18 березня 2026 року
справа № 757/43225/25-ц
провадження № 22-ц/824/3036/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - Громадська організація «Український інститут з прав людини»
відповідач - Приватне акціонерне товариство «ВФ УКРАЇНА»
треті особи: Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», Акціонерне товариство закритого типу «Аграрне-екологічне об'єднання «Трахтемирів»»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Громадської організації «Український інститут з прав людини»- Лутковської Валерії Володимирівни на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року, постановлену під головуванням судді Григоренко І.В., у справі за позовною заявою Громадської організації «Український інститут з прав людини» до Приватного акціонерного товариства «ВФ УКРАЇНА», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», Акціонерного товариства закритого типу «Аграрне-екологічне об'єднання «Трахтемирів»», про зобов'язання припинити експлуатацію та демонтувати стільникову вежу зв'язку на земельній ділянці,-
Громадська організація «Український інститут з прав людини» звернулось до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «ВФ УКРАЇНА», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», Акціонерного товариства закритого типу «Аграрне-екологічне об'єднання «Трахтемирів»», про зобов'язання припинити експлуатацію та демонтувати стільникову вежу зв'язку на земельній ділянці.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року справу передано на розгляд за підсудністю до Черкаського районного суду Черкаської області.
Не погоджуючись із ухвалою суду представник Громадської організації «Український інститут з прав людини»- Лутковська Валерія Володимирівна звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити до Печерського районного суду м. Києва для продовження розгляду.
Вимоги обґрунтовані тим, що предметом позову є не право власності чи користування земельною ділянкою, а вимога щодо припинення експлуатації стільникової вежі зв'язку, оскільки її встановлення та функціонування порушує екологічні права громадян.
Визначаючи правила територіальної підсудності позивачем було враховано постанову Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 904/4470/19, в якій суд указав, що якби громадська організація просила усунути порушення іншим шляхом та в інший спосіб, передбачений законом, наприклад шляхом зупинення незаконної діяльності, то такі заходи могли б бути ефективними для захисту порушених прав.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Приватного акціонерного товариства «ВФ УКРАЇНА» - Коцар Ольга Сергіївна зазначає, що Громадська організація має право пред'являти позов про оскарження нормативно-правового акту в інтересах інших осіб (не членів громадської організації) за умови, що такі повноваження передбачені статутними документами або законодавчими актами, а також якщо положення нормативно-правового акту поширюються на осіб, в інтересах яких діє громадська організація.
В позові представник ГО зазначає що діє в інстересах місцевих мешканцців онак немає доказів, що вони є членами ГО. Крім того, «мешканці» мешкають на тереторії населеного пункту, а не заповідної зони ланшафтного парку.
Крім того, позивач в своєму позові оскаржує дії та рішення Бобрицька сільська рада Черкаської області, щодо рішення про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації об'єктів і споруд електронних комунікацій ПрАТ «ВФ Україна». Однак оскарження рішень суб'єктів владних повноважень підлягають до юрисдикції окружних адміністративних судів і громадська організація з захисту прав мала б про це знати.
В судовому засіданні представник позивача Лук'яненко Ж.В. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Направляючи справу за підсудністю, суд першої інстанції виходив з того, що фактично спір у даній справі виник щодо реалізації права власності відносно нерухомого майна, а саме стільникової вежі зв'язку на земельній ділянці кадастровий номер 7122081900:01:001:1795, розташованої в межах РЛП «Трахтемирів», вказаний позов не підсудний Печерському районному суду м. Києва, оскільки повинен розглядатися за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 16 ст. 28 ЦПК України, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК).
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №638/1988/17 від 10.04.2019р. зазначив, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18, зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, вбачається, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Як вбачається зі змісту позовних вимог спір виник з приводу нерухомого майна, а саме: стільникової вежі зв'язку на земельній ділянці кадастровий номер 7122081900:01:001:1795, розташованої в межах РЛП «Трахтемирів».
Таким чином між сторонами виник спір з приводу нерухомого майна, яке знаходиться у Черкаській області, а тому суд першої інстанції прийняв правомірне рішення про те, що справа не підсудна Печерському районному суду м. Києва.
За викладених обставин, які відповідають наявним у справі доказам, та правового обґрунтування - колегія суддів дійшла висновку, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновки суду першої інстанції, судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Громадської організації «Український інститут з прав людини»- Лутковської Валерії Володимирівни залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 06 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді