06 квітня 2026 року
м. Харків
справа № 2029/11969/12
провадження № 22-ц/818/2757/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті ДТП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду м.Харкова від 03 липня 2025 року, -
Ухвалою Індустріального районного суду м.Харкова від 03 липня 2025 року заяву ОСОБА_4 про визнання виконавчих листів по цивільній справі №2029/11969/12 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті ДТП задоволено частково.
На вказане судове рішення, 22 січня 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду м.Харкова від 03 липня 2025 року залишено без руху в тому числі для сплати судового збору у сумі 484,48 грн та надання оригіналу відповідної квитанції до канцелярії апеляційного суду; надання на адресу апеляційного суду доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів листом з описом вкладення іншим учасникам справи.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вказана ухвала надіслана судом до реєстру 11 лютого 2026 року та забезпечено надання загального доступу 12 лютого 2026 року (https://reestr.court.gov.ua/Review).
З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що копію ухвали суду від 11 лютого 2026 року була направлена на адресу апелянтів та отримана ними 22.02.2026 року.
На даний час недоліки апеляційної скарги апелянтом не усунено.
Частиною 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч.1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» сформував позицію про те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Відповідно до п.6, 7 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Матеріали справи свідчать про те, що з часу подання апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , апелянти жодним чином не цікавляться рухом поданої апеляційної скарги та стадією розгляду справи. Апелянти не вчиняють будь-яких дій, що свідчили б про зацікавленість у розгляді поданої апеляційної скарги.
Згідно ч.2 ст.357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.356 цього Кодексу, застосовуються положення ст.185 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.185 ЦПК України передбачено, що якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається.
За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлялась ухвала апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху станом на 06 квітня 2026 року зазначені в ухвалі апеляційного суду недоліки апеляційної скарги апелянтами не усунені, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду м.Харкова від 03 липня 2025 року слід вважати неподаною та повернути апелянту.
Аналогічний висновок висловлено в ухвалі Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі 643/9823/15-ц.
Проте повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду з апеляційною скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду м.Харкова від 03 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті ДТП - визнати неподаною та повернути апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова