16 березня 2026 року
справа № 375/1121/26
провадження № 33/824/1823/2026
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП,-
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн. у дохід держави
Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Не погоджуючись із постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження у справі закрити.
В обґрунтування вимог посилається на те, що у матеріалах справи відсутній оригінал відеозапису з нагрудної камери, а лише міститься DVD диск, що є копією відеозапису, тобто відсутнє джерело походження відеозапису.
Окрім того, у матеріалах справи відсутній запис з боді-камер другого поліцейського, що також суперечить вимог закону.
Пояснення скаржника щодо того, що він лише забирав ключі зі свого службового автомобіля, а не керував ним, суддя сприйняла критично, поставившись до них, як до таких, що не заслуговують уваги та надані ним з метою уникнення адміністративної відповідальності, таким чином надавши власну суб'єктивну оцінку зібраним у справі доказам.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, а тому суд вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.
Вирішуючи питання про законність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в межах доводів скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновками експерта, речовими доказами тощо.
За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ст. 185 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об'єкт, об'єктивну і суб'єктивну сторони та суб'єкта правопорушення.
Відтак, відповідно до ст. 185 КУпАП, злісна непокора повинна проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов'язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №330697 від 25.12.2025 року;
- протоколом АЗ № 119023 від 25.12.2025 року про адміністративне затримання ОСОБА_1 ;
- рапортом поліцейського від 25.12.2025 року;
- відеозаписом із боді-камери поліцейського від 25.12.2025 року, в якому підтверджується факт вчинення ОСОБА_3 злісної непокори працівникам поліції.
Об'єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків, а також в учиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця через їхню участь в охороні громадського порядку. Склад даного адміністративного правопорушення є формальним і вважається закінченим з моменту вчинення.
Суб'єкт адміністративного проступку загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Кваліфікуючою ознакою цього правопорушення визначають спосіб його вчинення злісність непокори, що є відмовою від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень поліцейського під час виконання ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, яка свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначений Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.
Так, згідно ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено основні обов'язки поліцейського, зокрема, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до пунктів 1, 3 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 62 цього Закону законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 330697 від 25.12.2025 ОСОБА_1 в Київській області, Білоцерківського району, селище Рокитне по вул. Червона Січ, 16, вчинив злісну непокору законній вимозі працівникам поліції, а саме не виконував вербальні команди, спробував покинути місце вчинення правопорушення та чинив опір при затриманні.
Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення статті 185 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне затримання серії АЗ № 119023 від 25.12.2025 ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також право та можливість отриманя безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу».
Як вбачається з рапорту поліцейського, що 25.12.2025 під час вільного патрулювання, за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с-ще. Рокитне, вул. Незалежності, було виявлено та зупинено т.з. Renault Dokker д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням невідомого який повідомив що він є охоронцем приватної фірми ОБОФ Захист, та їхав на спрацювання сигналізації до 1-го відділення нової пошти, та під час спілкування водій почав нервувати та здійснив спробу втекти з місця події, на вербальні команди зупинитися та припини рух не реагував на подані звукові сигнали та маячки червоного та синього кольору. В ході переслідування, водій рухаючись по вул. Червона Січ, с-ще. Рокитне здійснив зупинку поблизу будинку № 16, та здійснив спробу втекти до будинку, о 01 год. 46 хв. невідомого було затримано в порядку ст. 261 КУпАП та в цей же час застосовано спецзасіб кайданки, о 01 год. 49 хв. для припинення правопорушення та складання адміністративних матеріалів, було повідомлено ЦБПД (б/н) від захисника відмовився від повідомлення родичів відмовився у присутності безперервної відеофіксації на БК Моторола.
Відеозаписом долученим до матеріалів справи, який був переглянутий апеляційним судом, та на якому зображені обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, вбачається, що 25 грудня 2025 року екіпаж патрульної поліції у складі двох патрульних здійснював патрулювання в селищі Рокитне під час комендантської години. Було зупинено транспортний засіб Renault д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом під час комендантської години. Водій спробував здійснити втечу , в ході чого працівники поліції почали його переслідувати але водій ОСОБА_1 тривалий час не зупиняв транспортний засіб та на законні вимоги працівників поліції не реагував. Через деякий проміжок часу водій здійснив зупинку на подвір'ї приватного житлового будинку, в результаті чого був затриманий працівниками поліції, в ході чого ОСОБА_1 здійснював опір працівникам поліції та не виконував вимоги працівників поліції.
Такі дії ОСОБА_1 охоплюються складом правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, отже, висновок, викладений у постанові судді суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення є правильним та таким, що ґрунтується на фактичних обставинах справи і відповідає вимогам закону.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про недоведеність його винуватості та відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, є безпідставними. Та обставина, що в матеріалах справи відсутній оригінал відеозапису з нагрудної камери, а лише міститься DVD диск, не свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 такої злісної непокори на законні вимоги працівників поліції, оскільки обставини, які викладені у протоколі саме і свідчать про злісну непокору ОСОБА_1 на законні вимоги працівників поліції.
Суд першої інстанції розглянув справу щодо ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, з'ясувавши всі обставини справи.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення у межах доводів апеляційної скарги не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 284, 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року залишити без задоволення.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає
Суддя