02 квітня 2026 року м. Київ
Справа № 761/14801/19
Провадження: № 22-ц/824/1832/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Сахабутдінова Віктора Юрійовича в інтересахАкціонерноготовариства «Універсал Банк»
на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2020 року, постановлену під головуванням судді Макаренко І. О.,
у справі за заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» про видачу дублікату виконавчого листа, заінтересована особа: ОСОБА_1 ,
В квітні 2019 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду із зазначеною заявою, мотивуючи її тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2009 року у справі № 2-2959/2009 з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 435 207 грн 94 коп. На виконання зазначеного рішення судом видано виконавчий лист, який було пред'явлено до примусового виконання, однак, в подальшому повернуто стягувачу постановою державного виконавця від 28 грудня 2017 року. Як зазначає заявник, оригінал виконавчого листа на його адресу фактично не надходив та був втрачений під час поштової пересилки, що унеможливлює подальше примусове виконання судового рішення. З огляду на викладене, АТ «Універсал Банк» вказує, що рішення суду залишається невиконаним, а відсутність виконавчого документа позбавляє його можливості реалізувати право на примусове виконання, у зв'язку з чим просить видати дублікат виконавчого листа.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2020 року у задоволенні заяви АТ «Універсал Банк» про видачу дубліката виконавчого листа відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Сахабутдінов В. Ю. в інтересах АТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити заяву Банку.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для видачі дубліката виконавчого листа, не врахувавши, що заява про його видачу була подана в межах встановленого законом строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Вказує, що виконавчий лист було втрачено не з вини стягувача, а під час його пересилання органами державної виконавчої служби, що підтверджується матеріалами, доданими до заяви, проте цим обставинам суд першої інстанції належної правової оцінки не надав.
Крім того, заявник звертає увагу на те, що судом першої інстанції допущено істотні порушення процесуального закону, зокрема, тривалий час не складено повний текст ухвали, що фактично позбавило банк можливості своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження.
Також в апеляційній скарзі наголошено, що відсутність виконавчого документа унеможливлює виконання судового рішення, яке залишається невиконаним, що порушує право банку на ефективний судовий захист та суперечить принципу обов'язковості судового рішення.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 03 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні адвокат Сахабутдінов В. Ю. в інтересах АТ «Універсал Банк» апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вислухавши пояснення адвоката Сахабудінова В. Ю., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Водночас, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2020 року таким вимогам не відповідає.
Згідно із вимогами частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 264 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Оскільки ухвалене судове рішення таким вимогам не відповідає, зокрема, не містить описову та мотивувальну частини, то колегія суддів дійшла висновку, що таке судове рішення підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення.
Вирішуючи вимоги заяви АТ «Універсал Банк» по суті, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
У відповідності до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з пунктом 9 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
У ч.ч.1, 3 ст.431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналіз п.17.4 розділу XIII«Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Отже, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою,заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі №201/4043/19-ц (провадження № 61-18264св21), від 30 серпня 2022 року у справі №757/14604/20-ц (провадження № 61-8111ск22), від 06 листопада 2019 року у справі №2-1053/10 (провадження №61-18169св18), від 23 вересня 2020 року у справі №127/2-3538/10 (провадження №61-8969св20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19) виклала такий висновок: «якщо строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Водночас, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі №2-1316/285/11 (провадження №61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі №2-6471/06 (провадження №61-11038св19), від 03 лютого 2021 року у справі №643/20898/13-ц (провадження №61-17590св20), від 23 червня 2021 року у справі №2-162/12 (провадження №61-21034св21).
Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
У справі, яка переглядається, встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2009 року у справі № 2-2959/2009 задоволено позов ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є АТ «Універсал Банк») до ОСОБА_1 та стягнуто заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 435 207 грн 94 коп.
На виконання зазначеного рішення судом видано виконавчий лист (а. с. 5), який було пред'явлено до примусового виконання, у зв'язку з чим відкрито виконавче провадження, яке у подальшому було повторно відкрито 22 серпня 2013 року (а. с. 14).
Постановою державного виконавця від 28 грудня 2017 року виконавчий документ повернуто стягувачу відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 8).
З матеріалів справи також убачається, що копію постанови про повернення виконавчого документа разом із виконавчим листом було направлено на адресу стягувача рекомендованим поштовим відправленням за трек-номером 0720100126888 (а. с. 9-10).
Разом із тим відповідно до відомостей з офіційного сайту оператора поштового зв'язку, вказане відправлення було зареєстровано в системі із суттєвою затримкою, а кореспонденцію за цим трек-номером отримано 21 березня 2019 року через відділення поштового зв'язку, яке не відповідає місцезнаходженню стягувача(а. с. 13).
При цьому, колегія суддів відмічає, що матеріали справи не містять доказів фактичного отримання АТ «Універсал Банк» оригіналу виконавчого листа, а сам стягувач зазначає, що такий документ на його адресу не надходив(а. с. 7, 12).
З урахуванням наведеного факту тривалого ненадходження виконавчого документа на адресу стягувача, встановлених обставин його пересилання, а також відсутності виконавчого листа як у стягувача, так і в органі державної виконавчої служби, колегія суддів доходить висновку, що оригінал виконавчого листа було втрачено під час поштового пересилання.
За таких обставин наявні підстави вважати виконавчий документ втраченим у розумінні пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, що, у свою чергу, є підставою для видачі його дубліката.
Перевіряючи строки звернення, встановлені для пред'явлення виконавчого листа до виконання, колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено колегією суддів, виконавчий лист, виданий на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2009 року, перебував на примусовому виконанні та постановою державного виконавця від 28 грудня 2017 року був повернутий стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 8 -11).
Відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред'явити такий документ до виконання протягом строків, установлених статтею 12 цього Закону.
Згідно з частиною четвертою статті 12 зазначеного Закону пред'явлення виконавчого документа до виконання перериває перебіг строку, встановленого для його пред'явлення, а після такого переривання строк обчислюється заново.
Отже, з урахуванням дати повернення виконавчого документа, 28 грудня 2017 року, новий строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання спливав 28 грудня 2020 року.
Із матеріалів справи убачається, що із заявою про видачу дубліката виконавчого листа АТ «Універсал Банк» звернулося до суду 29 березня 2019 року, тобто, в межах встановленого законом строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Узагальнюючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що заявником доведено факт втрати виконавчого документа, а також дотримано строку звернення до суду із заявою про видачу його дубліката, що є підставою для задоволення поданої заяви.
Відмова у видачі дубліката виконавчого листа призведе до порушення права стягувача на справедливий суд, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви АТ «Універсал Банк» про видачу дубліката виконавчого листа № 2-2959, виданого 13.07.2010 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 433 477 грн 94 коп, судового збору в розмірі 1700 грн., витрат на ІТ3 у розмірі 30 грн, а всього 435 207 грн 94 коп, з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката СахабутдіноваВіктора Юрійовича в інтересахАкціонерного товариства «Універсал Банк»задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2020 року скасувати та постановити нову про задоволення заяви.
Видати дублікат виконавчого листа № 2-2959, виданого 13.07.2010 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 433 477 грн 94 коп, судового збору в розмірі 1700 грн., витрат на ІТ3 у розмірі 30 грн, а всього 435 207 грн 94 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 06 квітня 2026 року.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура