Справа № 754/13371/25
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/6723/2026
27 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Київської міської ради - Лейтар Алли Григорівни на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року (суддя Бабко В.В.) про зупинення провадження у цивільній справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,
встановив:
у серпні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 0,2298 га, кадастровий номер 8000000000:62:146:0061, на АДРЕСА_1 за період з 25 січня 2023 року по 3 липня 2025 року у сумі 740 463грн 81 коп.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що Київська міська рада ухвалила рішення від 12 грудня 2024 року № 653/10461 «Про передачу громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 ». Згідно цього рішення вирішено передати відповідачу, за умови виконання п. 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку, площею 0,2298 га (кадастровий номер8000000000:62:146:0061 ) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 4 листопада 2022 року, номер відомостей про речове право 48452866). На підставі цього рішення між Київською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки від 4 липня 2025 року № 1585.
Позивач посилався на те, що відповідач не сплачував орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, у зв'язку з чим з нього підлягають стягненню безпідставно збережені кошти у розмірі 740 463грн 81 коп.
Ухвалою судді Деснянського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання.
30 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Іванов А.В. подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набуття чинності рішення у справі № 910/10124/25 за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави до Київської міської ради, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого майна, скасування державної реєстрації права власності, визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки, яка знаходиться в провадженні Господарського суду міста Києва.
Мотивуючи подане клопотання, представник відповідача посилався на те, що розгляд даної справи є об'єктивно неможливим до вирішення справи № 910/10124/25, так як у тій справі однією з позовних вимог є скасування рішення Київської міської ради від 12 грудня 2024 року № 653/10461 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Тобто оскаржуються документи, безпосередньо якими передбачено сплату безпідставно збережених коштів, що є предметом розгляду справи № 754/13371/25.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року клопотання задоволено, провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення у справі № 910/10124/25 за позовом Київської міської прокуратури в інтересах держави до Київської міської ради, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого майна, скасування державної реєстрації права власності, визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договір оренди, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки.
У поданій апеляційній скарзі представник Київської міської ради - Лейтар А.Г. просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Представник позивача зазначає, що у справі № 910/10124/25 предметом позову є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва, припинення володіння нерухомим майном та скасування державної реєстрації земельної ділянки, тоді як в межах даної справи Київська міська рада заявила вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 25 січня 2023 року по 3 липня 2025 року, коли державна реєстрація на земельну ділянку була чинною, а відповідач здійснював фактичне користування майном без правових на те підстав. Отже, незалежно від результатів вирішення справи № 910/10124/25, це не спростовуватиме факту використання земельної ділянки відповідачем без оформлення правовстановлюючих документів на неї.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження у справі розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що наслідки розгляду господарської справи № 910/10124/25 прямо впливають на наслідки розгляду даної цивільної справи, оскільки пов'язані з об'єктивними обставинами, тобто такими, що не залежать від суду та учасників процесу.
Суд зазначив, що враховуючи, що оскаржуються документи/правочини, безпосередньо якими передбачено сплату безпідставно збережених коштів, що є предметом розгляду даної справи, є неможливим розгляд даної справи до набрання законної сили рішенням у справі № 910/10124/25.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.
У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 752/9802/17, зазначено, що визначаючи наявність підстав за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується в тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи. При цьому межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до порушення розумного строку розгляду справи.
Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України № 6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з'ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.
Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. По своїй суті зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи (постанова від 10 лютого 2020 року Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2462/18).
Суд першої інстанції не проаналізував предмет та підстави позовів у справах, не звернув увагу, що у даній справі позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за період з 25 січня 2023 року по 3 липня 2025 року, тобто до прийняття рішення та укладення договору, які є предметом розгляду у справі № 910/10124/25.
Також суд не врахував, що підставою заявлених позовних вимог у даній справі є користування відповідачем земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів, а відтак суд повинен був навести обґрунтування, які саме обставини, які будуть встановлені під час розгляду справи № 910/10124/25, мають значення для розгляду даної справи і які неможливо встановити при розгляді даної справи.
Отже, правомірними є доводи апеляційної скарги, що господарська справа, на яку посилається представник відповідача у клопотанні про зупинення провадження у даній справі, не стосується предмету та підстав спору щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною
ділянкою до отримання відповідачем правовстановлюючих документів.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Колегія суддів вважає, що ухвала про зупинення провадження у справі постановлена судом з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника Київської міської ради - Лейтар Алли Григорівни задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 рокускасувати, цивільну справу за позовомКиївської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів направити до Деснянського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук