Справа № 350/1456/19
Провадження № 22-ц/4808/680/26
Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.
Суддя-доповідач Пнівчук
06 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О. В.,
суддів: Мальцевої Є. Є., Томин О. О.,
з участю секретаря Кузнєцова В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рожнятівського районного суду від 27 лютого 2026 року, у складі судді Пулика М. В., у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Долинський відділ ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну сторони виконавчого провадження,
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Рожнятівського районного суду від 18 жовтня 2019 року в справі №350/1456/19 з ОСОБА_4 на його користь стягнуто 26 683,30 грн, в рахунок покриття інфляційних втрат за невиконання умов договору позики 5593,45 грн, в рахунок 3% річних з простроченої суми 16206,32 грн, а всього 48 483,07 грн в рахунок виконання зобов'язання по договору позики, 3 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
На підставі зазначеного рішення, державним виконавцем Рожнятівського РВ ДВС відкрито виконавчі провадження ВП №60952123, ВП №68081503 про примусове виконання виконавчого листа № 350/1486/21, виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області 28.12.2021 про стягнення з ОСОБА_4 на його користь інфляційних втрат за невиконання умов договору позики в сумі 5984,82 грн, в рахунок 3% річних з простроченої суми 1988,00 грн, моральної шкоди в сумі 3000,00 грн, витрат на правову допомогу в сумі 1000,00 грн. Стягнення боргу проводилося з пенсії відповідача ОСОБА_4 .
Постановами старшого державного виконавця Вагилевича В. М. від 04 грудня 2025 року виконавчі провадження ВП №60952123 та ВП №68081503 закінчено на підставі п.3 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_4 . Станом на час закінчення виконавчого провадження залишок заборгованості становив 30 222,79 грн та 9 984,82 грн відповідно.
Заявнику роз'яснено право звернення до суду щодо заміни сторони виконавчого провадження.
За наявною інформацією, спадкоємцями після смерті боржника ОСОБА_4 є його дочки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які прийняли спадщину та відповідно подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини і видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема на будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
Заявник просив замінити сторону виконавчого провадження боржника ОСОБА_4 на його правонаступників (спадкоємців) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у зв'язку з виконанням виконавчого листа № 350/1456/19, виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області 25.11.2019 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 48483.07 грн, моральної шкоди в сумі 3000 грн; та виконавчого листа № 350/1486/21, виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області 28.12.2021 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат за невиконання умов договору позики в сумі 5984.82 грн, в рахунок 3% річних з простроченої суми 1988.00 грн, моральної шкоди в сумі 3000,00 грн, витрат на правову допомогу в сумі 10 00,00 грн.
Ухвалою Рожнятівського районного суду від 27 лютого 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Долинський відділ ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну сторони виконавчого провадження - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Зазначає, що спадкоємцями після смерті боржника ОСОБА_4 є його дочки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які прийняли спадщину, дана обставина підтверджена копією спадкової справи №109/2024, номер у Спадковому реєстрі 73184019, заведеної приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Локатир М. В. за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Вважає, що правомірно звернувся в суд із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні та визнання боржниками спадкоємців померлого.
Також, 17 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Локатир М. В. про наявність претензій до правонаступників померлого ОСОБА_4 .
Закон України «Про виконавче провадження» передбачає обов'язок державного виконавця зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво. Положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника на підставі п. 3. ч. 1 ст. 39 вказаного закону стосуються випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва.
Заявник вважає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував висновок Верховного Суду висловлений у постанові від 11.10.2023 у справі №523/2357/20.
Просить ухвалу суду скасувати, постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву та замінити сторону виконавчого провадження боржника ОСОБА_4 на його правонаступників (спадкоємців) ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 .
Правом на подачу відзиву заінтересовані особи не скористалися.
У судовому засіданні апеляційного ОСОБА_1 та його представник адвокат Ошуст С. Є. підтримали доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.
Представник заінтересованих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Родіков І. С. заперечив доводи апеляційної скарги, посилаючись на відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження, яке закрито.
Представник Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає.
Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на момент розгляду судом заяви ОСОБА_1 виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_4 на його користь заборгованості закінчені, питання щодо відновлення виконавчих проваджень не вирішено, а тому підстави для заміни сторони виконавчих проваджень відсутні.
З таким висновком колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 05.11.2021 у справі №350/1486/21 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу задоволено. Стягнуто з відповідача на користь заявника в рахунок покриття інфляційних втрат за невиконання умов договору позики в період з 01.03.2020 по 01 серпня 2021 року 5984,82 грн, в рахунок 3% річних з простроченої суми 1988,00 грн, 3 000 грн моральної шкоди та 1000 грн на професійну правничу допомогу, а також в доход держави судовий збір у розмірі 3178 грн.
28.12.2021 позивачем отримано виконавчий лист на виконання рішення №350/1486/21, який пред'явлено до виконання.
Боржник ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
24 жовтня 2024 року дочки померлого боржника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заяви про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_4
14.12.2025 постановами старшого державного виконавця Вагилевича В М. виконавчі провадження № 68081503 та № 60952123 в межах яких видавалися виконавчі листи №350/1486/21 та №350/1456/19 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованості, закінчено, у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 боржника ОСОБА_4 .
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підставою процесуального правонаступництва (заміни сторони виконавчого провадження) є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб (частина перша статті 1281 ЦК України).
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (частина перша статті 1282 ЦК України).
Отже, зі смертю позичальника зобов'язання з повернення позики включаються до складу спадщини, тому правовідносини у справі допускають правонаступництво.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п'ята статті 442 ЦПК України).
Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону.
Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Разом з тим, положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження») слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22)).
Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з'ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину. Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.
Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв'язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв'язку зі смертю боржника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22)).
Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі №520/17203/13 (провадження № 61-4475св22) сформульовано правовий висновок про те, що не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.
З огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п'ятій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17).
І лише у разі задоволення скарги на постанову про закінчення виконавчого провадження можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв'язку зі смертю боржника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22)).
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про оскарження постанови про завершення виконавчого провадження, а отже дана постанова є чинною та повинна бути врахована при вирішенні даної справи.
Отже, заявник ОСОБА_1 може оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження та ставити питання про заміну боржника у виконавчому провадженні.
З огляду на зазначене, підстави для скасування ухвали суду з наведених апелянтом підстав відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рожнятівського районного суду від 27 лютого 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 квітня 2026 року.
Головуюча О. В. Пнівчук
Судді: Є. Є. Мальцева
О. О. Томин