Справа № 335/8107/25
Провадження № 2/750/461/26
06 квітня 2026 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
15 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути 18684 грн. у відшкодування майнової шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.
Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що 23 квітня 2025 року на перехресті вул. Набережна вул. Південноукраїнська в м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача, та автомобіля Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням відповідача. У результаті даної ДТП транспортний засіб ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві власності, отримав механічні пошкодження. Сторони склали спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у Приватному акціонерному товаристві УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, яке здійснило позивачу відшкодування в сумі 26316 грн. 80 коп. Однак, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 45000 грн. Враховуючи викладене, відповідач повинен відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Також, позивачу була завдана і моральна шкода, оскільки він отримав душевні хвилювання в результаті ДТП, яку він оцінює в 5000 грн., у зв'язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
Відповідач відзив на позов не подав.
Згідно ухвали Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2025 року справу за вказаним позовом передано на розгляд Деснянському районному суду м. Чернігова за територіальною юрисдикцією (підсудністю).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що саме страхова компанія має повністю виплатити позивачу страхове відшкодування в розмірі завданих збитків. Також, відповідач вказав, що на момент ДТП він керував службовим автомобілем, перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 , знаходився у службовому відрядженні.
Заслухавши доводи сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
23 квітня 2025 року на перехресті вул. Набережна вул. Південноукраїнська в м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Учасниками ДТП - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було складено та підписано спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 9).
Так, з повідомлення слідує, що ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час повороту праворуч здійснив зіткнення із транспортним засобом ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_7 . Транспортний засіб Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав пошкодження переднього бамперу, а транспортний засіб ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1 , - пошкодження задніх дверей та бампера. ОСОБА_6 визнав себе винним у вчиненні ДТП.
Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником автомобіля ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зазнав пошкоджень у результаті ДТП, є ОСОБА_1 (а.с. 84).
На момент ДТП транспортний засіб Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , був забезпечений за договором № ЕР-221151806 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у Приватному акціонерному товаристві УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Страхувальником за вказаним договором є ФОП ОСОБА_3 . Строк дії договору з 16 червня 2024 року до 15 червня 2025 року (а.с. 81).
Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 власником автомобіля Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_8 (а.с. 85).
Відповідно до договору оренди транспортного засобу від 02 січня 2025 року, укладеного між ФОП ОСОБА_8 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар), орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове володіння та користування транспортний засіб Renault, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а орендар зобов'язався прийняти в тимчасове володіння та користування автомобіль орендодавця і зобов'язався сплачувати орендодавцю орендну плату. Строк оренди становить з 02 січня 2025 року до 31 грудня 2025 року (а.с. 108).
Довідкою № 05/02 від 05 лютого 2026 року, виданою ФОП ОСОБА_3 , підтверджується, що 23 квітня 2025 року ОСОБА_2 перебував у службовому відрядженні та здійснював доставку вантажу відповідно до своїх посадових обов'язків (наказ про відрядження працівників № 45 від 08.04.2025) (а.с. 107).
15 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про страхове відшкодування.
20 травня 2025 року Приватним акціонерним товариством УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі калькуляції № 25-1308481 від 13 травня 2025 року, заяви-погодження від 15 травня 2025 року здійснено розрахунок суми страхового відшкодування, згідно із яким сума страхового відшкодування становить 26316 грн. 80 коп.
З копії листа Приватного акціонерного товариства УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» № 250001308481 від 22 травня 2025 року слідує, що між страховиком та потерпілим досягнуто згоди стосовно розміру та способу здійснення страхового відшкодування, яке склало 26316 грн. 80 коп. Належна сума страхового відшкодування була перерахована згідно заяви на реквізити СТО ФОП ОСОБА_9 (а.с. 10).
Згідно з рахунком № НОМЕР_5 від 13 травня 2025 року ФОП ОСОБА_9 вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу становить - 45000 грн. (а.с. 14).
Відповідно до копії акту прийому-передачі транспортного засобу після виконаних робіт № 22117 від 20 червня 2025 року, складеного ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту із запасними частинами складає 45000 грн. Страхова компанія перерахувала 26316 грн. 80 коп. Франшиза складає 3200 грн. Доплата клієнта становить 15484 грн. (а.с. 13).
За положеннями частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно із частинами першою-третьою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушенного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення порушеного права особою.
Для стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно із частинами першою, другою статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини першої статті 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У спорах пов'язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Пунктом 1.12 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинним на момент укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, було передбачено, що дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинним на момент укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов'язанні ним є страховик).
На відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені в статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинним на момент укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинним на момент укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом.
Згідно зі статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинним на момент укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного на момент укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У пункті 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного на момент укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, визначено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного на момент укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно із пунктом 36.6 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, може бути викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу та ліміту відповідальності страховика.
Також, Верховний Суд у постанові від 17 січня 2024 року в справі № 754/18047/21 та інших неодноразово вказував, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Згідно із частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При цьому, відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».
Для покладення на особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 Цивільного кодексу України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року в справі № 6-108цс13, підтриманим у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2020 року в справі № 760/28302/18, від 23 березня 2020 року в справі № 373/1773/18-ц, від 20 листопада 2019 року в справі № 501/2298/16-ц, від 05 вересня 2018 року в справі № 534/872/16-ц, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.
На момент ДТП та завдання позивачу шкоди водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 та виконував свої трудові обов'язки, а саме: перебував у службовому відрядженні та здійснював доставку вантажу відповідно до своїх посадових обов'язків, про що свідчить довідка № 05/02 від 05 лютого 2026 року (а.с. 107).
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частинами першою, другою, третьою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
За змістом норм процесуального права з урахуванням принципів диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін, саме на позивача покладено обов'язок визначати відповідача/відповідачів у справі. При цьому, суд під час розгляду справи має виходити зі складу тих осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Суд повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому. Суд з власної ініціативи позбавлений права залучати до участі у справі належного відповідача.
Позивачем відповідно до статті 51 ЦПК України до початку першого судового засідання, в тому числі і в процесі розгляду справи після з'ясування зазначених вище обставин, не було заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідача.
Таким чином, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення інших співвідповідачів, це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета спору та підстав позову є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року в справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року в справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року в справі № 554/10058/17.
У даній справі спір стосується відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю.
З огляду на вказані норми чинного законодавства та заявлені позовні вимоги, враховуючи встановлені судом обставини та те, що позивачем вимоги пред'явлено до неналежного відповідача, при цьому клопотань про заміну відповідача належним чи про залучення до участі в справі співвідповідача позивач не заявляв, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 4, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 07.04.2026.
Суддя