) одноособово повертати подані документи, оформлюючи таке повернення листом, з підстав недотримання військовозобов'язаним порядку звернення із заявою, визначеного абзацом першим пункту 58 Порядку №560.
Додатком 5 до Порядку №560 визначено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Так, відповідно до Додатком 5 до Порядку №560 п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років, для підтвердження статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування мають надати: витяг із рішення районної, міської держадміністрації (військової адміністрації), виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради про надання дитині (дітям) статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; для патронатних вихователів - договір про патронат над дитиною, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 р. № 893 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 69, ст. 4386); для опікунів, піклувальників - рішення районної, міської держадміністрації (військової адміністрації), виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради або рішення суду про встановлення опіки, піклування; для усиновлювачів - рішення суду про усиновлення; для прийомних батьків - договір про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у прийомній сім'ї відповідно до додатка до Положення про прийомну сім'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 18, ст. 926; 2006 р., № 6, ст. 299); для батьків-вихователів - договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу відповідно до додатка до Положення про дитячий будинок сімейного типу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 18, ст. 925; 2006 р., № 6, ст. 299).
Як зазначає позивач, до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на підставі пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію були додані документи, що підтверджують право позивача на відстрочку, а саме: нотаріально завірена копія Свідоцтва про народження ОСОБА_2 (Серія НОМЕР_1 від 14.02.2023 р.); нотаріально завірена копія Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.12.2022 у справі №456/4158/22; копія Розпорядження голови Кам'янсько - Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області №3 від 10.01.2020 «Про влаштування малолітньої дитини до Запорізького обласного спеціалізованого будинку дитини «Сонечко»; копія Рішення Виконавчого комітету Благовіщенської сільської ради Кам'янсько - Дніпровського району Запорізької області від 24.06.2021 №53 «Про продовження перебування ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 »; копія Наказу Служби у справах дітей Виконавчого комітету Стрийської Міської Ради Львівської області від 15.07.2022 № 5 7 «Про тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
За результатами розгляду вказаної вище заяви ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняв рішення про відмову у її задоволенні. В повідомленні від 05.11.2025 №313, зазначено, що Протоколом від 05.11.2025 №138 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а тому позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на загальних підставах. Причиною відмови зазначено, не надання документу, який підтверджує статус дитини до моменту усиновлення дитини.
Щодо не надання документу, який підтверджує статус дитини до моменту усиновлення дитини, суд зазначає наступне.
Згідно з розпорядженням Кам'янсько-Дніпровської райдержадміністрацїї від 10.01.2020 р. №3 «Про влаштування малолітньої дитини до Запорізького обласного спеціалізованого будинку дитини «Сонечко» ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 була влаштована до Комунальної установи «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради на цілодобове перебування та повне державне утримання.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Благовіщенської сільської ради Кам'янсько- Дніпровського району Запорізької області № 53 від 24.06.2021 р. «Про продовження перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » дитина і надалі була залишена на цілодобовому перебуванні та повному державному утриманні в Комунальній установі «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради.
Відповідно до підпункту 10 пункту 24 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 (далі - Порядок № 866), статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається, зокрема, дітям, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 866 облік дітей, які залишились без батьківського піклування, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання батьків дитини або одного з них, з яким проживала дитина до настання обставин, за яких вона залишилася без піклування батьків, незалежно від місця виявлення дитини.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 866 відомості про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, збираються службою у справах дітей протягом 10 днів після надходження повідомлення про таку дитину. Зазначений строк може бути продовжений за рішенням керівника служби у справах дітей, але не більше ніж на 25 днів. Служба у справах дітей на підставі зібраних відомостей про дитину приймає рішення, яке оформлюється наказом, про взяття її на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - первинний облік), і вносить дані про таку дитину до книги первинного обліку. Підставою для прийняття рішення про взяття дитини на первинний облік є акт обстеження умов перебування дитини, в якому зазначається факт відсутності батьківського піклування, або інші документи, що підтверджують факт залишення дитини без батьківського піклування.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.12.2022 у справі №456/4158/22 задоволено заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , заінтересовані особи Служба у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області, комунальна установа «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради про усиновлення дитини.
Оголошено ОСОБА_4 та ОСОБА_1 усиновлювачами малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 № 14 складеного 26.09.2019 року виконкомом Благовіщенської сільської ради Кам'янсько - Дніпровського району Запорізької області, у книзі реєстрації народжень та свідоцтві про народження, зазначено її матір'ю - ОСОБА_4 , її батьком - ОСОБА_1 .
Змінено усиновленій дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 прізвище на « ОСОБА_5 », по батькові на « ОСОБА_6 » відомості про місце народження на «Україна, місто Київ» залишивши ім'я та дату народження цієї дитини без змін.
Судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була народжена у с. Благовіщенка, Кам'янсько-Дніпровського району, Запорізької області та покинута в закладі охорони здоров'я, дитина мала статус дитини, позбавленої батьківського піклування та знаходилася на повному державному забезпеченні в Комунальній установі «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради.
Встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, знаходиться на повному державному забезпеченні в Комунальній установі «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради».
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.12.2022 у справі № 456/4158/22, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень не оскаржувалося, набрало законної сили у розумінні статті 273 ЦПК України - 23.01.2023 та є обов'язковим для виконання.
Відповідно до частини 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не підлягають повторному доказуванню у справах за участі тієї ж особи.
Загально прийнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis або praejudicium - те, що стосується попереднього судового рішення) - це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.
Згідно з правовим висновком (позицією) преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до статті 2 КАС однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно з імперативними положеннями частини четвертої статті 9 КАС, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує, в першу чергу, тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, а також з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Преюдиційно встановлені обставини не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не визначено законом.
Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС.
Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування встановлених обставин у рішенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.12.2022 №456/4158/22, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була народжена у с. Благовіщенка, Кам'янсько-Дніпровського району, Запорізької області та покинута в закладі охорони здоров'я, дитина мала статус дитини, позбавленої батьківського піклування та знаходилася на повному державному забезпеченні в Комунальній установі «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. В даному випадку вважаємо, що права Позивача порушено, а протокол № 138 від 05 листопада 2025 року комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу, про відмову в оформленні відстрочки є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на наведене вище, а також те, що відповідач не довів суду протилежне і не спростував доводи позивача належними доказами, з огляду на що позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.
Враховуючи задоволення позовних вимог стягненню підлягає сума судового збору в розмірі 2 422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати протокол №138 від 05.11.2025 комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу, в частині відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 8 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 .
Зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) повторно розглянути заяву про надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) відстрочки від призову на військову службу під час призову на підставі абзацу 9 пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.