11 березня 2026 року
справа № 363/537/24
провадження № 88-ц/824/16/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року за виключними обставинами у справі за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» - Микитчик Дарини Дмитрівни на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року, постановлене під головуванням судді Чірков Г.Є., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, -
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 58 520 грн. з послідуючим утриманням всіх обов'язкових податків та платежів.
Стягнуто з ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 59 185 грн. з послідуючим утриманням всіх обов'язкових податків та платежів.
Стягнуто з ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп. (двадцять) коп.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» - Микитчик Дарини Дмитрівни на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року - задоволено.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року - скасовано.
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, - залишено без задоволення.
24 грудня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року за виключними обставинами.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Конституційного суду від 11.12.2025 року № 1-р/2025 визнано неконституційним ч. 1 ст. 233 КЗпП в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
В запереченнях на заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року за виключними обставинами представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» - Микитчик Дарина Дмитрівна зазначає, що у даній справі апеляційний суд уже встановив фактичні обставини, визначив період можливого невиконання рішення суду та здійснив відповідний розрахунок середнього заробітку. Таким чином, навіть у разі перегляду постанови апеляційного суду встановлені фактичні обставини та межі можливого періоду відповідальності не підлягають зміні.
Перевіривши доводи заяви про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року за виключними обставинами, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 58 520 грн. з послідуючим утриманням всіх обов'язкових податків та платежів.
Стягнуто з ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 59 185 грн. з послідуючим утриманням всіх обов'язкових податків та платежів.
Стягнуто з ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп. (двадцять) коп.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» - Микитчик Дарини Дмитрівни на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року - задоволено.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року - скасовано.
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, - залишено без задоволення.
24 грудня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року за виключними обставинами.
Предметом розгляду Конституційного Суду України була частина перша статті 233 КЗпП України, яка стосується строків звернення працівника до суду під час дії трудових правовідносин - щодо стягнення зарплати, премій та інших виплат, не пов'язаних із звільненням.
Установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат без урахування того, що трудові відносини тривають (обов'язку роботодавця щодо своєчасної виплати заробітної плати), обмежує право на своєчасне одержання винагороди за працю, що суперечить частині сьомій статті 43 Конституції України.
Законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов'язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.
Зазначеним рішенням положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку звернення до суду щодо стягнення заробітної плати та інших належних працівнику виплат було визнано неконституційним.
Разом з тим рішення Конституційного Суду України усуває виключно процесуальне обмеження щодо строку звернення до суду та саме по собі не змінює встановлених судом фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 423 ЦПК України перегляд судового рішення за виключними обставинами спрямований на усунення наслідків застосування норми права, яка визнана неконституційною, але не передбачає повторного повного розгляду справи та переоцінки встановлених судом фактичних обставин.
Відповідно до ч. 5 ст. 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Таким чином, перегляд судового рішення за виключними обставинами не є новим розглядом спору між сторонами, а має на меті лише усунення впливу неконституційної норми права на результат судового рішення.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року встановлено, що кількість робочих днів у цьому періоді становить 71 робочий день.
Отже, апеляційний суд уже визначив межі можливого періоду відповідальності у даній справі.
У даній справі апеляційний суд уже встановив фактичні обставини, визначив період можливого невиконання рішення суду та здійснив відповідний розрахунок середнього заробітку.
Таким чином, навіть у разі перегляду постанови апеляційного суду за виключними обставинами, можливий розмір відповідальності може обчислюватися лише в межах зазначеного періоду.
Розширення цього періоду понад встановлені апеляційним судом межі призведе до безпідставного стягнення коштів за час, коли виконання рішення суду було юридично неможливим або не було обов'язковим.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, норми визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України, якщо інше не передбачено в резолютивній частині рішення.
Постанова апеляційного суду у цій справі ухвалена 09 вересня 2024 року, тобто більше ніж за рік до ухвалення Рішення Конституційного Суду України
Верховний Суд у постанові від 17.12.2019 у справі № 808/2492/18 зазначив, що наявність рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки під час розв'язання спору. На час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення, закон був чинним та підлягав застосуванню.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Конституційного Суду України не впливає на норму, яка була застосована судом апеляційної інстанції, і не усуває правової підстави, на яку суд спирався при ухваленні постанови.
Отже, заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року за виключними обставинами не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 423, 425, 429 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року за виключними обставинами залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 06 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді