18 березня 2026 року
справа № 754/16804/23
провадження № 22-ц/824/2192/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року, постановлене під головуванням судді Грегуль О.В. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними заповіту та свідоцтва про право на спадщину,-
Позивачем подано позов у якому посилаючись на вчинення правочину, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, позивач просить: 1) Визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_4 , посвідчений 01.07.2022 і відповідно до якого ОСОБА_4 заповіла все її майно де б воно не було і з чого б не складалось, і взагалі все, що їй буде належати на день смерті, і на що вона матиме право ОСОБА_2 ; 2) Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину видане державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Гасс Вікторією Юріївною 05.10.2023 № 1-1526 на ім'я ОСОБА_2 на 1/3 частину кв. АДРЕСА_1 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 липня 2025 року позов задоволено.
Визнано недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_4 , посвідчений 01.07.2022 і відповідно до якого ОСОБА_4 заповіла все її майно де б воно не було і з чого б не складалось, і взагалі все, що їй буде належати на день смерті, і на що вона матиме право ОСОБА_2 .
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину видане державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Гасс Вікторією Юріївною 05.10.2023 № 1-1526 на ім'я ОСОБА_2 на 1/3 частину кв. АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2952,40 грн. - судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач вважає, що висновок судово-психіатричного експерта під № 1787 від 23 грудня 2024 року, є необґрунтованим, необ'єктивним, а також наданий з істотним порушенням визначеного законом поряду щодо проведення такого виду експертиз, а тому не може бути достовірним та допустимим доказом у справі на підтвердження того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у момент складання заповіту 1 липня 2022 року, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - зазначає про безпідставність посилання апелянта на необ'єктивність та необґрунтованість Висновку судово-психіатричного експерта під № 1787 від 23 грудня 2024 року, оскільки ним не було надано будь-яких доказів на підтвердження його доводів.
Крім того, заповіт від 01 липня 2022 року був підписаний не ОСОБА_4 , а сторонньою особою - ОСОБА_6 у присутності свідків. При цьому в заповіті зазначено, що підставою для того, щоб заповіт був підписаний сторонньою особою, було те, що ОСОБА_4 не могла прочитати та підписати заповіт у зв'язку зі слабкістю зору.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 1787 від 23.12.2024 час 18:30 ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у момент складання заповіту 01.07.2022 страждала на стійкий, хронічний психічний розлад у вигляді органічного ураження головного мозку поєднаного генезу (судинно-атрофічного, ГПМК від 10.08.2017) з інтелектуально-мнестичним зниженням та емоційно-вольовим порушенням (F 07.8 згідно МКХ-10) за своїм психічним станом не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними на момент складання заповіту 01.07.2022. ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у момент складання заповіту 01.07.2022 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15.09.2022 у справі № 754/1668/22 (суддя Зотько Т.А.) та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (дата формування 05.10.2023 час 09:30:03) позивачу, відповідачу, спадкодавцю за життя кожному окремо належало на праві власності 1/3 частина кв. АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження від 21.04.1976 позивач є сином ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 04.09.2010 дошлюбне прізвище відповідача було ОСОБА_7 .
Відповідно до свідоцтва про народження від 10.02.2021 (повторне) відповідач є дочкою ОСОБА_4 .
Відповідно до нотаріально посвідченого державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Гасс Вікторією Юріївною заповіту від 01.07.2022, який оспорюється позивачем, ОСОБА_4 заповіла все її майно де б воно не було і з чого б не складалось, і взагалі все, що їй буде належати на день смерті, і на що вона матиме право ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про смерть від 23.12.2022 ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Гасс Вікторією Юріївною 05.10.2023 № 1-1526 на ім'я ОСОБА_2 , остання успадкувала за заповітом 1/3 частину кв. АДРЕСА_1 .
Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Частинами 1 та 2 ст. 1257 ЦК України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
У постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц Верховний Суд зазначив, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Підставою для визнання правочину недійсним згідно частини першої статті 225 ЦК України може бути неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.
При цьому відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Звертаючись до суду, ОСОБА_1 зазначав, що його мати ОСОБА_4 з 2017 року тяжко хворіла, та сама потребувала стороннього нагляду та допомоги, вона самостійно не виходила з квартири.
На підтвердження важкого стану здоров'я ОСОБА_4 позивачем надано виписки із історії хвороби, де вона проходила лікування у період 2017-2022 років, зокрема, виписку №8442 з медичної карти стаціонарного хворого ДУ «ГМЦ МВС України» за період з 14 серпня 2017 року по 12 вересня 2017 року, виписку №73618 з медичної карти стаціонарного хворого ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова Національної академії медичних наук України» за період з 25 вересня 2017 року по 13 жовтня 2017 року, виписку №10736 з медичної карти стаціонарного хворого КНП КМКЛ №1 за період з 24 липня 2022 року по 10 серпня 2022 року.
Відповідно до виписок з лікувальних закладів ОСОБА_4 у період з 2017- 2022 року вживала лікарські препарати, які мають суттєвий вплив на свідомість, загальний фізичний стан організму, емоційний і психічний стан.
Заповіт від 01 липня 2022 року був підписаний не ОСОБА_4 , а сторонньою особою - ОСОБА_6 у присутності свідків. При цьому в заповіті зазначено, що підставою для того, щоб заповіт був підписаний сторонньою особою, було те, що ОСОБА_4 не могла прочитати та підписати заповіт у зв'язку зі слабкістю зору.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2024 року за клопотанням ОСОБА_1 призначено у справі посмертну судово психіатричну експертизу.
Відповідно до отриманого Висновку судово-психіатричного експерта № 1787 від 23 грудня 2024 року, складеного експертами Інституту судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України - Ревенок О.А. та ОСОБА_8 (надалі - висновок експертів) було встановлено, що:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у момент складання заповіту 01.07.2022р. страждала на стійкий, хронічний психічний розлад у вигляді органічного ураження головного мозку поєднаного генезу (судинно атрофічного, ГПМК від 10.08.2017)), з інтелектуально-мнестичним зниженням та емоційно-вольовими порушеннями (F 07.8 згідно МКХ-10), за своїм психічним станом не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними на момент складання заповіту 01.07.2022р.
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у момент складання заповіту 01.07.2022 р., не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Вказаний висновок експертів є зрозумілим та категоричним, його зміст не викликає сумнівів у його правильності.
Заперечуючи проти позову, стороною відповідача не було надано суду доказів на спростування вказаного висновку експертів.
Стороною відповідача не порушували перед судом першої інстанції питання про виклик у судове засідання експертів для надання роз'яснень складеного висновку, або ж призначення у справі повторної експертизи.
Щодо тверджень апелянта про надання ним у майбутньому рецензії на Висновок судово-психіатричного експерта під № 1787 від 23 грудня 2024 року, суд повідомляє наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення у справі за результатом вирішення позовних вимог було ухвалене 17 липня 2025 року, тобто, через сім місяців після складання Висновку експертів у даній справі. За цей час представник ОСОБА_2 мав можливість замовити та надати суду рецензію на вказаний висновок, проте, таких дій не було вчинено з його боку.
Крім того, в суд апеляційної інстанції зазначена рецензія на висновок експерта подана не була.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, складеного від імені ОСОБА_4 , посвідченого 01 липня 2022 року, та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Гасс Вікторією Юріївною 05 жовтня 2023 року № 1-1526 на ім'я ОСОБА_2 на 1/3 частину кв. АДРЕСА_1 .
Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 06 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді