11 березня 2026 року
справа № 754/8399/24
провадження № 22-ц/824/1204/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року, постановлене під головуванням судді Саломон О.Б. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Коротю Р.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону з визначенням ціни предмета іпотеки при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій з подальшим направленням грошових коштів від такої реалізації на погашення заборгованості за договором позики від 13.09.2018, яка становить 7 116 146 (сім мільйонів сто шістнадцять тисяч сто сорок шість) грн. 94 коп.
Вимоги мотивовано тим, що 13.09.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передав у позику ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 109 980 грн., що було еквівалентно 3 900 доларів США. Зазначена сума мала бути повернута до 13.09.2019.
В забезпечення виконання вказаного договору позики 13.09.2018 був укладений договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку була передана кв. АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала іпотекодавцю на підставі договору дарування від 11.12.2008. 28.09.2018 були внесені зміни до договору позики, оскільки позичальник отримала в позику додаткові кошти, а загальна сума позики була визначена в розмірі 258 205,00 грн., що було еквівалентно сумі в розмірі 9 140 доларів США, а також був збільшений строк виконання зобов'язання до 13.03.2020.
При цьому, аналогічні зміни цього ж дня були внесені до договору іпотеки, де були зафіксовані збільшення обсягів забезпечення іпотекою. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 померла. Померла ОСОБА_4 сплатила позивачу грошові кошти в розмірі 2 840 доларів США, однак розмір зобов'язання по тілу позики в розмірі 6 300 доларів США залишився невиконаним. Після смерті позичальника та іпотекодавця, спадщину після неї прийняла її мати ОСОБА_2 , котра є відповідачем по справі. Відповідач отримала свідоцтво про право на спадщину на предмет іпотеки та зареєструвала на себе право власності, а відповідно стала правонаступником позичальника за позиковим зобов'язанням та як наслідок іпотекодавцем за зазначеним вище договором іпотеки. Позивачем було подано до нотаріальної контори заяву про повідомлення всіх спадкоємців про існуючі зобов'язання померлої. Після отримання свідоцтва про право на спадщину, позивачем була пред'явлено вимоги до відповідача відносно виконання зобов'язань, на які останньою надано відповідь, відповідно до якої вона визнає суму тіла позики, проте вказана сума так і не була повернута позивачу, наслідком чого стало подання цього позову.
Розмір боргу по тілу позики залишився в розмірі 6 300 доларів США. Станом на момент подання позову (30.05.2024) курс долара США Національним банком України визначений на рівні 40.48 грн. за 1 долар США, а відтак розмір боргу відповідача становить 255 024,00 грн. Також з відповідача підлягають до сплати проценти за користування грошовими коштами на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Загальна сума боргу по процентам за користування коштами становить 67 043,37 грн. При цьому, загальна сума боргу по тілу позики та процентам за користування становить: 255 024,00 грн. + 67 043,37 грн. = 322 067,37 грн.
Позивач також просив стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов'язання у розмірі, визначеному в п. 9 договору позики, а саме 5% від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочки, за період з 14.03.2020 по день смерті позичальника 13.10.2020 (214 днів), а потім з наступного дня після прийняття спадщини та закінчення 6 місячного строку для такого прийняття - з 15.04.2021 по день введення в України правового режиму воєнного стану - 23.02.2022 (315 днів), а разом 529 днів в розмірі 6 745 384,80 грн.
Позивач вважає, що з відповідача підлягає до стягнення 3% річних за прострочення зобов'язання у розмірі 14 003,31 грн., а також 34 691, 46 грн. - інфляційна складова боргу, що в загальному розмірі складає 7 116 146,94 грн.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Вимоги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції неправильно була застосована ст. 1282 ЦКУ та використана ним для відмови в задоволенні позову, оскільки позивачем вказана норма не була порушена при поданні позову, так як позовні вимоги заявлені виключно щодо отриманого у спадщину майна - предмета іпотеки: квартири АДРЕСА_1 і відповідно за межі отриманого майна, а як наслідок і за межі вартості цього майна, позовні вимоги не виходять.
Зазначає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості не заявлялися, де було б актуально визначати вартість всього отриманого майна, оскільки в цій ситуації дійсно доречно було б порівняти вартість отриманого майна та розмір заборгованості, проте вимоги заявлені лише іпотекодержателя і лише щодо іпотечного майна і не стосуються іншого отриманого у спадщину майна.
Подання документів, що підтверджують вартість іпотечного майна не стадії судового розгляду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки законом не вимагається, оскільки така оцінка здійснюється уже на стадії виконавчого провадження, що чітко регламентовано ст. 39 ЗУ «Про іпотеку».
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 1.2 договору іпотеки від 13.09.2018 року за домовленістю сторін визначено, що заставна вартість предмету іпотеки становить 131976 грн. на день укладення договору.
За підрахунками позивача загальний розмір заборгованості, яка утворилась у зв'язку з невиконанням зобов'язання за договором позики від 13.09.2018 року становить 7 116 146,94 грн.
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (ст.1282 ЦК України).
Позивачем, всупереч нормам ст.1282 ЦК України не надано суду доказів підтвердження вартості майна, в матеріалах справи відсутні звіти про оцінку спадкового майна, а саме вартості квартири АДРЕСА_1 з урахуванням її технічних характеристик, тому судом не встановлено вартості спадкового майна.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні
Судом встановлено, що 13.09.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір позики, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М.
Відповідно до п. 1 договору позики, позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність грошові кошти у сумі 109 980 грн., що є еквівалентом суми 3 900 доларів США за курсом продажу доларів в АТ КБ «Приват Банк» на день укладення цього договору. Передачу коштів було здійснено до підписання договору.
Згідно п. 2 договору, позичальник вказану суму грошових коштів зобов'язується повернути позикодавцеві в строк до 13.09.2019 включно готівкою або в безготівковому порядку.
Пунктом 10 договору передбачено, що сторони домовились, що виконання зобов'язання позичальником за цим договором буде забезпечуватись іпотекою, а саме позичальником буде передано позикодавцю в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
В забезпечення виконання зобов'язання між сторонами 13.09.2018 було укладено договір іпотеки, відповідно до п. 1.1 якого іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з 3 (трьох) житлових кімнат та має загальну площу 72,0 кв.м., житлову площу 42,1 кв.м.
Пунктом 1.2 договору іпотеки за домовленістю сторін визначено, що заставна вартість предмету іпотеки становить 131 976 грн.
В подальшому, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено 28.09.2018 договір про внесення змін до договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 13.09.2018 за реєстровим № 4744.
Відповідно до вказаного договору пункт 1 Договору позики викладено в новій редакції:
«1. Позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність грошові кошти в сумі 258 205 грн. що є еквівалентом суми 9 140 доларів США за курсом продажу доларів США в АТ КБ «Приват Банк» (і доларів =28,25 гривень) на день укладення цього договору. Передачу вказаних грошових коштів було здійснено до підписання цього договору». Позичальник своїм підписом підтвердив факт отримання від позикодавця грошових коштів у сумі 258 205 грн.
Також, змінено пункт 2 договору позики шляхом продовження строку повернення коштів до 13.03.2021 року включно.
Також, 29.08.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 13.09.2018 за реєстровим № 4744.
Зокрема, пункт договору іпотеки про основне зобов'язання викладено в новій редакції: « Основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 13.09.2018 за реєстровим № 4744, згідно якого іпотекодержатель надав боржнику грошові кошти у вигляді позики у розмірі 258 205 грн., що є еквівалентом суми 9 140 доларів США за курсом продажу доларів США в АТ КБ «Приват Банк» (1 долар США - 28,25 грн.) на день укладення договору, строком до 13.03.2020 включно, без нарахування процентів».
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.
Окремим видом застави є іпотека.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку", у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Приписи ст.ст. 1281 і 1282 ЦК України та ст. 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема у зобов'язаннях, забезпечених іпотекою.
За змістом цих приписів: - спадкоємець зобов'язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього;
- кредитор має пред'явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги;
- наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 15.10.2020 Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 17206.
Десятою Київською державною нотаріальною конторою 23.10.2020 було заведено спадкову справу № 831/2020 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
У відповідності до інформаційної довідки Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» кв. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою № 15 від 11.12.2008 № 5-3116, та зареєстровано в бюро 16.12.2008 за реєстровим № 641.
Державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Сабадаш О.В. 25.05.2021 видано свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 3-240, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_4 , а саме квартири АДРЕСА_1 .
