Провадження № 1-кс/734/243/26 Справа № 734/5493/25
іменем України
07 квітня 2026 року селище Козелець
Слідчий суддя Козелецького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , із участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника-адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні у режимі відеоконференцзв'язку клопотання, винесене в кримінальному провадженні № 42025272300000836, відомості про яке внесені 12 травня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кремінна Луганської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця Збройних Сил України, військове звання - солдат, без зареєстрованого місця проживання, жителя АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
слідчий у кримінальному провадженні - слідчий П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_6 подав 07 квітня 2026 року у Козелецький районний суд Чернігівської області клопотання, погоджене прокурором Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , щодо військовослужбовця ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із 05.30 години 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. 01 січня 2025 року військовозобов'язаного солдата ОСОБА_4 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_2 і направлено для проходження військової служби. Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Із 01 січня 2025 року солдат ОСОБА_4 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, і набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 1 від 01 січня 2025 року солдата ОСОБА_4 призначено на посаду курсанта навчальної роти Військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127 і 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття. Під час дії воєнного стану, напередодні 25 лютого 2025 року у солдата ОСОБА_4 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на самовільне залишення Військової частини НОМЕР_1 із метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби. Для виконання свого кримінально-протиправного умислу солдат ОСОБА_4 , у порушення вказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, в умовах воєнного стану, 25 лютого 2025 року у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 20.00 години, самовільно залишив Військову частину НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини за наявності реальної можливості та до цього часу до військової частини НОМЕР_1 не повернувся. 05 червня 2025 року солдат ОСОБА_4 самостійно прибув до слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві та заявив про вчинене ним кримінальне правопорушення, а також виявив бажання продовжити проходження військової служби. 05 червня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. 10 липня 2025 року прокурором Деснянської спеціалізованої прокуратури в сфері оброни Центрального регіону подано до суду клопотання про звільнення підозрюваного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 401 КК України. У зв'язку із ухиленням ОСОБА_4 від участі у судових засіданнях та переховуванням останнього від суду та органів прокуратури 26 вересня 2025 року судом залишене відповідне клопотання без розгляду, а органом досудового розслідування відновлено слідство. Слідчим у кримінальному провадженні - слідчим П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 заявлена вимога про застосування щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 02 травня 2026, із подальшим утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Вислухавши позиції прокурора ОСОБА_3 , який підтримав вимоги вказаного клопотання, підозрюваного ОСОБА_4 і захисника-адвоката ОСОБА_5 , які не визнали вимоги вказаного клопотання, слідчий суддя вважає, що вказане клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.
05 червня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану. О 12.05 годині 06 квітня 2026 року ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Підозра військовослужбовцю ОСОБА_4 в інкримінованому кримінальному правопорушенні (злочині) обґрунтовано підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: повідомленням військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 , протоколами допиту свідків, іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Військовослужбовець ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі. Наданими стороною обвинувачення доказами доведені ті обставини, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні військовослужбовцем ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення. Тому є достатні підстави вважати, що при застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, той може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення. За викладених обставин слідчий суддя вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном 26 діб, але не більше строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, тобто до 02 травня 2026 року.
Враховуючи обставини інкримінованого органом досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_4 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе не визначати розмір застави у цьому кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 194 і 197 КПК України, слідчий суддя
клопотання слідчого у кримінальному провадженні - слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_6 задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кремінна Луганської області, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 26 (двадцять шість) діб, але не більше строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, без визначення розміру застави, із подальшим його утриманням у Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», - до 02 травня 2026 року.
Строк тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою відраховувати із 12.05 години 06 квітня 2026 року, - з моменту фактичного затримання, і до 12.05 години 02 травня 2025 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після проголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів із дня проголошення.
Слідчий суддя