Ухвала від 18.03.2026 по справі 759/14576/24

Київський апеляційний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12024100000000487 щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Ніжин Чернігівської області, громадянина України,

що зареєстрований та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 , не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року,

УСТАНОВИЛА:

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27.06.2025 ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Цим же вироком частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_7 та АТ "Страхова компанія "ББС Іншуранс". Суд ухвалив стягнути на користь ОСОБА_9 : з АТ "Страхова компанія "ББС Іншуранс" матеріальну шкоду в сумі 36 720 грн 81 коп. і моральну шкоду в сумі 1 836 грн 05 коп.; з ОСОБА_7 - матеріальну шкоду в сумі 1 600 грн і моральну шкоду в сумі 200 000 грн.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить вирок суду змінити, а саме, звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України і виключити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_7 та правову кваліфікацію його дій, вважає, що суд призначив покарання, яке є явно несправедливим через суворість. Суд у вироку вказав, що враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у визнанні вини, щиросердечному розкаянні, відшкодуванні шкоди потерпілим, обставини, які пом'якшують покарання, і відсутність обставин, які його обтяжують. Проте, на переконання захисника, суд недостатньо врахував ці обставини, а низку даних про особу обвинуваченого не врахував взагалі.

Наголошує на тому, що ОСОБА_7 з початку досудового розслідування визнав вину, щиро розкаявся, давав правдиві показання щодо обставин вчинення ДТП, чим активно сприяв швидкому та об'єктивному розслідуванню та розгляду справи судом. ОСОБА_7 за місцем роботи, в тому числі попередніх робіт, та за місцем проживання характеризується виключно позитивно, добровільно відшкодував збитки потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в сумі 134 097 грн, ОСОБА_12 - 220 995 грн, ОСОБА_13 - 313 652 грн 01 коп., ОСОБА_14 - 20 000 грн, що підтверджується платіжними документами. Обвинувачений повністю визнав позов потерпілої ОСОБА_8 (сестри загиблої ОСОБА_15 ) і під час досудового розслідування неодноразово пропонував їй матеріальну допомогу, від якої та відмовилась.

Крім того, просить взяти до уваги надані стороною захисту документи, які свідчать про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого та необхідність його постійного лікування, про мобілізацію сина ОСОБА_16 , який захищає Україну від збройної агресії

Все наведене, на переконання захисника, враховуючи вчинення злочину з необережності, доводить можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання у виді позбавлення волі та без застосування додаткового покарання.

Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника і обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.

Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_7 порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_15 , тяжкі тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , за наступних обставин.

14 квітня 2024 року близько 08 години 55 хвилин ОСОБА_7 , керуючи технічно справним вантажним автомобілем "MAN TGX 26.360" д/н НОМЕР_1 з причепом "H&W HWTCAB-1878" д/н НОМЕР_2 , рухався по проїзній частині автодороги Київ-Чоп зі сторони с. Стоянка в напрямку м. Києва в першій смузі при наявності двох смуг для руху в його напрямку з перевищенням максимально допустимої швидкості на даній ділянці дороги - 50 км/год., наближаючись до регульованого світлофорними об'єктами місця для розвороту зустрічних транспортних засобів, розташованого на 20 кілометрі + 150 метрів автодороги Київ-Чоп поблизу перехрестя з вул. Оборони Києва, що відноситься до адміністративної території м. Києва.

В цей час попереду в першій смузі проїзної частини в попутному напрямку рухався автобус "Mercedes Benz 312D" д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_17 , в якому серед інших перебували пасажири ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , який зупинявся перед вказаним місцем для розвороту зустрічних транспортних засобів на забороняючий сигнал світлофора.

Крім того, в цей час ще попереду, в першій смузі проїзної частини в попутному напрямку рухалися автомобілі "Renault Grand Scenic" д/н НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_18 , "Subaru Forester" д/н НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_19 , а в другій смузі проїзної частини в попутному напрямку рухалися автомобілі "Hyundai Accent" д/н НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_20 , "Smart Fortwo" д/н НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_21 , які зупинилися перед вказаним місцем для розвороту зустрічних транспортних засобів на забороняючий сигнал світлофора.

Під час руху ОСОБА_7 допустив порушення вимог п.п.2.3 "б", 12.1, 12.9 "б", 13.1 та дорожнього знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год" Правил дорожнього руху, які виразились у тому, що він, рухаючись з перевищенням максимально допустимої швидкості на даній ділянці дороги - 50 км/год., проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вибрав безпечну швидкість керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого біля регульованого світлофорними об'єктами місця для розвороту зустрічних транспортних засобів здійснив зіткнення з автобусом "Mercedes Benz 312D" д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_17 та автомобілем "Renault Grand Scenic" д/н НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_18 , які рухалися попереду в першій смузі попутного напрямку. В результаті зіткнення з вантажним автомобілем автобус "Mercedes Benz 312D" д/н НОМЕР_3 продовжив рух у некерованому стані і здійснив зіткнення з автомобілем "Renault Grand Scenic" д/н НОМЕР_4 , який рухався попереду в першій смузі попутного напрямку, нерухомим автомобілем "Subaru Forester" д/н НОМЕР_5 , який зупинився попереду в першій смузі попутного напрямку, та нерухомим автомобілем "Hyundai Accent" д/н НОМЕР_6 , який зупинився попереду в другій смузі попутного напрямку. В результаті зіткнення з автобусом "Mercedes Benz 312D" д/н НОМЕР_3 автомобілі "Subaru Forester" д/н НОМЕР_5 та "Hyundai Accent" д/н НОМЕР_6 продовжили рух у некерованому стані та здійснили зіткнення з нерухомим автомобілем "Smart Fortwo" д/н НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_21 , який зупинився попереду в другій смузі попутного напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автобуса "Mercedes Benz 312D" отримали наступні тілесні ушкодження:

- ОСОБА_15 - крововилив у м?які тканини на лобній, тім?яній, потиличній та скроневій ділянках зліва; тромбоз синусів твердої мозкової оболонки; крововилив у речовині мозку на базальній поверхні лівої скроневої частки; кров?янистий ліквор у шлуночках; вторинні крововиливи під епендимою шлуночків та стовбурі мозку; екстрадуральні крововиливи з тромбозом судин та паравазальні крововиливи; субарахноїдальні, кортикальні крововиливи у речовині головного мозку та в базальній поверхні лівої півкулі; субарахноїдальні, кортикальні, субкортикальні крововиливи мозочку з розповсюдженими вторинними некрозами з геморагічним компонентом та гнійним запаленням; вторинні вогнища енцефалолізиса з геморагічним компонентом в підкірковій ділянці та на базальній поверхні лівої півкулі; набряк тканини головного мозку, ішемічну дистрофію нейроцитів з вогнищами нейронолізиса; крововилив у печінково-діафрагмальній зв?язці; розрив печінки з ознаками їх термокоагуляції; крововилив у ділянці воріт селезінки (ознака струсу); некротичний з геморагічним компонентом та ексудативним запаленням з продуктивним компонентом навколо ділянок коагуляційного некроза тканини печінки, пухкі крововиливи в капсулі та субкапсулярно в зоні деструкції; дрібні крововиливи пухкі з слабко вираженою проліферативною реакцією в підшлунковій залозі; реактивний лейкоцитоз у селезінці; садно на передній та внутрішній поверхнях лівого коліна, кровонапливність підшкірно-жирової клітковини в проекції садна, кров у порожнині лівого колінного суглоба. Смерть ОСОБА_15 настала від поєднаної травми голови та тулуба, а саме, черепно-мозкової травми з ушкодженням головного мозку та живота з ушкодженням печінки, з розвитком крововтрати та шоку 20 квітня 2024 року о 15 годині 30 хвилин в КНП "Київська міська клінічна лікарня № 17";

- ОСОБА_14 - закриту черепно-мозкову травму: забій головного мозку, перелом потиличної кістки праворуч з переходом на основу черепа (заднє-черепну ямку), забій (садна) м?яких тканин потиличної ділянки голови, синець правої параорбітальної ділянки, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження;

- ОСОБА_11 - закриту травму шийного відділу хребта: перелом тіла та обох дужок 5 шийного хребця, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження;

- ОСОБА_10 - закриту травму правої гомілки у вигляді перелому малогомілкової кістки в проксимальній (верхній) третині без зміщення уламків; закриту травму лівої гомілки у вигляді перелому голівки малогомілкової кістки без зміщення уламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості;

- ОСОБА_12 - закриту травму грудної клітки у вигляді перелому тіла 6 грудного хребця (зі зміщенням уламків), переломів 1,5-8 ребер справа, переломів 4-8 ребер зліва, яка (травма) супроводжувалась розвитком посттравматичного лівостороннього плевриту, двостороннього пневмотораксу, лівостороннього гідротораксу; рану (визначену клінічними лікарями як скальповану, описану розмірами 10 х 0,5 см) по латеральній поверхні середньої третини правої гомілки, які в своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості;

- ОСОБА_13 - закриту травму грудної клітки у вигляді пневмотораксу правої легені; закриту травму живота у вигляді переломів обох лобкових та обох сідничних кісток (зі зміщенням уламків), перелому бічної маси крижі праворуч, перелому заднє-верхнього краю правої кульшової западини; закриту травму лівого кульшового суглобу у вигляді перелому голівки та вивиху лівої стегнової кістки, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.

За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, тяжкі тілесні ушкодження та смерть потерпілого, - є вірною.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

Також суд у вироку навів докладні мотиви прийнятого рішення про цивільний позов.

Всупереч доводам апеляційної скарги дотримав суд і вимог закону, через які реалізуються принципи законності, справедливості та індивідуалізації покарання.

Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, особу винного, який не судимий, одружений, має місце проживання, працює, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, обставини, які пом'якшують покарання, - щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку і відсутність обставин, які його обтяжують.

Тобто суд взяв до уваги зазначені раніше дані й обставини, в тому числі ті, на які є посилання в апеляційній скарзі, а також позицію потерпілої ОСОБА_8 - сестри загиблої ОСОБА_15 , яка вважала, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції, і правильно призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк, наближений до мінімального, установленого у санкції відповідного закону України про кримінальну відповідальність, яке належить відбувати реально.

При цьому навіть незадовільний стан здоров'я і те, що ОСОБА_7 вчинив злочин з необережності, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, а також суспільно небезпечні наслідки у виді смерті людини, які є невиправними і трагічними для родини загиблої, спричинення двом потерпілим тяжких тілесних ушкоджень та ще трьом - середньої тяжкості тілесних ушкоджень, до яких призвели необережні дії обвинуваченого, не дає підстав для звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Обґрунтованим є і призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки ОСОБА_7 допустив грубе порушення вимог Правил дорожнього руху в абсолютно нескладній дорожній обстановці.

Саме таке покарання, яке призначив суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, буде необхідним й достатнім для досягнення його мети, яка полягає не тільки в карі, а й виправленні обвинуваченого та запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Отже, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги захисника відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 7 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3