За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.05.2024 квартира АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії та номеру 3-240, виданого 25.05.2021 Десятою київською державною нотаріальною конторою.
Відповідно до п. 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений ст. 1281 ЦК України приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги.
Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.
Таким чином, пред'явлення кредитором своїх вимог до спадкоємців через нотаріуса не суперечить положенням ч.2 ст. 1281 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою, згідно якої повідомив, що між ним та померлою ОСОБА_4 13.09.2018 було укладено договір позики грошових коштів, а також зазначив про те, що квартира АДРЕСА_1 перебуває під забороною відчуження згідно з договором іпотеки № 4744, у зв'язку з наявним невиплаченим боргом у померлої перед ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що 22.09.2021 відповідач ОСОБА_2 зверталась до ОСОБА_1 з претензією.
Відповідно до претензії, відповідач вказувала на те, що у зв'язку з укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договором іпотеки від 13.09.2018, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., на квартиру накладено заборону на відчуження.
Також у претензії зазначено, що її донька ОСОБА_4 виконувала зобов'язання за договором позики від 13.09.2019 до моменту смерті, при цьому сума зобов'язання була частково сплачена, залишок боргу складав 6 700 доларів США.
Як встановлено судом відповідач на підставі статтей 509, 522 ЦК України виявила погодження сплатити залишок суми боргу у розмірі 6 700 доларів США.
Васкез ОСОБА_5 просила переглянути суму боргу за зобов'язанням з 9 000 доларів США до 6 700 доларів США, при цьому надати можливість виконання зобов'язання в вигляді сплати залишку суми боргу з розстроченням на 24 місця з виплатою рівних часток щомісяця протягом зазначеного періоду, а також надати гарантійний лист з відображенням залишку суми боргу з розстроченням на 24 місяці.
ОСОБА_1 10.11.2021 було подано до Десятої київської державної нотаріальної контори претензію спадкоємцю щодо виконання зобов'язання ОСОБА_4 договору позики від 13.09.2018. При цьому, ОСОБА_1 , керуючись статтею 1281 ЦК України пред'являє вимогу до спадкоємця ОСОБА_2 , котра прийняла спадщину, щодо грошового зобов'язання ОСОБА_4 за договором позики від 13.09.2018 в розмірі 6 300 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом продажу доларів США в АТ КБ «Приват Банк» у відповідній частині прийнятої спадщині.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що ОСОБА_1 в межах шестимісячного строку з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину пред'явив свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину.
Статтею 1282 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Частина 2 ст. 1282 ЦК України передбачає, що вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Судом також встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів, на підтвердження відмови спадкоємця повернути грошові кошти за договором позики від 13.09.2018, укладеним між ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_4 у повному обсязі.
Позивачем заявлено розмір боргу по тілу позики складає 6 300 доларів США, станом на момент подання позову 30.05.2024 курс долара США Національним банком України визначений на рівні 40,48 грн. за 1 долар США та становить 255 024 грн. Позивачем також нараховано проценти за користування грошовими коштами, пеня за прострочення виконання зобов'язання, 3 % річних та інфляційні втрати у загальному розмірі 7 116 146,94 грн. (сім мільйонів сто шістнадцять тисяч сто сорок) гривнів.
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. (ст. 1282 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 14.08.2019 року у справі № 311/917/15 зроблено висновок, що "Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16. Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але у межах вартості майна, одержаного у спадщину".
Пунктом 1.2 договору іпотеки від 13.09.2018 за домовленістю сторін визначено, що заставна вартість предмету іпотеки становить 131 976 грн. на день укладення договору.
За підрахунками позивача загальний розмір заборгованості, яка утворилась у зв'язку з невиконанням зобов'язання за договором позики від 13.09.2018 року становить 7 116 146,94 грн. (сім мільйонів сто шістнадцять тисяч сто сорок) гривень.
Оскільки на підтвердження вартості спадкового майна позивачем, всупереч нормам ст. 1282 ЦК України, не надано доказів, а саме звіту про оцінку спадкового майна, квартири АДРЕСА_1 з урахуванням її технічних характеристик, а відтак суд вірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
За викладених обставин, які відповідають наявним у справі доказам, та правового обґрунтування - колегія суддів дійшла висновку, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновки суду першої інстанції, судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 06 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді