18 березня2026 року
справа № 756/5034/25
провадження № 22-ц/824/3105/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Сушко Л.П., Болотова Є.В.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року, постановлене під головуванням судді Шролик І.С., у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У квітні 2025 року позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - КП ВО «Київтеплоенерго») звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість, що виникла за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , у загальному розмірі 136244,86 грн., а саме: за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 2609,02 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 339,17 грн., три відсотки річних у розмірі 84,49 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого опалення у розмірі 23716,19 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 3083,10 грн., три відсотки річних у розмірі 768,01 грн., заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27372,75 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 3558,46 грн., три відсотки річних у розмірі 886,43 грн., заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 31876,34 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 3349,53 грн., три відсотки річних у розмірі 825,03 грн., пеня у розмірі 484,60 грн., заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 31504,54 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 3356,41 грн., три відсотки річних у розмірі 800,95 грн., пеня у розмірі 504,87 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 727,47 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 397,50 грн. Просить стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначає позивач, відповідачу надавалися послуги з централізованого опалення, теплової енергії, та постачання гарячої води, проте відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 28 лютого 2025 року становить 115594,79 грн.
Надання послуг здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).
Відповідач від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовлялася (не відключалася).
З цих підстав позивач просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги та вирішити питання судових витрат.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за надані послуги, яка виникла станом на 28 лютого 2025 року у розмірі 136244,86 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що позовні вимоги заявлені до ОСОБА_1 , тоді як особовий рахунок з оплати послуг за опалення, постачання гарячої води та теплової енергії відкрито на ОСОБА_3 . Дана обставина вказує, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості не обґрунтований, оскільки не містить первинних бухгалтерських даних, а тому є лише одностороннім підрахунком позивача, який не може бути підставою для встановлення фактів у справі.
Відповідач надавав позивачу щомісяця показання квартирного засобу обліку постачання гарячої води, однак позивач провів нарахування заборгованості в іншому порядку - за нормативами споживання, що не відповідає умовам встановлених вимог.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості, яка утворилась до 01 травня 2018 року, без конкретизації початку її утворення, що викликає обґрунтований сумнів у твердженні, що строк позовної давності до таких вимог не сплив на час дії карантину та воєнного стану.
В судовому засіданні представник відповідача Бородін А.В. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Представник позивач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано до суду заперечень проти позову, доказів в підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови договору, а також враховуючи, що позивачем доведено належними та достатніми доказами обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 136 244,86 грн. за надані житлово - комунальні послуги, а тому позов підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. У зв'язку з чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Мешканцям будинку, в якому розташована квартира відповідача, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».
Надання послуг здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який опублікований у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 з 1994 року і по теперішній час, а тому є споживачем послуг, які надає позивач.
Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17.
Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
На підтвердження наявної заборгованості позивачем було надано розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за спірний період, в якому відображена детальна інформація щодо здійснених щомісячних нарахувань по особовому рахунку відповідача.
Щодо доводів апелянта про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В той же час, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.
Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Також, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України).
Судом першої інстанції при перегляді заочного рішення дане питання було досліджено та вірно зазначено, що з розрахунку заборгованості, який мститься в матеріалах справи вбачається, що станом на березень 2018 року відповідач мала переплату, а з квітня 2018 року виникла заборгованість.
З урахуванням вимог чинного законодавства, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що КП ВО «Київтеплоенерго» не пропустило строк позовної давності щодо заявлених вимог до ОСОБА_1 .
Надання послуг позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком належних до стягнення платежів, який здійснено відповідно до періоду надання послуг та цей розрахунок було перевірено судом.
Таким чином, відповідач фактично житлово-комунальні послуги отримувала, жодних скарг чи претензій щодо ненадання послуг або надання таких послуг неналежної якості не подавала, тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідач доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості суду не надала та дійшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, про наявність правових підстав для їх задоволення.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 06 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді