Справа № 346/5270/25
Провадження № 22-ц/4808/687/26
Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.
Суддя-доповідач Пнівчук
07 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О. В.,
суддів: Мальцевої Є. Є., Томин О. О.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голіней Лілія Дмитрівна, на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 03 березня 2026 року, у складі судді Калинюка О. П., у справі за заявою ОСОБА_1 , яку подано в його інтересах адвокатом Голіней Лілією Дмитрівною, заінтересовані особи: Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, Коломийський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення фактів народження та постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року,
У жовтні 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Голіней Л. Д. звернулась до Коломийського міськрайонного суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Просила встановити факт народження ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого є: мати ОСОБА_2 , громадянка України, батько: ОСОБА_1 , громадянин України, та встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України станом на 24.08.1991.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 03 березня 2026 цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яку подано в його (заявника) інтересах адвокатом Голіней Л. Д., заінтересовані особи: Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, Коломийський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , громадяни України, та факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991 року, передано на розгляд до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Голіней Л. Д. подала апеляційну скаргу. Вважає ухвалу суду незаконною та винесеною з порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заявник засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі та відбуває покарання у Коломийській ВК-41.
Зі змісту вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 02.05.2023 року, ухваленого у справі № 761/38587/20, місце проживання заявника зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги фактичне місце проживання заявника Коломийську ВК-41, яка розташована в селі Товмачик Коломийського району, та взято до уваги адресу місця прописки м. Мукачево згідно вироку суду.
Зазначає, що ОСОБА_1 не має місця реєстрації, оскільки не має ні свідоцтва про народження, ні паспорта громадянина України, ні посвідки на постійне чи тимчасове місце проживання. Фактичне місце проживання заявника є Коломийська ВК-41, де він відбуває покарання з 2023 року
Вважає, що чинним ЦПК України прямо передбачено місце подання заяви про встановлення факту саме до місця проживання заявника, а не до місця його реєстрації.
Просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до Коломийського міськрайонного суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.
З огляду на категорію справи, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Згідно частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає.
Передаючи справу до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області для розгляду за підсудністю, суд першої інстанції виходив з того, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання, зареєстроване місце проживання заявника не відноситься до територіальної юрисдикції Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, оскільки с. Чомонин Мукачівського району Закарпатської області належить до територіальної юрисдикції Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
Оскільки розгляд заяви по суті не розпочато, справу передано за підсудністю до вищевказаного суду.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).
Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).
Загалом перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений у статті 28 ЦПК України, зокрема, позови про стягнення аліментів, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 316 ЦПК України передбачено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Частинами шостою-десятою статті 187 ЦПК України передбачено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (пункт 1 частини першої статті 31 ЦПК України).
Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом до 24 серпня 1991 року представник заявника зазначила, що останній відбуває покарання в Коломийській ВК-41.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 підкреслив, що суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу надається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред'являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.
За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.
Приписи частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстрованим може бути лише одне місце проживання.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що позови, наведені у частині першій статті 28 ЦПК України, не можуть пред'являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.
Судом встановлено, що відповідно до змісту вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 02.05.2023 у справі № 761/38587/20 місце проживання заявника зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені відомості є належним та допустимим доказом, який підтверджує зареєстроване місце проживання особи станом на момент ухвалення вироку та не спростовані іншими доказами у матеріалах справи.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що станом на дату подання заяви представником заявника, зареєстроване місце проживання заявника територіально не належить до юрисдикції Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області. Натомість с. Чомонин Мукачівського району Закарпатської області відноситься до територіальної підсудності Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
Доводи представника заявника про те, що місцем проживання ОСОБА_1 слід вважати виправну колонію, є необґрунтованими.
Перебування особи у місцях позбавлення волі має тимчасовий, вимушений характер та не змінює її зареєстрованого місця проживання у розумінні норм цивільного та процесуального права. Виправна колонія є установою виконання покарань, у якій особа утримується на підставі вироку суду. При цьому факт відбування покарання не тягне автоматичної зміни зареєстрованого місця проживання особи та не створює нової територіальної прив'язки для цілей визначення підсудності.
Законодавство пов'язує визначення територіальної підсудності саме із зареєстрованим місцем проживання або перебування особи, а не з місцем її фактичного утримання у зв'язку з відбуванням покарання.
Таким чином, заявлені вимоги підлягають розгляду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання заявника.
Оскільки вказане місце реєстрації заявника відноситься до територіальної підсудності до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голіней Лілія Дмитрівна, залишити без задоволення, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 03 березня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча О. В. Пнівчук
Судді: Є. Є. Мальцева
О. О. Томин