ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 20/40426.01.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Інвест-Груп»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Бі Річард Елліс"
про визнання договору про надання послуг №V110608/1 від 11.06.2008р. недійсним
Суддя Палій В.В.
Представники сторін:
Від позивача Ломейко О.О.- предст. (дов. від 15.09.2010р.)
Від відповідача Чудовський В.Б.- предст. (дов. від 31.08.2010р.)
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Бі Річард Елліс" про визнання договору про надання послуг №V110608/1 від 11.06.2008р. недійсним. Позовні вимоги мотивовані тим, що договір не відповідає пп. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України та ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.12.2010р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/404, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 21.12.2010р.
21.12.2010р. судом одержано клопотання від позивача про відкладення розгляду справи , у зв'язку з відрядженням представників позивача.
21.12.2010р. судом одержано клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що відповідачем не одержано копії позовної заяви з доданими до неї документами, а також до моменту одержання відповідачем повного тексту рішення у справі №35/406 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Бі Річард Елліс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Інвест-Груп»про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №V110608/1 від 11.06.2008р. Відповідач у клопотанні вказує на те, що зазначене рішення має суттєвий та вирішальний вплив на вирішення справи №20/404.
У судовому засіданні 21.12.2010р. судом не задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що до клопотання не додано доказів на підтвердження викладених обставин.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом не задоволено, оскільки до позовної заяви додано докази про направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача 22.11.2010р. Крім того, у клопотанні відповідача не обґрунтовано, у чому саме полягає суттєвий та вирішальний вплив рішення у справі №35/406 на вирішення справи №20/404 про визнання договору про надання послуг №V110608/1 від 11.06.2008р. недійсним.
У зв'язку з неявкою у судове засідання 21.12.2010р. представника позивача та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 21.12.2010р. відкладено.
Представник позивача на вимогу суду надав витребувані документи, зокрема, докази сплати авансового платежу у розмірі 99428,00грн. за договором; копії сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, який видано ТОВ "Сі Бі Річард Елліс" , кваліфікаційного свідоцтва оцінювача ОСОБА_1, копію статуту позивача станом на 2008рік.
Представник відповідача надав на вимогу суду копію сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, який видано ТОВ "Сі Бі Річард Елліс" , строком дії з 26.05.2009р. по 26.05.2012р.
У відзиві відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що існує спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, який вирішений у межах господарської справи №35/406. Крім того, позивачем здійснено передоплату за договором, тобто, своїми діями позивач підтвердив правомірність правочину; у жодній статті закону України «Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні»не зазначено обмеження по укладенню договору з оцінки майна. Тобто, договір укладено сторонами правомірно, а оцінку проведено виконавцем без порушень вимог законодавства.
У судовому засіданні 19.01.2011р. судом оголошено перерву до 26.01.2011р., з метою вивчення наданих сторонами документів.
У судовому засіданні 26.01.2011р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідача проти позовних вимог заперечив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -
11.06.2008р. між позивачем, як замовником та відповідачем, як консультантом, укладено договір про надання послуг №V110608/1, відповідно до умов якого замовник наймає консультанта для надання послуг на умовах, зазначених у цьому договорі, консультант приймає таке замовлення, що засвідчується підписом та печаткою кожної сторони.
У п. 3 договору сторони погодили документ, який необхідно надати на підтвердження виконання консультантом умов договору -Звіт, зазначений у ст. 1.1 Додатку №1 до цього договору.
Згідно з Додатком №1 до договору, консультант зобов'язується виконати оцінку ринкової вартості об'єкта. Об'єктом, згідно Додатку №2 до договору визначено нерухоме майно за наступними характеристиками: місце розташування -м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, площа земельної ділянки -3,5 гектарів. Послуги полягають в оцінці ринкової вартості об'єкту та наданні письмового звіту, що представляє результати оцінки замовнику. Послуги надаються згідно з високими професійними стандартами, але не включать в себе консультування з податкових, юридичних, екологічних, технічних або фінансових питань.
Відповідно до п. 3 Додатку №1 звіт та усі коментарі або рекомендації замовника щодо об'єкту є незалежним висновком (-ами) консультанта стосовно об'єкту та його розвитку. Непогодження з висновком (-ами) консультанта не є підставою для відмови замовника від прийняття та/або оплати послуг.
У договорі сторонами погоджено сплату замовником авансового платежу. Так, згідно з п. 5.2.2 договору, протягом 10 робочих днів після дати отримання замовником рахунку на сплату авансового платежу, замовник повинен оплатити авансовий платіж консультантові відповідно до рахунку та умов Додатку №4 до цього договору.
Згідно п. 1 Додатку №4 до договору, у час та згідно з порядком, визначеним у ст. 5.2.2 договору про надання послуг, замовник зобов'язаний сплатити консультантові авансовий платіж у гривневому еквіваленті 11000 євро, який становить аванс за Винагороду, плюс відповідно податок на додану вартість у гривневому еквіваленті 2200 євро.
У п. 5.2.3 договору сторони погодили, що протягом 5 робочих днів після дати підписання Акту замовником, але не пізніше, ніж через 9 робочих днів після дати отримання замовником звіту, замовник зобов'язаний сплатити консультантові винагороду за вирахуванням авансового платежу, як зазначено у Додатку №4 до цього договору.
Згідно п. 2 Додатку №4 до договору, у час та згідно з порядком, визначеним у п. 5.2.3 договору про надання послуг, замовник зобов'язаний сплатити консультантові винагороду у гривневому еквіваленті 11000 євро, плюс відповідний податок на додану вартість у гривневому еквіваленті 2200 євро.
07.07.2008р. позивач здійснив виплату авансового платежу у розмірі 99 428,00грн. на рахунок відповідача, що підтверджується наданою позивачем випискою з особового рахунку.
Як зазначає позивач, договір про надання послуг №V110608/1, укладений з порушенням ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Так, відповідно до ст. 3 Закону, оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ст. 11 Закону, замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб.
Проте, як вказує позивач, позивач не є власником комплексу, який підлягав оцінці, згідно спірного договору. Орендарем земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2 є ВАТ «Київський завод електротранспорту», що підтверджується Договором оренди земельної ділянки від 16.07.2004р. (строк дії -10 років), який укладений між Київською міською радою та ВАТ «Київський завод електротранспорту».
Також позивач зазначає про те, що договір укладений директором позивача з перевищенням повноважень, а саме, без письмового дозволу (згоди) загальних зборів на укладення вказаного договору. Докази надання правомочності договору загальними зборами чи подальшого схвалення договору загальними зборами позивача, у позивача відсутні.
За наведених обставин, позивач, на підставі пп. 1, 2 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні»просить суд визнати недійсним договір про надання послуг №V110608/1 від 11.06.2008р., який укладений між сторонами спору.
У відзиві відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що існує спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, який вирішений у межах господарської справи №35/406. Крім того, позивачем здійснено передоплату за договором, тобто, своїми діями позивач підтвердив правомірність правочину; у жодній статті закону України «Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні»не зазначено обмеження по укладенню договору з оцінки майна. Тобто, договір укладено сторонами правомірно, а оцінку проведено виконавцем без порушень вимог законодавства.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, відповідно, відмовляє у їх задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що всупереч вимог ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні», позивач, як замовник оцінки майна не є власником такого майна. Наведене позивач вважає підставою для визнання недійсним спірного договору на підставі п. 1. ст. 203 та ст. 215 ЦК України.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні»(в редакції чинній на час укладення спірного договору - 09.09.2004р.) суб'єктами оціночної діяльності є:
суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
Представниками позивача та відповідача надано на вимогу ухвали суду сертифікати суб'єкта оціночної діяльності, що видані відповідачу, із строками дії з 21.04.2008р. по 21.04.2011р. та з 26.05.2009р. по 26.05.2012р., відповідно. Напрямом оцінки майна, щодо якого дозволена практична оціночна діяльність визначено, зокрема, оцінку об'єктів у матеріальній формі.
Відповідно до ст. 3 Закону незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.
Відповідно до ст. 12 Закону, Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Ст. 11 Закону визначає, що замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб.
Позивач посилається на те, що всупереч вимог ст. 11 Закону позивач не є власником об'єкту оцінки.
Проте, замовлення оцінки майна іншою особою, ніж визначено у ст. 11 Закону не визначено Законом як підстава для визнання недійсним укладеного договору на проведення оцінки майна.
ст.11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", не дає вичерпного переліку осіб, що мають право бути замовником оцінки, а лише дає пояснення щодо такого переліку, де замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за власною ініціативою було виявлено бажання провести відповідну оцінку, що підтверджується відповідними діями, а саме укладанням і підписанням Договору та здійснення передоплати за послуги.
Відповідно до вимог зазначеної статті 11 Закону сторони договору на проведення оцінки майна (замовник, платник) мають право вільного вибору суб"єкта оціночної діяльності - суб"єкта господарювання за умови виконання вимог, встановлених статтями 8 та 9 цього Закону. У статті 8 Закону визначений виключний перелік обмежень щодо проведення оцінки майна, у випадку порушення яких, результати оцінки майна визнаються недійсними та підлягають обов"язковому скасуванню. Дана стаття не передбачає обмежень по укладенню договору з оцінки майна.
Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог також посилається на те, що директор позивача -Коток Д.О., який підписав від імені позивача спірний договір, діяв з перевищенням повноважень, оскільки не отримав дозволу (згоди) загальних зборів на укладення даного договору. Докази надання правомочності договору загальними зборами чи подальшого схвалення договору загальними зборами позивача, у позивача відсутні.
Відповідно до ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до п. 11.10 Статуту позивача (в редакції станом на 24.05.2007р., яка діяла на час укладення спірного правочину) Виконавчим органом Товариства є директор, який одноособово вирішує всі питання його діяльності, за винятком тих, які відносяться до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства.
Директор діє від імені Товариства в межах, встановлених чинним законодавством та статутом, і зокрема, без доручення здійснює від імені Товариства правочини, підписує договори, угоди, контракти, інше в межах, встановлених Статутом.
Відповідно до п. 11.11 Статуту директор виключно за попередньою письмовою згодою Загальних зборів учасників Товариства має право здійснювати наступні дії: безпосередньо через договори комісії, доручення, чи будь-які інші посередницькі договори укладення договорів (угод), а також кредитних договорів, договорів поруки, лізингу, дарування, ренти, факторингу, спільної діяльності, управління, оренди (найму), договорів про передачу в якості завдатку основних засобів та будь-якого майна, в тому числі, але не виключно обігових коштів Товариства, договорів відступлення права вимоги, переведення боргу, купівлі-продажу нерухомості та/чи майнових прав на нерухомість, будь-яких інших договорів, стороною в яких є Товариство, в тому числі, але не виключно щодо об'єктів нерухомого майна чи майнових прав на них, прийняття рішення про участь Товариства в якості засновника та/чи учасника в будь-яких товариствах, в тому числі, вносити будь-яке майно Товариства до Статутних фондів таких товариств.
Як вбачається із п. 11.1 Статуту, управління Товариством здійснюється, зокрема, Загальними зборами учасників Товариства.
Згідно пп. «н»п. 11.5 Статуту, до компетенції Загальних зборів учасників Товариства належить, зокрема, вирішення питання надання дозволу (згоди) Директору Товариства на безпосередньо через договори комісії, доручення, чи будь-які інші посередницькі договори укладення договорів (угод), а також кредитних договорів, договорів поруки, лізингу, дарування, ренти, факторингу, спільної діяльності, управління, оренди (найму), договорів про передачу в якості завдатку основних засобів та будь-якого майна, в тому числі, але не виключно обігових коштів Товариства, договорів відступлення права вимоги, переведення боргу, купівлі-продажу нерухомості та/чи майнових прав на нерухомість, будь-яких інших договорів, стороною в яких є Товариство, в тому числі, але не виключно щодо об'єктів нерухомого майна чи майнових прав на них, прийняття рішення про участь Товариства в якості засновника та/чи учасника в будь-яких товариствах, в тому числі, вносити будь-яке майно Товариства до Статутних фондів таких товариств.
Відповідно до ст. 145 Цивільного кодексу України Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.
Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.
Відповідно до ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України встановлено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства, вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Матеріали справи не містять доказів надання директору позивача попередньої письмової згоди Загальними зборами на укладення договору про надання послуг №V110608/1 від 11.06.2008р.
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно п. 9.1, 9.2, 9.3 до Роз'яснення ВГСУ від 12.03.1999, № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.
Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
За загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження. Наприклад, продавець, укладаючи договір, підписаний генеральним директором акціонерного товариства, знає про відповідні обмеження повноважень, оскільки є акціонером товариства і брав участь у загальних зборах, якими затверджено статут.
У цих випадках угода може бути визнана недійсною за позовом особи, в інтересах якої встановлено обмеження, але заявник повинен довести, що друга сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується позивачем, на виконання умов договору позивач 07.07.2008р. здійснив виплату авансового платежу у розмірі 99 428,00грн. на рахунок відповідача.
Позивач зазначає, що укладений директором договір з перевищенням повноважень не був у подальшому схвалений загальними зборами Товариства.
Проте, стаття 241 ЦК України передбачає схвалення правочину не органом управління товариством -Загальними зборами, а безпосередньо юридичною особою.
Перерахування авансу позивачем на виконання умов договору про надання послуг №V110608/1 від 11.06.2008р. є вчиненням дій, які свідчать про прийняття договору до виконання позивачем. Таким чином, шляхом перерахування суми авансу мало місце схвалення договору про надання послуг №V110608/1 від 11.06.2008р., який вчинений директором з перевищенням повноважень, юридичною особою - позивачем.
Крім того, позивачем не доведено, що відповідач знав або повинен був знати про існуючі обмеження повноважень особи, яка підписала договір від імені позивача, відповідно, передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у законі не впливають на відносини позивача, від імені якого укладено угоду, з іншими особами, зокрема, з відповідачем.
Враховуючи викладене, наведені у позові обставини не є підставою для визнання договору про надання послуг №V110608/1 від 11.06.2008р. недійсним.
Посилання відповідача на те, що у межах справи №35/406, яка розглядалась Господарським судом міста Києва, вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, відповідно, провадження у справі №20/404 підлягає припиненню суд до уваги не приймає, оскільки у межах справи №35/406 судом вирішено первісний позов про стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку з порушенням умов договору про надання послуг №V110608/1 від 11.06.2008р. та зустрічний позов про розірвання договору про надання послуг №V110608/1 від 11.06.2008р. та стягнення збитків. Позов про визнання договору про надання послуг №V110608/1 від 11.06.2008р. недійсним у межах справи №35/406 не розглядався.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає позовні вимоги про визнання договору про надання послуг №V110608/1 від 11.06.2008р. недійсним необґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні.
Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його оголошення.
Суддя В.В. Палій