07 квітня 2026 року (15:00)Справа № 280/11553/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області; Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
30.12.2025 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними рішення відповідача 1 від 17.10.2025 №083850027622 про відмову у призначенні та виплаті пенсії за вислугу років позивачу відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати відповідача 2 здійснити призначення та виплату пенсії за вислугу років позивачу відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019, починаючи з 19.09.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 10.10.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із досягненням 55-річного віку та наявністю необхідного стажу роботи. Проте, рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області від 17.10.2025 №083850027622 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального (пільгового) стажу роботи за вислугу років (26 років 06 місяців) станом на 11.10.2017), а також оскільки відсутня інформація про звільнення з посади, яка дає право на цей вид пенсії. Позивач вважає, що прийнятим рішенням відповідач 1 порушив його законні права та інтереси, оскільки воно ґрунтується на безпідставних мотивах і не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 19.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
03.02.2026 до суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5718), в якому зазначає, що органом, що приймав рішення за заявою позивача було визначено ГУ ПФУ в Чернігівській області, рішенням якого від 17.10.2025 №083850027622 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до ст. 7 Закон №1788 пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. У призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відмовлено, оскільки відсутня інформація про звільнення з посади, яка дає право на цей вид пенсії та станом на 11.10.2017 відсутній необхідний спеціальний стаж роботи 26 років 06 місяців. Отже, оскільки позивач не має необхідного спеціального стажу 26 років 6 місяців, а також оскільки відсутня інформація про звільнення з посади, яка дає право на цей вид пенсії, тому відсутні законні підстави для призначення пенсії відповідно до п. 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058 з урахуванням вимог пункту «а» ст. 55 Закону №1788. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
09.02.2026 до суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 6749), в якому зазначає, що при зверненні із заявою про призначення пенсії, позивач надав, зокрема, довідку №121 від 22.09.2025 та №122 від 22.09.2025, видані АТ «Українська залізниця» філія «Пасажирська компанія» виробничий підрозділ Пасажирське вагонне депо Запоріжжя -1. Як вбачається з довідки №121 від 22.09.2025 позивач працював: з 06.12.1995 по 31.03.1996 слюсарем з ремонту рухомого складу другого розряду пункту технічного обслуговування пасажирського парку; з 01.04.1996 по 30.09.1996 слюсарем з ремонту рухомого складу третього розряду пункту технічного обслуговування пасажирського парку; з 01.10.1996 по 15.12.1999 слюсарем з ремонту рухомого складу четвертого розряду пункту технічного обслуговування пасажирського парку; з 16.12.1999 по 12.06.2000 слюсарем з ремонту рухомого складу п'ятого розряду пункту технічного обслуговування пасажирського парку; з 13.06.2000 по 31.08.2001 оглядачем-ремонтником вагонів четвертого розряду технічного обслуговування пасажирського парку; з 01.09.2001 по 16.08.2010 оглядачем-ремонтником вагонів п'ятого розряду пункту технічного обслуговування пасажирських вагонів. Отже, спеціальний стаж роботи позивача станом на 11.11.2017 становить 14 років 08 місяців 12 днів. Страховий стаж позивача складає 30 років 07 місяців 07 днів (зараховано по 31.08.2025). За наданими документами до страхового та спеціального стажу зараховано всі періоди. Звертає увагу суду на те, що відповідно до інформації в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування позивач працює. Отже, в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» правомірно відмовлено, оскільки відсутня інформація про звільнення з посади, яка дає право на даний вид пенсії, та станом на 11.11.2017 відсутній необхідний стаж роботи 26 років 06 місяців. Відтак, відмовляючи у призначенні пенсії позивачеві, Головне управління діяло на підставі, в межах наданих їм повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є необґрунтованими, а підстави для їх задоволення відсутні.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
10.10.2025 позивач звернувся органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області від 17.10.2025 №083850027622 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років (а.с.11).
У рішенні зазначено, що пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (10.11.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Згідно з пунктом “а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України після досягнення 55 років і при стажі роботи, станом на 11.10.2017, для чоловіків - не менше 26 років 6 місяців, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 (далі - Список №583). Відповідно до пункту 2.4 Порядку пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. Страховий стаж особи становить 30 років 7 місяців 7 днів (в тому числі спеціальний стаж роботи станом на 11.11.2017 становить 14 років 8 місяців 12 днів), За наданими документами до страхового та спеціального стажу враховано всі періоди. Відповідно до інформації в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування заявник працює. У призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відмовлено, оскільки відсутня інформація про звільнення з посади, яка дає право на цей вид пенсії та станом на 11.10.2017 відсутній необхідний спеціальний стаж роботи 26 років 06 місяців.
Не погоджуючись із не призначенням пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV доповнено пунктом 2-1 наступного змісту: «Особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Тобто, пенсія за вислугу років згідно із нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначається за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного Законом України «Про пенсійне забезпечення» страхового і спеціального стажу.
За змістом статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років.
Згідно зі статтею 51 Закону №1788-ХІІ пенсія за вислугу років встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону №1788-ХІІ, пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них. Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.
Приписами статті 52 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи.
Пунктом «а» статті 55 Закону №1788-XII в редакції, що діяла до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (далі Закон №911-VIII), було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
З прийняттям Закону №213-VIII підвищено, зокрема, загальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, зокрема, визначених пунктом «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ, - 30 років.
Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 визнано неконституційними положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII.
Зазначені норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення з 04.06.2019.
Таким чином, починаючи з 05.06.2019 положення пункту «а» статті 55 Закону України №1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами №213-VIII та №911-VIII.
Відповідно, на день звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років як робітнику локомотивних бригад, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, (10.10.2025) пункт «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ встановлював, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Відповідно до довідки уточнюючої особливий характер праці №121 від 22.09.2025, виданої АТ «Українська залізниця» філія «Пасажирська компанія» виробничий підрозділ Пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1, ОСОБА_1 працював:
- з 06.12.1995 по 31.03.1996 слюсарем з ремонту рухомого складу другого розряду пункту технічного обслуговування пасажирського парку;
- з 01.04.1996 по 30.09.1996 слюсарем з ремонту рухомого складу третього розряду пункту технічного обслуговування пасажирського парку;
- з 01.10.1996 по 15.12.1999 слюсарем з ремонту рухомого складу четвертого розряду пункту технічного обслуговування пасажирського парку;
- з 16.12.1999 по 12.06.2000 слюсарем з ремонту рухомого складу п'ятого розряду пункту технічного обслуговування пасажирського парку;
- з 13.06.2000 по 31.08.2001 оглядачем-ремонтником вагонів четвертого розряду технічного обслуговування пасажирського парку;
- з 01.09.2001 по 16.08.2010 оглядачем-ремонтником вагонів п'ятого розряду пункту технічного обслуговування пасажирських вагонів.
У довідці зазначено, що працював повний робочий день і безпосередньо здійснював організацію перевезень і забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті магістральних залізниць на пункті технічного обслуговування вагонів позакласної станції . Відпустки без збереження заробітної плати більше 15 календарних днів не надавалися.
Разом з цим, у довідці зазначено, що ця професія надає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 (а.с.17).
Зважаючи на те, що страховий стаж позивача станом на день звернення за призначенням пенсії за вислугу років (10.10.2025) становить 30 років 07 місяців 07 днів, спеціальний стаж 14 років 08 місяців 12 днів (як зазначено відповідачем 1 в оскаржуваному рішенні), а позивач на час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії досяг 55-річного віку, слід зробити висновок про протиправність рішення відповідача 1 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ.
Протиправність відмови у призначенні пенсії за вислугу років та набуття позивачем відповідно до вимог чинного законодавства права на пенсію за вислугу років обумовлює про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ, з 19.09.2025 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку (у відповідності до п.1 ч.1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Доводи відповідачів стосуються виключно відсутності у позивача страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, обчисленого станом на 11.10.2017, проте такі, на переконання суду, є помилковими, оскільки обчислення стажу без урахування рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 призведе до несправедливого та невиправданого обмеження права позивача на соціальний захист.
Таким чином, суд вважає, що заперечення відповідача 1 не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 06.11.2023 у справі №240/24/21 дійшов висновку, що обмеження пунктом 2.1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.
Таким чином, рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 17.10.2025 №083850027622 про відмову в призначенні позивачеві пенсії за вислугу років не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Разом з цим, суд зазначає, що оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за вислугу років визначено ГУ ПФУ в Чернігівській області, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.
Отже, вимога позивача про зобов'язання відповідача 2 призначити йому пенсію за вислугу років, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Тобто, повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані відповідачу 1, проте обов'язок виплати пенсії, у випадку її призначення залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у - ГУ ПФУ в Запорізькій області.
За таких обставин, виплата пенсії повинна проводитись ГУ ПФУ в Запорізькій області після отримання від ГУ ПФУ в Чернігівській області рішення про призначення пенсії та матеріалів пенсійної справи.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1937,92 грн.
Враховуючи висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, у відповідності до частини 3 статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яким прийнято рішення, що зумовило порушення прав позивача у спірних правовідносинах, а саме: з ГУ ПФУ в Чернігівській області в сумі 968,96 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83-А, код ЄДРПОУ 21390940); Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії від 17.10.2025 №083850027622.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019, починаючи з 19.09.2025.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 07.04.2026.
Суддя Ю.В. Калашник