06 квітня 2026 рокум. Ужгород№ 260/194/26
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язати вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька область, м.Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403), у якому просить:
1. Визнати протиправним і скасувати рішення № 046350021312 від 04.12.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 20453063) про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
2. Визнати протиправним і скасувати рішення № 046350021312 від 31.12.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоди роботи ОСОБА_1 з 22.01.1960 року по 02.01.2014 рік відповідно до трудової книжки та вкладишу до трудової книжки НОМЕР_2 на прізвище ОСОБА_1 .
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з часу звернення до Пенсійного фонду України з 26.11.2025 року.
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в сумі 1331,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з 01.10.1994 року позивачці була призначена пенсія за віком за наявності загального стажу роботи 32 роки 5 місяців 3 дні, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_3 від 24.12. 1994 року на прізвище позивача.
3 08.10.2025 р. позивачка є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України відповідно довідки № 1216-5003838947 і тому вимушена була звернутися до відповідача з вимогою про призначення пенсії за віком.
04.12.2025 року рішенням № 046350021312 відповідачем було відмовлено у при значенні пенсії у зв'язку з тим, що: у трудовій книжці неповно зазначена підстава для зміни прізвища тому страховий стаж не зараховується з 07.09.1960 року, а вкладиш до трудової книжки без самої трудової книжки вважається недійсним, тому страховий стаж за вкладишом не зараховується.
Разом з тим, відповідач визнав, що страховий стаж позивачки становить 13 років 7 місяців 12 днів, але для призначення пенсії потрібно мати страховий стаж не менше 15 років по 31.12.2017 р.
Позивачка вказує, що 01.10.1994 року за вказаними записами та документами позивачці була призначена пенсія за віком.
25.12.2025 р. позивачка надала відповідачу свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про укладення шлюбу (останнє), трудову книжку та вкладиші просила призначити пенсію за віком, яка раніше була призначена державою Україна в особі Пенсійного фонду України через відсутність правового механізму (на думку відповідача) про поновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі з тимчасово окупованої території. Позивачка не є громадянкою іншої держави, що підтверджується паспортом позивачки та довідкою внутрішньо переміщеної особи.
Проте 31.12.2025 р. рішенням № 046350021312 відповідач відмовив позивачу призначити пенсію за віком, у зв'язку з тим, що зміна прізвища у трудовій книжці позивачки виконана з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: відсутні номер і дата документа, печатка відділу кадрів, запис зроблена російською мовою, свідоцтво про шлюб (переміну прізвища) не надане; потребують уточнення періодів роботи з 16.02.1960 р. по 15.06.1960 р., так як є розбіжність між наказами і записом до трудової книжки; відсутня заява позивачки про відсутність громадянства держави-окупанта.
Вказані рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу позивачка вважає помилковими і такими, що суперечить матеріальним нормам права, порушує законні права та інтереси позивачки на призначення пенсії і тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
03 лютого 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог та вказує, що 26.11.2025 р. ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по віку згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Заяву про призначення пенсії за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Розглянувши документи подані для призначення пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області (структурного підрозділу, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) встановлено, що загальний страховий стаж відповідно до ст.24 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 13 років 7 місяців 12 днів. Наявного стажу роботи є недостатньо для призначення пенсії за віком. Вік позивачки 84 р. 10 м. 13 д.
Відповідно до п. 3 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років, який необхідний позивачці для призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення за №046350021312 від 4 грудня 2025 р. про відмову у призначенні пенсії.
25.12.2025 р. ОСОБА_1 повторно звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по віку згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Заяву про призначення пенсії за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Розглянувши документи подані для призначення пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області (структурного підрозділу, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) встановлено, що загальний страховий стаж відповідно до ст.24 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 13 років 7 місяців 12 днів. Наявного стажу роботи с недостатньо для призначення пенсії за віком. Вік позивачки 84 р. 10 м. 13 д.
Відповідно до п. 3 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років, який необхідний позивачці для призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення за №04635002131231 грудня 2025 рпро відмову у призначенні пенсії.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року залучено до участі у справі співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області.
03 березня 2026 року позивачем надано до суду заяву у якій зазначає, що погоджується із рішенням суду залучити у якості співідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, також просить долучити до матеріалів справи повідомлення з АТ КБ "Приватбанк" який надавав послуги в отриманні пенсії в 2013 році.
03 березня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надав до суду відзив у якому просить відмовити у зв'язку з тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки від 07.09.1960, оскільки записи на титульній сторінці власника трудової книжки внесено з порушенням Інструкції, відповідно до якої, до трудової книжки вноситься зміна записів на підставі документів (паспорту, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про зміну прізвища, тощо) і з посиланням на номер та дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється колишнє прізвище і записуються нові дані і завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженим ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів, тоді як, запис з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » (російською мовою) зроблено не в повному обсязі (відсутнє посилання на дату видачі документу на підставі якого внесено зміни та не завірено печаткою), при цьому свідоцтво про шлюб/переміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » заявницею не надано.
Також, за періоди з 16.02.1960 по 15.06.1960, міститься розбіжність між датами у
наказі та записі про припинення трудових відносин, що суперечить пункту 2.4
частини 2 Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати
тексту наказу (розпорядження) та заявницею не надано трудової книжки до вкладки, а згідно п.3.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, вкладиш без трудової книжки недійсний.
Відповідно до положень ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.262 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивачка звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
Заву було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та прийнято рішення №46350021312 від 04 грудня 2025 року про відмову у призначенні пенсії , яка обгрунтована тим, що у позивачки відсутній страховий стаж.
Не погоджуючись із рішенням, позивачка повторно звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
Відповідно до рішення №046350021312 від 31.12.2025 позивачі відмовлено Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, оскільки недостатньо страхового стажу.
Вважаючи, що рішення Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправними позивач звернулася до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо неврахування до страхового стажу при призначені пенсії за віком позивачу спірного періоду роботи, суд виходить з наступного.
У Кодексі адміністративного судочинства України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).
Закон України "Про адміністративну процедуру" № 2073-IX від 17.02. 2022 (далі Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
Принципи адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4)безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9)ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12)гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту (ст. 4 Закону № 2073-IX).
Адміністративний орган зобов'язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (ст. 10 Закону № 2073-IX).
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Право на призначення пенсії обґрунтовується також Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до рішення від 04 грудня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що періоди роботи згідно трудової книжки від 07.09.1960 року , оскільки зазначено не повну підставу для зміни прізвища, та тому, що періоди роботи згідно вкладиша до трудової книжки НОМЕР_2 від 01.07.1985 року без трудової книжки вважаються недійсними.
Відповідно до рішення від 31.12.2025 року оловним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
-періоди роботи згідно записів трудової книжки від 07.09.1960, оскільки записи на титульній сторінці власника трудової книжки внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, (до цього-Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань №162 від 20.06.1974р.), відповідно до якої, до трудової книжки вноситься зміна записів на підставі документів (паспорту, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про зміну прізвища, тощо) і з посиланням на номер та дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється колишнє прізвище і записуються нові дані і завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженим ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів, тоді як, запис з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » (російською мовою) зроблено не в повному обсязі (відсутнє посилання на дату видачі документу на підставі якого внесено зміни та не завірено печаткою), при цьому свідоцтво про шлюб/переміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » заявницею не надано.
- з 16.02.1960 по 15.06.1960, оскільки міститься розбіжність між датами у наказі та записі про припинення трудових відносин, що суперечить пункту 2.4 частини 2 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, (до цього-Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань №162 від 20.06.1974р.), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження);
-періоди роботи згідно вкладиша НОМЕР_4 від 01.07.1985, оскільки заявницею не надано трудової книжки до вкладки, а згідно п.3.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, вкладиш без трудової книжки недійсний.
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
В свою чергу, порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Тобто, враховуючи положення п.2.3, 2.4 Інструкції №58, записи про звільнення завіряються печаткою та повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
Відповідно до абз. 2 п. 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового (пільгового) стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Згідно з трудовою книжкою позивачки та вкладиша до неї НОМЕР_2 від 01.07.1985 року оскаржувані періоди роботи, які не зараховані до трудового стажу наявні у трудовій книжці позивачки та у вкладиші в трудову книжку, а доводи зазначені у рішенні від 04 грудня 2025 року не можуть свідчити про недійсність записів щодо вказаних періодів трудової діяльності позивачки оскільки, суд зауважує про те, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд вказує, що відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.
Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Відтак, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідачі наділені правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідно, для здійснення їхньої діяльності. Однак, відповідач таким правом не скористався.
Отже витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав - певних недоліків трудової книжки.
Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 року у справі №580/4012/19.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком з дати виникнення права суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та висновків суду, в даному випадку слід застосувати положення ст. 9 КАС України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.
При цьому, суд зауважує, що статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії або рішення про відмову у призначенні пенсії, суд дійшов висновку, що в даному випадку, необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку № 22-1 з урахуванням висновків суду.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З метою ефективного захисту порушеного права, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд у цій справі вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.11.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так, позивачем для звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується матеріалами справи, відтак вказані судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька область, м.Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання рішення протиправним та зобов'язати вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення № 046350021312 від 04.12.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).
Визнати протиправним і скасувати рішення № 046350021312 від 31.12.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька область, м.Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до трудової книжки та вкладишу до трудової книжки НОМЕР_2 з 22.01.1960 року по 02.01.2014 рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) від 26.11.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривна 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору